
- •Тема 6. Фінансова складова соціально-економічної безпеки
- •Фінансова складова соціально-економічної безпеки
- •1. Сутність та понятійний апарат фінансової безпеки
- •2. Фінансова безпека в системі соціально-економічної безпеки. Основні загрози фінансовій безпеці України, шляхи їх подолання Логічна схема фінансової складової соціально-економічної безпеки
- •Інвестиційна складова соціально-економічної безпеки
- •1. Інвестиції в системі соціально-економічної безпеки держави
- •2. Ризики і принципи забезпечення безпеки щодо сфери капітальних, фінансових інвестицій та інвестицій в людський і соціальний капітал
- •Інноваційна модель соціально-економічної безпеки
- •2. Інноваційна стратегія
2. Інноваційна стратегія
Необхідність державного регулювання інноваційної діяльності:
Суперечність між природою інновацій (спрямованість на прибуток) і державним регулюванням, що завжди поступається приватному бізнесу щодо виявлення потреб і пошуку кращих способів їх задоволення.
Обґрунтування ролі державного регулювання через суперечність між короткостроковою прибутковістю і довгостроковими пріоритетами суспільного розвитку і технологічної безпеки. Неспроможність ринкової мотивації забезпечити достатні обсяги акумуляції ресурсів в сфери науково-дослідної діяльності, в першу чергу, фундаментальної науки, що є першоджерелом подальшого (зокрема інноваційного) використання наукового знання (рисунок із розривом між приватними і суспільними перевагами від запровадження інновацій).
Проблема обсягів ресурсного забезпечення і здатності суспільного інституту (підсистеми) забезпечити достатньо ефективне використання такого ресурсного забезпечення.
Довідково:
Першим етапом ланцюжка створення цінності виступає етап акумуляції ресурсів, що в сучасних умовах (за ринкової економіки, де виявлення потреб й організація їх задоволення стає суспільною функцією підприємців) передбачає, що підприємець, ідентифікує потребу, що за доступного для нього ресурсного потенціалу можна задовольнити за допомогою блага, створення якого передбачає менші витати, ніж розмір плати, яку готові внести за таке благо споживачі. Надлишок оцінки блага споживачами над оцінкою суми ресурсів, використаних для його виробництва формує доходи підприємця (підприємницький прибуток). Умовою залучення ресурсів виступає згода власників цих ресурсів надати їх для продуктивного використання підприємцю, за відповідну плату, розміри якої мають відшкодовувати власникам втрати, від відмови використати свої ресурси в альтернативній сфері й отримати від цього інші доходи. Практично, підприємець виступає посередником, що виявляє уподобання споживачів: виробництву якого блага вони надають перевагу зі всієї множини альтернативних можливостей використання певних ресурсів.
Другим етапом виступає власне виробництво, коли ресурси, акумульовані за згодою їх власників, використовуються за певною технологією і перетворюються на продукти. Цей процес описується виробничою функцією, що відображає залежність між використовуваною комбінацією ресурсів і обсягами виробленого блага. На цьому етапі підприємець організовує, контролює і мотивую діяльність найманих працівників, спонукаючи їх дотримуватись вимог споживачів до якості й витрат на виробництво блага, бо саме підприємець, отримує дохід як залишок виручки після відшкодування всіх витрат на ресурси.
Третім етапом виступає реалізація створеного продукту, який означає, що створений продукт був проданий і перейшов із сфери виробництва і обігу в сферу споживання, тобто виробник отримав достатню виручку для відшкодування всіх витрат й отримання хоча б нормального прибутку, а споживач може задовольнити за допомогою блага свої потреби.
Звідси отримуємо таку матрицю видів економічної діяльності:
|
акумуляція ресурсів |
виробництво |
Реалізація продукту |
Науково-дослідна і проектно-конструкторська діяльність |
Результати науково-дослідної діяльності, пройшовши процеси комерціоналізації (набувши форми технічних і організаційних рішень, здатних підвищити економічну ефективність виробництва) використовуються для визначення оптимальної комбінації акумульованих ресурсів, що дозволяє оптимізувати ресурсне забезпечення виробництва і забезпечує максимальний виробничий потенціал |
Результати НД і ПК діяльності проходять випробування господарською практикою і формують інформацію про потрібну для економіки спрямованість наукових досліджень |
Відбувається реалізація науково-технічного потенціалу в зростанні міри задоволення особистих і виробничих потреб, останні отримують поштовх до розвитку і формують нові завдання перед виробництвом, яке передає їх як комерційні чи державне замовлення в наукову сферу |
Виробнича діяльність |
|
Здійснюваний в певній суспільній формі (тобто учасники беруть участь в певних суспільних статусах, виконуючи відповідні ролі) процес поєднання факторів для створення благ. Підприємець організовує виробничу діяльність таким чином, щоб повністю реалізувати створений на етапі акумуляції ресурсів виробничий потенціал, тобто максимізувати обсяг виробництва за заданого бюджету або мінімізувати витрати на заданий обсяг виробництва |
|
Інвестиційна діяльність |
В тій мірі, якою формування ресурсного забезпечення виробництва володіє наступними властивостями, воно стає інвестиційною діяльністю: 1. Ресурси залучаються завдяки заощадженням, тобто відволіканню одержаних доходів від споживання і вкладання їх на тривалий період у бізнес заради отримання доходів у майбутньому; 2. Такі вкладення збільшують виробничий потенціал – дозволяють розширити обсяги виробництва, порівняно із минулими діловими циклами; 3. Такі вкладення забезпечують додаткові доходи інвестору протягом тривалого періоду часу |
В процесі виробництва реалізується приріст виробничих можливостей, отриманий завдяки інвестиціям, створюються додаткові доходи, що в довгостроковій перспективі мають компенсувати інвесторам відмову від споживання і ризик |
Накопичений завдяки інвестиціям виробничий потенціал реалізується в поліпшенні рівня задоволення особистих і виробничих потреб та додаткових доходах інвесторах, що мають компенсувати їх відмову від споживання на період окупності інвестицій |
Інноваційна діяльність |
Комерціоналізація результатів науково-дослідної і проектно-конструкторської діяльності, що забезпечує використання нових знань і техніки для створення додаткових доходів, здебільшого в процесі інвестування. Забезпечує оновлення комбінацій ресурсів, що залучаються для виробничої діяльності і с створює передумови зростання ефективності. Таким чином, поєднання трьох складових економічної діяльності (науково-дослідної, інвестиційної та інноваційної) реалізує відтворення і розвиток виробничого потенціалу кожного підприємства і економіки загалом. |
В процесі виробництва нові технічні й організаційні рішення орієнтовані на зростання прибутку забезпечують конкурентні переваги виробнику: або можливість виготовляти аналогічні з конкурентами блага з меншими витратами, або можливість виготовляти кращі за конкурентів блага |
Відбувається реалізація конкурентних переваг виробника: він отримує більші доходи як відшкодування за додаткові витрати і ризик на запровадження інновацій в господарську практику (безпосередньо пов’язано із реалізацією науково-технічного потенціалу в зростанні міри задоволення особистих і виробничих потреб). |
Торговельно-маркетингова діяльність |
Стосовно виробничих ресурсів, забезпечує спрямування кожного ресурсу, відповідно до його специфічних властивостей в ту сферу використання, де він матиме найвищу продуктивність для суспільства і, відповідно, приноситиме найбільші доходи власнику. |
|
Забезпечує мінімізацію витрат на реалізацію продукції, прискорює оборот вкладених коштів, забезпечує інформаційний обмін між споживачами і виробниками, приймає на себе тягар коливань попиту, дозволяючи виробникам зберігати ритмічність виробництва і не відволікати ресурси на вирішення позавиробничих завдань оптимальну міру спеціалізації й кооперації виробництва. |
Посередницька діяльність |
Забезпечує всіх учасників економічної діяльності інформацією, що дозволяє зменшити втрати від нераціонального (неоптимального) вибору, формує сигнали, які дозволяють суб’єктам економіки раціоналізувати свою поведінку з урахуванням очікуваних майбутніх змін |
Для виробників оплата посередників перетворюється на додаткові витрати, проте убезпечує їх від неоптимальних рішень і дозволяє уникати надмірного ризику і невизначеності, які перешкоджають оптимальній організації виробництва |
Вигоди від діяльності посередників виявляються лише в порівнянні із втратами, яких учасники економічної діяльності могли б зазнати в разі відсутності інформації (цінових сигналів і змін ринкової кон’юнктури), створеної посередниками |
Довідково:
Етапи формування інноваційної моделі на підприємстві
І. Визначення потреби в інноваціях (обізнаність у проблемі, визнання потреби у новації, переконання членів організації у необхідності інновацій).
ІІ. Збір інформації про інновацію (початкові відомості про інновацію. Пошук інновації).
ІІІ. Попередній вибір інновацій (розробка нововведення, оцінка інформації, вибір інновації).
ІV. Прийняття рішення про впровадження інновацій
V. Впровадження (пробне впровадження, повне впровадження, використання інновацій)
VІ. Інституціоналізація (процес відбору і пристосування - рутинизація, модифікація).
Інноваційна діяльність є складовою частиною інноваційного розвитку економіки і є важливим аспектом відтворення виробничих відносин. Механізм створення і поширення нововведень, маючи суттєві національні особливості, передбачає три загальні складові: систему державної підтримки фундаментальних досліджень; різноманітні форми та джерела фінансування і непрямого стимулювання досліджень; максимальне стимулювання малого інноваційного підприємства.
Набір методів і засобів державної інноваційної політики досить широкий. Це різні державні заходи, які стимулюють інноваційну активність бізнесу; коригування податкового, патентно-ліцензійного законодавства; амортизаційних відрахувань тощо. Чому це важливо? Провідні, промислово розвинені країни розробляють і здійснюють інноваційні програми у пріоритетних наукових і технологічних напрямках (біотехнології, мікроелектроніки, комп'ютерних технологій, генної інженерії тощо), тобто у напрямках, які здатні забезпечити високі норми прибутку. На цій основі змінюється структура виробництва, безперервно збільшується обсяг і питома вага наукомісткої продукції. Трудомісткі, технологічно застарілі, "невигідні" й такі, що забруднюють довкілля, виробництва ліквідуються або переводяться у країни, що розвиваються. Все це перетворює інноваційний процес на головний фактор економічного зростання найбільш розвинених країн. Сьогодні 25% приросту виробництва у розвинених країнах викликано прямими матеріальними інвестиціями капіталу, приблизно 35% — підвищенням кваліфікації робочої сили і більш як 40% економічного зростання цих країн є результатом використання наукових знахідок, винаходів, застосування технологічних інновацій.