
- •1. Поняття критичних точок на діаграмі Fe-Fe3c. Критичні точки ас1 і ас3
- •2. Перетворення феритної-карбідної структури в аутсиніт при нагріванні
- •3. Ріст зерна аустиніту при нагріванні
- •4. Вплив величини зерна на властивості сталі
- •5. Діаграма ізотермічного розпаду аустеніту
- •6.Поняття критичної швидкості охолодження
- •7. Перлітне перетворення
- •8. Перліт, сорбіт, тростит
- •9. Природа мартенситу
- •10.Механізм мартенситного перетворення
- •11. Вплив вмісту вуглецю на температури початку і кінця мартенситного перетворення
- •12.Вплив легуючих елементів на температуру початку і кінця мартенситного перетворення
- •13. Гомогенізація
- •15. Високе відпускання для зменшення твердості
- •17.Відпал 2 роду (фазова перекристалізація)
- •22. Залишковий аустеніт в структурі гартованого матеріалу
- •23. Повне і неповне гартування
- •24. Вибір температури гартування
- •25. Гартування доевтектоїдних сталей
- •26. Гартування заевтектоїдних сталей
- •27. Структура загартованого матеріалу
- •28Механічні властивості мартенситу
- •31.Розпад мартенситу(перше перетворення при відпускані)
- •32. Утворення карбідів(друге перетворення при відпускані)
- •33. Зняття внутрішніх напружень та карбідне перетворення (третє перетворення при відпуску)
- •34. Коагуляція карбідів при відпусканні. Зернистий перліт
- •35. Вплив відпускання на механічні властивості сталі
- •36. Низьке відпускання. Температура проведення, перетворення в структурі, кінцева структура і її механічні властивості
- •39. Стадії дифузійного насичення поверхневого шару матеріалів
- •40. Цементація твердим карбюризатором
- •41. Технологічні параметри процесу цементації
- •42. Газова цементація
- •43,Термічна обробка після цементації
- •44.Нітроцементація
- •45.Азотування
- •46. Борування.
- •47.Дифузійне насичення металами
- •48. Структурні класи легованих сталей
- •49.Вплив легуючих елементів на температури критичних точок
1. Поняття критичних точок на діаграмі Fe-Fe3c. Критичні точки ас1 і ас3
Критичними точками називаються точки, при переході через яких починаються або закінчуються фазові перетворення.
АС1 – найвища температура існування аустеніту при охолодженні (або температура початку розпаду перліту у утворенням аустеніту при нагріванні)
АС3 – (лінія GS на діаграмі) – лінія початку розпаду аустеніту з утворенням фериту при охолодженні. Або закінчення перекристалізації фериту в аустеніт при нагріванні вище цієї точки.
2. Перетворення феритної-карбідної структури в аутсиніт при нагріванні
При звичайних умовах нагрівання перетворення перліту в аустеніт відбувається при температурі вищій від критичної точки АС1.Таким чином, при нагріванні евтевтичної сталі трохи вище від критичної точки АС1 феритно-цементитна суміш –перліт перетворюється в аустеніт.
Перетворення складається із двох одночасних процесів: поліморфного α => γ-залізо і розчинення цементиту в аустеніті.
При нагріванні доевтевтичної сталі до температури вище критичної точки АС1 після перетворення перліту в аустеніт, утвор.ється двофазна структура аустеніт і ферит. При подальшому нагріванні в інтервалі температур АС1-АС3 ферит поступово перетворюється в аустеніт: кількість фериту зменшується і збільшується кількість аустеніту, але зменшується в ньому кількість вуглецю.Вище температури АС3 ферит зникає, а концентрація вуглецю в аустеніті відповідає вмісту його в сталі.
3. Ріст зерна аустиніту при нагріванні
Зародки А(аустеніту) при температурі вище АС1 утворюються на границі розділу фаз Ф(фериту) і Ц(цементиту). При температурі лише трохи вище АС1 утворюється велика кількість зародків А і формується дрібнозерниста структура. При підвищенні температури в подальшому, або тривалої витримки при цій температурі відбувається явище збиральної рекристалізації зерен аустеніту.
Рекристалізація - процес об’єднання маленьких зерен у великі при температурі, яка атомам рівень енергії достатній для твердого перетворення. Причиною є намагання системи перейти до стану з мінімумом енергії.
Розмір зерна А, який утворився при нагріванні вище т. АС1 не змінюється при подальшому охолодженні.
За схильністю до росту зерна аустеніту сталі поділяють на спадково дрібнозернисті і спадково грубозернисті.
В спадково дрібнозернистій сталі при нагріванні до високих температур (1000-1050*) спостерігається незначне збільшення зерна, однак при більш високому нагріванні наступає бурний ріст зерна.
В спадково грубозернистій сталі навпаки, сильний ріст зерна спостерігається навіть при незначному нагріванні вище АС1.
Сталі розкислені алюмінієм спадково дрібнозернисті, так як в них утворюються дисперсні частинки AlN, які гальмують ріст зерна аустеніту, а розчинення цих частинок приводить до швидкого росту зерна.
В заевтектоїдних сталях в інтервалі температур АС1 – АСmріст зерна аустеніту гальмують нерозчинені карбідні частинки. В доевтектоїдних сталях ріст зерна аустеніту в інтервалі температур АС1 – АС3 гальмують ділянки фериту.
Гальмують
ріст зерна аустеніту карбідоутворюючі
і нітридоутворюючі елементи. Вони
утворюють трудно розчинні в аустеніті
карбіди чи нітриди, які служать бар'єром
для росту зерна. Чим більше карбідів і
вища їх дисперсність, тим дрібніше зерно
аустеніту. Одночасно нерозчинні карбідні
і нітридні частинки сприяють утворенню
зародків та росту нових зерен аустеніту,
що також приводить до утворення дрібнішого
зерна. Марганець і фосфор сприяють росту
зерна аустеніту.