3. Заходи боротьби зі зсувами.

Всі протизсувні заходи поділяються на пасивні (попереджувальні) і активні.

До першої групи заходів належать :

1. заборона підрізання зсувних схилів і влаштування на них різних виїмок;

2. неприпустимість підсипань як на схилах, так і над ними в межах загрозливої смуги;

3. заборона будівництва на схилах;

4. заборона виконання вибухових і гірничих робіт поблизу зсувних ділянок;

5. обмеження швидкості руху поїздів у зоні, що прилягає до зсувної ділянки;

6. неприпустимість знищення деревно-чагарникової і трав‘янистої рослинності;

7. заборона поливання земельних ділянок, а інколи і їх розорювання;

8. неприпустимість скидання на зсувний схил зливових, талих, стічних та інших вод.

Здійснення перерахованих заходів не пов‘язане з витратами значних коштів, часу і матеріалів, бо при їх проведені немає необхідності у влаштуванні яких-небудь спеціальних споруд. Такі заходи можуть дати очікуваний результат не одразу, а через тривалий проміжок часу, інколи через декілька років.

Так звані активні протизсувні заходи вимагають влаштування різних спеціальних споруд. Ці заходи поділяються на чотири групи.

1. Заходи, спрямовані на припинення чи послаблення процесів, які безпосередньо викликають виникнення зсувів. Сюди належать: закріплення берегів, водовідведення, регулювання поверхневого стоку (нагірні канави і охоронні вали). Для регулювання стоку при захисті крупних промислових і міських об‘єктів часто вдаються до вертикального планування території і влаштування водостічної мережі закритого типу. Під час вертикального планування повинні бути усунені всі пониження, в яких може накопичуватися вода, причому в зсувній зоні не допускаються великі підсипання, а дерновий покрив по можливості зберігається. До планування схилу можна віднести і влаштування на укосах берм. Берми розділяють високий укіс на укоси меншої висоти, що сприяє більшій стійкості.

Закрита водостічна мережа включає в себе вуличні лотки, дощоприймальні водостічні підземні колектори. Для захисту невеликих колекторів може застосовуватися і відкрита водостічна мережа, що складається з ряду неглибоких канав і магістральних каналів. Дно та стінки канав покриваються захисним покриттям (асфальт, бетон, глина). Для перехвату і відведення підземних вод влаштовуються укісні і підземні дренажі. Укісні дренажі призначаються для попередження вимивання часток (суфозії) підземними водами, які виходять на схилі. До підземних дренажів належать підземні галереї, що влаштовуються або у водоносному пласті, або у водотриві, який його підстеляє. У першому випадку галереї самі служать дренами, в які стікають підземні води; у другому випадку вода з водоносного горизонту скидається в галерею за допомогою вертикальних колодязів (наскрізних або забивних фільтрів).

2. Заходи протидії сповзанню порід шляхом влаштування споруд, що утримують земляні маси. Застосовуються палі, підпірні стінки, контрбанкети, контрфорсні стовпи і т.ін. Палі (бетонні, залізобетонні, інколи сталеві) зазвичай розташовують у шаховому порядку, врізаючи їх на глибину до 2 м у стійку породу. Вони занурюються у наперед пробурені свердловини. Підпірні стінки влаштовуються в основі або нижній частині схилу. Основа підпірної стінки заглиблюється у стійкі породи. За стінкою влаштовується дренаж. Інколи вдаються до влаштування підсипань, що привантажують схил – контрбанкетів.

3. Заходи. спрямовані на збільшення опору грунтів зсувним зусиллям. До них належать заморожування, силікатизація, цементація і електрохімічне закріплення порід.

4. Знімання зсувних мас до стійких порід застосовується у випадках, коли нестійкі породи мають незначний об‘єм, бо це досить вартісний метод.