3. Методи інженерно-геологічного вивчення зсувів.

Програмою вивчення зсувних ділянок, як правило, передбачаються такі види робіт.

1. Вивчення літературних і архівних матеріалів.

2. Збір метеорологічних даних про опади, їх інтенсивність і розподіл. Вивчаються всі статті балансу вологи на схилі: інфільтрація, поверхневий стік і випаровування.

3. Вивчення гідрологічних умов з метою: а) встановити наявність і поширення абразії берега; б) кількісно визначити інтенсивність абразії; в) встановити залежність інтенсивності абразії від природних факторів.

4. Інженерно-геологічна зйомка. При цьому встановлюється: літологічний склад, потужність і умови залягання порід, умови стоку поверхневих вод, водоносні горизонти і області живлення підземних вод, історія розвитку рельєфу. Виявляються основні фізико-геологічні явища.

5. Гірночобурові роботи, спрямовані на отримуання зразків порід непорушеної структури.

6. Гідрогеологічні спостереження.

7. Лабораторні дослідження як води, так і порід.

8. Польові дослідні роботи.

9. Стаціонарні спостереження (поверхневі та глибинні репери).

10. Геофізичні дослідження.

11. Спостереження за роботою протизсувних та інших споруд у районах зсувів.

3. Осипи, обвали, розсипи.

Кам‘яні осипи (куруми, кам‘яні потоки, кам‘яні ріки) – це накопичення каміння на схилах, які займають значні площі (до кількох квадратних кілометрів). Вони повільно опускаються вниз, ускладнюючи будівництво. Осипи можуть розглядатися: а) як геологічний процес; б) як великоуламкові породи; в) як своєрідні пологоопуклі форми рельєфу. Вони розповсюджені у всіх гірських районах. На ділянці розташування кожного осипу розрізняють такі елементи: області живлення, транспортування і відкладення осипу. В області живлення перебувають тріщинуваті породи, що руйнуються, і від яких час від часу відділяються уламки різного розміру.

За механічним складом осипи поділяються на наступні види:

1. Великобрилові осипи з вільними проміжками; розміри уламків складають від кількох метрів до десятків см.

2. Великобрилові осипи з дрібнозернистим заповненням проміжків. У порівнянні з першим типом вони стійкіші на схилах у сухому стані, ніж у вологому.

3. Плитчасті осипи з вільними проміжками.

4. Плитчасті осипи з дрібнозернистим заповненнямм. Вплив ступеня зволоження такий же, як і в другого типу.

5. Щебнясті осипи. Глинисті частки у заповненні майже відсутні, що додає таким осипам певної стійкості.

6. Шаруваті осипи. У підошві вони мають дрібний заповнювач, поблизу денної поверхні – вільні проміжки. Такого типу осипи є найбільш поширеними.

7. Осипи, скріплені вапняковим травертином; відзначаються високою стійкістю на схилах.

8. Розсіяні осипи. Брили не дотикаються одна до одної; вони залягають не лише на оголених схилах, але і на задернованих, де частково занурені в дрібнозернистий делювій.

На сьогодні використовують наступні заходи протидії осипам:

1. Прибирання частини осипу, розташованого вище від споруди по схилу; застосовується при великій рухливості осипу.

2. Створення в нижній частині осипу контрфорса шляхом штучного переміщення туди частини осипного матеріалу.

3. Упорядковування поверхні осипу, прибирання найбільш нестійких брил.

4. Осушення підошви осипу (перехоплення осипу).

5. Створення ловильних стінок, берм, підпірних стінок.

6. Побудова захисних козирків над дорогами чи каналами, спорудження кам‘яних галерей чи тунелів для доріг.

Кам‘яні обвали становлять собою обрушення зі схилів кам‘яних мас. Вони виникають як на природних, так і на штучних схилах (у виїмках). Обвалами називають і обрушення кількох каменів, наприклад, з укосу залізничної виїмки, і гігантські природні катастрофи, що змінюють вигляд навколишніх ділянок земної кори. Вони спричиняють руйнування споруд і затоплення дна долин. Висоти, з яких падають обвали, бувають різними. На природних схилах вони становлять декілька десятків і навіть сотень метрів, на штучних укосах до 25-30 м.

При вивченні обвалів виділяють дві стадії: а) виявлення обвалонебезпечних ділянок і ділянок, яким обвали не загрожують; б) обстеження окремих ділянок майбутнього будівництва. На першій стадії перед інженером-геологом постають наступні завдання:

1. Виявлення і картування обвалобезпечних і небезпечних ділянок.

2. Встановлення можливих напрямків руху і очікуваних об‘ємів, швидкостей і дальності падіння обвалів.

3. Збір натурних і архівних даних, опитування населення.

4. Аналіз випадків руйнівної дії обвалів на споруди в районі, заходів боротьби, оцінка можливих збитків.

На другій стадії вивчаються:

1. Рельєф, мікрорельєф і геологічна будова схилу, стан схилу.

2. Стан укосів, ділянок або кам‘яних накопичень, що загрожують обвалом; ознаки можливого обвалу, його об‘єму, напрямку і далечини падіння.

3. Оцінка причин обвалів на ділянці, вивчення ознак обвалів, що відбулися.

Кам‘яні розсипи – це величезні накопичення уламків на обширних горизонтальних терасах, плато, нагір‘ях; вони поширюються на десятки кілометрів і хоча є непорушними, але також ускладнюють будівництво і пересування транспорту. Розсипи поширені в тих же місцях, що й осипи. Часто через них місцевість стає цілком непрохідною. Розсипи утворюються внаслідок повного руйнування скелястих останців, що існували на плоскогір‘ях. Вони залягають на місці свого утворення і нового поповнення уламками не отримують. Розміри і форма уламків підкоряються приблизно тим же закономірностям, що й у осипах.

Поверхні, вкриті розсипами, майже горизонтальні і лише в крайових частинах їх схили крутіші, і розсипи поступово переходять у осипи. Інженерно-геологічне вивчення розсипів і осипів зводиться до наступних видів: відображення на картах їх контурів; встановлення закономірностей у поширенні; збір данних про взаємодію зі спорудами (для осипів); визначення доцільності освоєння територій, де вони розвинені.

Запитання для самоконтролю.

1. Які процеси належать до схилових?

2. Охарактеризуйте чинники, що впливають на схилові процеси.

3. Що називається зсувом?

4. Назвіть основні елементи морфології зсуву.

5. Якими є ознаки зсувних зрушень?

6. Назвіть причини утворення зсувів.

7. Дайте класифікацію зсувів за Ф.П.Саваренським.

8. Назвіть основні протизсувні заходи.

9. Що називається осипами, обвалами і розсипами?