2. Фінансова безпека в системі соціально-економічної безпеки. Основні загрози фінансовій безпеці України, шляхи їх подолання Логічна схема фінансової складової соціально-економічної безпеки

Підсистема фінансової сфери	Цільові параметри функціонування	Загрози і ризики, щодо відхилення цільових параметрів від бажаних значень	Механізми попередження і компенсації загроз
грошово-кредитна, зокрема ціноутворення і банківська	Стабільність цін, досяжність кредитів для підтримання конкурентоспроможності національного виробництва	PQ = MV, попит і пропозиція на грошовому ринку	Грошово-кредитна політика ЦБ
валютна	Стабільність валютних курсів	Паритет купівельної спроможності й попит та пропозиція валют	Маніпулювання складовими платіжного балансу
Бюджетна, зокрема податкова,	Достатність фінансових ресурсів для виконання бюджетних призначень	Крива Лафера, виведення кривої попиту на суспільні блага, бюджетний дефіцит і джерела його фінансування	Бюджетна політика
розрахункова,	Фінансова дисципліна	Пропорційність складових капіталу для нормального обороту й оптимізація послідовності розрахунків	Макрорівень – грошово-кредитна політика, мікрорівень – управління оборотом і структурою капіталу підприємства
інвестиційна	Т.н.л.
фондова	Механізм акумуляції розпорошених ресурсів на пріоритетні напрями розвитку та індикатор для прийняття економічних рішень	Ухилення від відповідальності за прийняті рішення	Забезпечення зв‘язку між повноваженнями щодо прийняття рішень і відповідальністю за їхні результати
митно-тарифна	Захист нац. виробництва і використання переваг ЗТ	Переважання недоліків участі в МЕВ над перевагами	Зовнішньоекономічна політика

Інвестиційна складова соціально-економічної безпеки

1. Інвестиції в системі соціально-економічної безпеки держави

Інвестиції – сукупність довгострокових вкладень в економічну діяльність, або процес поповнення і нарощення запасів ресурсів економічної діяльності, або процес реалізації заощаджень в ресурсному забезпеченні економічної діяльності.

1.1 Ознаки, що дозволяють відрізняти інвестиції від поточних витрат

– вони створюють запас, тобто такі умови економічної діяльності, що не споживаються в кожному виробничому циклі, а зберігають свої властивості, зокрема й продуктивну здатність протягом кількох ділових циклів (діловий цикл – оборот капіталу, від грошової до грошової форми);

– вони вимагають ощадливості в сенсі готовності відкладати споживання, очікувати (в частині чистих інвестицій, що розширюють запас ресурсу) і ощадливості в сенсі відмови від споживання, відмови від проїдання матеріальних умов виробництва (стосовно інвестицій, які відтворюють ресурс);

– вони приносять доходи протягом тривалого періоду часу і відшкодовуються протягом тривалого періоду часу, що вимагає специфічних підходів до кількісної оцінки ефективності інвестицій (методи чистої теперішньої (приведеної) вартості, внутрішньої норми доходності тощо).

1.2 Основні прийоми аналізу інвестиційної діяльності

Умови рівноваги інвестора: Витрати протягом кожного періоду вже не обов‘язково будуть дорівнювати віддачі (продуктивності ресурсу), а надходження – максимальному з можливих граничних продуктів, оскільки витрати і надходження різних періодів виявились би взаємопов‘язаними. Умови врівноваження (MС = MR, тобто R(MP)) заміняються на рівність приведених величин видатків і надходжень. Якщо Rt і Et – надходження і видатки періоду t, і – норма дисконтної ставки, то умови рівноваги можна записати у вигляді:

Замість нарощення обсягу залучення чинника доти, доки гранична продуктивність (що спадає із зростанням обсягів залучення) не зрівняється із ставкою оплати чинника (що зростає або залишається незмінною – залежно від припущень щодо умов на ринку виробничих ресурсів)

Це дає альтернативні моделі інвестиційної поведінки, які відповідають умовам рівноваги (множинність умов рівноваги інвестора щодо обсягів інвестування за кожним окремим напрямом – залежно від доходності іінвестицій).

Крім того, принцип портфельного інвестування:

Зважені за мірою ризикованості додаткові доходи від приросту суми інвестицій за кожним напрямом мають бути однакові по всіх напрямах інвестування:

(MR₁*rsk₁)^1+r = (MR₂*rsk₂)^1+r = (MR₃*rsk₃)^1+r

1.3 Класифікація інвестицій, як основа аналізу відповідності фактичної структури інвестицій вимогам соціально-економічної безпеки

Чисті й валові; капітальні й фінансові, що в свою чергу, поділяються на портфельні й для одержання контролю й доступу до управління; інвестиції в людський капітал, інвестиції в соціальний капітал; прямі й фінансові.

Щодо проблеми співвідношення чистих і валових інвестицій – сутність амортизації, принципи її державного регулювання та загрози, що виникають через спрямованість такого регулювання (втрата конкурентоспроможності, фізичне спрацювання основних фондів через недофінансування відтворення основного капіталу);

Знос основного капіталу – процес втрати елементами ОК своєї споживчої вартості:

А) фізичний (внаслідок участі в процесі виробництва (як функція інтенсивності та умов використання) та внаслідок дії природних чинників (як функція часу існування)

Б) моральний (внаслідок зменшення витрат на створення засобів праці аналогічної продуктивності і споживчої вартості і внаслідок створення більш продуктивних засобів праці).

Відтворення  за вартістю та в натуральній формі.

За вартістю  через механізм амортизації;

Амортизація – механізм перенесення вартості спожитого у процесі виробництва основного капіталу на вартість створеної продукції і формування цільового фонду грошових засобів призначеного для фінансування придбання, встановлення і капітального ремонту елементів основного капіталу. Відбувається у формі виділення частини виручки підприємства за цільовим призначенням, із застосуванням щодо цієї частини особливого режиму оподаткування.

Річна сума амортизаційних відрахувань на повну реновацію та капітальний ремонт = (вартість придбання об‘єкту + вартість капітального ремонту протягом строку експлуатації – ліквідаційна вартість) / нормативний строк служби;

Річна сума амортизаційних відрахувань / Балансова вартість *100 = річна норма амортизації (%).

Капітальні інвестиції – інвестиції у придбання або виготовлення власними силами для власного використання матеріальних і нематеріальних активів.

До інвестицій у матеріальні активи належать інвестиції в основний капітал, інвестиції у землю, існуючі будівлі та споруди, нові будівлі, споруди, об’єкти незавершеного будівництва, довгострокові біологічні активи тваринництва, капітальний ремонт та інші необоротні матеріальні активи.

До інвестицій в нематеріальні активи належать обсяги інвестицій у придбання або створення власними силами програмного забезпечення, баз даних, прав користування природними ресурсами, майном, прав на комерційні позначення, на об’єкти промислової власності, авторських і суміжних прав.

До інвестицій в основний капітал належать інвестиції в капітальне будівництво, машини, обладнання, інструмент, інвентар, транспортні засоби та інші основні засоби.

Капітальні інвестиції поділяються:

За відтворювальною структурою:

– в нове будівництво; – в технічне переозброєння і модернізацію; – у відновлення наявних виробничих потужностей;

За секторальною структурою:

– комерційний сектор і сектор створення суспільних благ; – сектори добувний; первинної переробки (сировинний); переробної промисловості; послуг; інформаційний; за рівнем технологічного розвитку (І – VІ технологічний переділи); – експотноорієнтований сектор і сектор, орієнтований на внутрішній ринок (в короткостроковому періоді);

Щодо структури капітальних інвестицій: проблема ризиків пов‘язаних із невідповідністю інвестиційних пріоритетів, зумовлених пошуком сфер найбільшої доходності інвестицій й пріоритетів, відповідних стратегічним цілям соціально-економічного розвитку суспільства (приклад із вітчизняною економікою в період кризи).