- •1. Поняття критичних точок на діаграмі Fe-Fe3c. Критичні точки ас1 і ас3
- •2. Перетворення феритної-карбідної структури в аутсиніт при нагріванні
- •3. Ріст зерна аустиніту при нагріванні
- •4. Вплив величини зерна на властивості сталі
- •5. Діаграма ізотермічного розпаду аустеніту
- •6.Поняття критичної швидкості охолодження
- •7. Перлітне перетворення
- •8. Перліт, сорбіт, тростит
- •9. Природа мартенситу
- •10.Механізм мартенситного перетворення
- •11. Вплив вмісту вуглецю на температури початку і кінця мартенситного перетворення
- •12.Вплив легуючих елементів на температуру початку і кінця мартенситного перетворення
- •13. Гомогенізація
- •15. Високе відпускання для зменшення твердості
- •17.Відпал 2 роду (фазова перекристалізація)
- •22. Залишковий аустеніт в структурі гартованого матеріалу
- •23. Повне і неповне гартування
- •24. Вибір температури гартування
- •25. Гартування доевтектоїдних сталей
- •26. Гартування заевтектоїдних сталей
- •27. Структура загартованого матеріалу
- •28Механічні властивості мартенситу
- •31.Розпад мартенситу(перше перетворення при відпускані)
- •32. Утворення карбідів(друге перетворення при відпускані)
- •33. Зняття внутрішніх напружень та карбідне перетворення (третє перетворення при відпуску)
- •34. Коагуляція карбідів при відпусканні. Зернистий перліт
- •35. Вплив відпускання на механічні властивості сталі
- •36. Низьке відпускання. Температура проведення, перетворення в структурі, кінцева структура і її механічні властивості
- •39. Стадії дифузійного насичення поверхневого шару матеріалів
- •40. Цементація твердим карбюризатором
- •41. Технологічні параметри процесу цементації
- •42. Газова цементація
- •43,Термічна обробка після цементації
- •44.Нітроцементація
- •45.Азотування
- •46. Борування.
- •47.Дифузійне насичення металами
- •48. Структурні класи легованих сталей
- •49.Вплив легуючих елементів на температури критичних точок
44.Нітроцементація
Ціанування (нітроцементація) одночасне насичення поверхні деталі азотом і вуглецем при температурі 840-860. Якщоцейпроцестехнологічнозабезпечуєтьсянагріваннямдеталі в розплавахціанистих солей (NaCN, KCN) то він носить назвуціанування. У випадку, коли насичуючимсередовищем є сумішгазів(наприклад, природній газ і аміак), то процесназиваютьнітроцементацією.Призначений для підвищення твердості, зносостійкості і границі витривалості сталевих деталей.
45.Азотування
Азотування – насиченняповерхневого шару сталі азотом. Цейпроцеспроводятьнижчетемператури АС1, щовиключаєзмінуоб’ємудеталі за рахунокфазовихперетворень, а тому термічнуобробку (гартування з послідуючимвідпусканням) проводять до азотування.Азотування є кінцевоюоперацієювиготовленнядеталі, бомеханічнаобробка до заданихрозмірів (чистоваобробка) проводиться післятермічноїобробки перед азотуванням.
Твердість азотованого шару на залізі невелика ~ 300-350 HV. Тому азотуванню піддають середньовуглецеві сталі леговані Cr, Mo, V, Al. Ці легуючі елементи розчинені в фериті підвищують розчинність азоту в α-фазі і утворюють спеціальні нітриди MN і M2N, які забезпечують поверхневому шару сталі високу твердість HV 1000-1200
46. Борування.
Борування – насиченняповерхнідеталі бором. Боруванняздійснюєтьсяслідуючими методами: газовим, рідким(електролізним і без електролізним), в обмазках із паст.
Боруваннягазовимконтактним методом проводять в порошковихсумішах на основіаморфногочикристалічного бору, карбіду бору, феробору, боридівперехіднихметалівабо в алюмотермічнихсумішах.
Для електролізногоборуваннявикористовуютьпросушену буру (Na2B4O7).
Рідкеборуваннябезелектролізним методом здійснюють на основіборатівлужнихметалів. В якостівідновлювачіввикористовуютьалюміній, кремній, титан, марганець, лігатури і феросплави на їхоснові, карбіди бору та інші.
Для газовогоборуваннявикористовуютьдіборанB2H6 і трьоххлористий бор (BCl3).
Доситьефективним є спосібборування в обмазках із паст. Для приготування обмазок використовують порошки бору, карбіду бору, оксидів і в’яжучого.
Боруванняведуть при температурі 850-950С.Дифузійний шар складаєтьсяізборидівFeB (на поверхні ) і Fe2B. Товщина шару залежитьвідхімічного складу сталі і складає 0,1-0,2 мм.
Твердість борованого шару 1800-2000 HV.
Боридні покриття володіють високою зносостійкістю, корозійною стійкістю, теплостійкістю.
47.Дифузійне насичення металами
Насичення з твердої фази застосовують для заліза, нікелю, кобальту, титану і ін. металів. В цьому випадку Д. м. здійснюють різними тугоплавкими металами (Мо, W, Nb, U і ін.), пружність пари яких менше пружності пари основного металу. Процес протікає в герметизованому контейнері, в якому оброблювані деталі засипаються порошкоподібним металом, у вакуумі або в нейтральному середовищі при 1000—1500°c. Насичення з парової фази застосовують для сплавів на основі заліза, нікелю, молібдену, титану і ін. металів такими елементами, які мають вищу пружність пари, чим насичуваний метал, наприклад Zn, Al, Cr, Ti і ін. Процес відбувається в герметичних контейнерах при розрідженні ~10 1 —10 -2 н/м 2 , або 10 -1 —10 -4 мм рт. ст. , і 850—1600°С, контактним або неконтактним способом. У першому випадку парова фаза виникає при сублімації металу і генерується поблизу місць контакту порошкоподібного або куськообразного металу з оброблюваною поверхнею; у другому — генерація парової фази походить на деякій відстані від поверхні. Насичення з газової фази виробляють при Д. м. різних металів елементами: Al, Cr, Mn, Мо, W, Nb, Ti і ін. Дифузії металу передують реакції взаємодії газоподібних хімічних сполук дифундуючого елементу з основним металом. Газовою фазою служать галогенідидифундуючих металів. Газове насичення здійснюється в муфельних печах або в печах спеціальній конструкції при 700—1000°С. Газова фаза може генеруватися на відстані від насичуваної поверхні (неконтактний спосіб) і в зоні контакту джерела активної фази з поверхнею металу (контактний спосіб). Насичення з рідкої фази застосовують при алітуванні, хромуванні, цинкуванні, мідненні. Процес протікає в печах-ваннах, в яких розплав дифундуючого металу або його солі взаємодіють з поверхнею оброблюваних виробів при 800—1300°С.