Інноваційна модель соціально-економічної безпеки

Роль і місце інновацій в гарантуванні соціально-економічної безпеки. Інноваційна спрямованість соціально-економічної безпеки. Об’єктивна необхідність посилення інноваційного характеру соціально-економічної безпеки.

Реалізація інноваційної стратегії в системі забезпечення соціально-економічної безпеки. Напрями формування інноваційного інвестування соціально-економічної безпеки.

Інноваційна політика держави в забезпеченні соціально-економічної безпеки. Особливості інноваційно-інвестиційного гарантування соціально-економічної безпеки України. Інституціональні критерії інноваційної складової соціально-економічної безпеки.

1. Роль і місце інновацій в гарантуванні соціально-економічної безпеки. Інноваційна спрямованість соціально-економічної безпеки. Об’єктивна необхідність посилення інноваційного характеру соціально-економічної безпеки.

Інновації – нові якісні характеристики ланцюжка створення цінності, підпорядковані зростанню прибутковості економічної діяльності, нові способи задоволення потреб, що забезпечують вищі доходи учасників виробництва.

Ланцюжок створення цінності й інновації

Суперечність між технічною та економічною інноваційністю. (за Шумперетом: «Технічно досконалий механізм заміняється, якщо використані в ньому ресурси мають більш економічно доцільне застосування», тобто дозволяють учасникам виробництва одержати вищі доходи.

Ми розглядаємо економічні інновації, це значить ті, що підпорядковані одержанню прибутку, що вже є джерелом ризиків і загроз. Згадаємо Шумпетера: «Саме тому ми повсюдно бачимо ручну працю замість техніки, застарілі процеси замість новітніх, неякісні сурогати, замість натуральних продуктів» – це прибутковіше і, певною мірою, відповідає потребам суспільства, тією мірою, якою ринок здатен їх виявляти в платоспроможному попиті.

Економічний аспект інновацій – підпорядкованість одержанню прибутку

Головною рушійною силою таких інновацій виступає прагнення одержання прибутку – з одного боку, і конкуренція, що не залишає іншого способу його одержання – з іншого. Інновації в сучасній економіці це ключовий чинник конкурентоздатності, яка, в свою чергу, необхідна умова відтворення виробництва і добробуту та здатності його відтворювати, як на рівні окремої організації, так і на рівні всієї економіки.

Тому в контексті соціально-економічної безпеки, інноваційна активність, функціонування спеціальної інноваційної інфраструктури, завжди оцінюються виходячи з їх здатності забезпечувати конкурентоздатність суб‘єкта господарської діяльності чи національної економіки загалом. Лише в такому контексті набувають якісної визначеності всі індикатори рівня інноваційної безпеки. Наприклад, критичний рівень витрат на науку (2 – 3% ВВП) набуває значення лише в контексті витрат й ефективності їх використання країнами конкурентами на світових ринках.

Інновації – ключ до конкурентоздатності, яка узагальнює результати і передумови одержання прибутків

Звідси основні суперечності інноваційної діяльності:

– між технологічною (трансформаційно) і економічною ефективністю (вирішується через ринкові механізми виявлення і ранжування потреб);

– між інтересами соціальної групи, представники якої одержують безпосередні доходи від інноваційної діяльності й іншими учасниками виробництва (хоч кажуть, що близько 70% ефекту інновацій виявляється поза межами осередку запровадження, приклади спротиву працюючих запровадження нової техніки в Європі на пакту ХХ століття, а в Україні й зараз, складні відносини щодо розподілу виграшу від економічного використання авторських й інших прав інтелектуальної власності тощо, свідчать про складні суперечності між учасниками господарської діяльності із приводу розподілу відповідальності, тягаря фінансування і виграшу від інновацій (вирішуються через інститут підприємництва, або централізованого регулювання – обидва мають недоліки і зумовлюють ризики для соціально-економічної безпеки – приклад із вибором проекту державним монополістом, приклад із вибором розміру інноваційних витрат приватним підприємцем);

– між інноваційними і позаінноваційними моделями одержання прибутку (вирішуються в межах формування моделі господарської поведінки, стереотипів і норм господарювання);

– між економічними і соціальними наслідками масового запровадження інновацій (вирішуються через свідоме суспільне регулювання інноваційних процесів);