
- •1. Поняття критичних точок на діаграмі Fe-Fe3c. Критичні точки ас1 і ас3
- •2. Перетворення феритної-карбідної структури в аутсиніт при нагріванні
- •3. Ріст зерна аустиніту при нагріванні
- •4. Вплив величини зерна на властивості сталі
- •5. Діаграма ізотермічного розпаду аустеніту
- •6.Поняття критичної швидкості охолодження
- •7. Перлітне перетворення
- •8. Перліт, сорбіт, тростит
- •9. Природа мартенситу
- •10.Механізм мартенситного перетворення
- •11. Вплив вмісту вуглецю на температури початку і кінця мартенситного перетворення
- •12.Вплив легуючих елементів на температуру початку і кінця мартенситного перетворення
- •13. Гомогенізація
- •15. Високе відпускання для зменшення твердості
- •17.Відпал 2 роду (фазова перекристалізація)
- •22. Залишковий аустеніт в структурі гартованого матеріалу
- •23. Повне і неповне гартування
- •24. Вибір температури гартування
- •25. Гартування доевтектоїдних сталей
- •26. Гартування заевтектоїдних сталей
- •27. Структура загартованого матеріалу
- •28Механічні властивості мартенситу
- •31.Розпад мартенситу(перше перетворення при відпускані)
- •32. Утворення карбідів(друге перетворення при відпускані)
- •33. Зняття внутрішніх напружень та карбідне перетворення (третє перетворення при відпуску)
- •34. Коагуляція карбідів при відпусканні. Зернистий перліт
- •35. Вплив відпускання на механічні властивості сталі
- •36. Низьке відпускання. Температура проведення, перетворення в структурі, кінцева структура і її механічні властивості
- •39. Стадії дифузійного насичення поверхневого шару матеріалів
- •40. Цементація твердим карбюризатором
- •41. Технологічні параметри процесу цементації
- •42. Газова цементація
- •43,Термічна обробка після цементації
- •44.Нітроцементація
- •45.Азотування
- •46. Борування.
- •47.Дифузійне насичення металами
- •48. Структурні класи легованих сталей
- •49.Вплив легуючих елементів на температури критичних точок
31.Розпад мартенситу(перше перетворення при відпускані)
Перше перетворення при відпусканні — розпад мартенситу,полягає у виділенні з перенасиченого твердого а-розчину вуглецю у вигляді дисперсних частинок карбіду заліза типу FexC (є-карбіду). При цьому спостерігається зменшення тетрагональності мартенситу (співвідношення с/а наближається до одиниці). Розпад мартенситу виразно фіксується вже при температурах 80... 120 °С, з підвищенням температури процес інтенсифікується і при 350...400 °С закінчується. Мартенсит, який утворюється при низькому відпусканні і збіднений вуглецем, називається відпущеним мартенситом і являє собою гетерогенну суміш перенасиченого а-розчину (неоднорідної концентрації) та ще не відокремлених частинок карбіду.
32. Утворення карбідів(друге перетворення при відпускані)
Друге перетворення проходить одночасно з першим в інтервалі температур 200...300 °С і пов'язане з перетворенням залишкового аустеніту у відпущений мартенсит.
Розпад мартенситу (1ше перетворення при відпусканні). При нагріванні загартованої структури (мартенситу гартування) до ʈ= 150-200 °С в кристалах мартенситу утворюються ε-карбіди (Fe2C). На початковому етапі перекристалізації ґратки новоутворені ε-карбіди, когерентно зв’язані з кристалічною граткою альфа-твердого р-ну.
Друга стадія розпаду мартенситу гартування відбувається при ʈ= 200-300 °С
33. Зняття внутрішніх напружень та карбідне перетворення (третє перетворення при відпуску)
При 350-400С
повністю завершується процес виділення
вуглецю із
- розчину (мартенситу), відбувається
порушення когерентності та відокремлення
ґраток фериту та карбіду, цей процес
пов’язаний з одночасним протіканням
карбідного перетворення, в результаті
якого утворюється цементит (
Fe
C
Fe
C).
Ймовірно
-
карбід перетворюється в цементит Fe
C
через проміжний стан – дефектний
цементит, який відрізняється від Fe
C
за складом (в напрямку збіднення
вуглецем), має дещо інші періоди гратки
та складається з більшої кількості
структурних дефектів.
Крім того, змінюються
форма та розміри карбідних часток: вона
наближається до сферичної. Також при
цих температурах відпуску відбувається
зміна субструктури – полігонізація-
фази та релаксація макро- і мікро
напружень, які виникають під час
гартування в процесі мартенситного
перетворення. Структура , яка утворюється
після відпуску при 350-450
С
називається тростит
відпуску.
34. Коагуляція карбідів при відпусканні. Зернистий перліт
Коагуляція
карбідів (четверте перетворення при
відпуску).(500-680С).
Підвищення температури відпуску вище
400-500
С
у вуглецевих та багатьох низько- і
середньо легованих сталях не викликає
змін фазового складу. Однак, з підвищенням
температури змінюється мікроструктура;
відбувається коагуляція та сфероїдизація
карбідів і змінюється субструктура
-
фази.
В результаті
коагуляції розмір часток карбідів стає
1
мкм, тоді як після відпуску при 400-450
С
(тростит відпуску) їх розмір 0,3 мкм. При
температурах, близьких до точки А
,
утворюється більш груба ферито - карбідна
структура (діаметр карбідних часток
3мкм),
називається зернистим
перлітом.
При цих температурах відбувається
рекристалізація фериту та зникає його
субструктура.