3.10.2. Умови виникнення зсувного процесу.

Висота, крутизна і форма схилу впливають на формування зсувів наступним чином: чим більшою є висота і крутизна схилу, тим сприятливіші умови для утворення зсувів (за інших рівних умов, якщо порівнювати різні схили). За формою найстійкішими є ввігнуті схили, менш стійкі – опуклі й нависаючі.

Геологічна будова схилу впливає через форми та умови залягання пластів різного літологічного складу. Таких умов у природі безліч.

Серед властивостей порід, що складають схил, на першому місці перебувають пластичні властивості. Насичуючись водою, породи змінюють свою консистенцію і переходять у повзучий стан.

Гідрогеологічні умови також впливають і дуже змінюються після прояву процесів зсуву. Зсувні накопичення створюють умови для утворення гідростатичного, зважувального і гідродинамічного тиску на породи і в цілому сприяють зміщенню порід по схилу.

Причини утворення зсувів можуть бути природними або штучними. Всі їх можна розділити на три групи:

1. Процеси, що змінюють зовнішню форму і висоту схилу: а) коливання базису ерозії; б) руйнівна робота хвиль і протічних вод; в) підрізання схилу штучними виїмками.

2. Процеси, що призводять до зміни будови і фізико-механічних властивостей порід схилу: а) погіршення фізико-механічних властивостей порід за рахунок вивітрювання; б) погіршення фізико-механічних властивостей порід за рахунок зволоження їх різими водами; в) погіршення фізико-механічних властивостей порід за рахунок їх зміщення; г) погіршення фізико-механічних властивостей порід за рахунок вилуговування з них водорозчинних солей та винесення частинок породи (суфозія).

3. Процеси, що створюють додатковий тиск на породи схилу: а) гідродинамічний тиск при фільтрації води у бік схилу; б) гідростатичний тиск води в тріщинах і порах порід; в) штучні статичні і динамічні навантаження на схил; г) сейсмічні удари.

3. Класифікація зсувів.

Оскільки причин утворення зсувів досить багато, то їх класифікація дуже ускладнюється. Цим питанням займалися такі видатні вчені, як О.П.Павлов, Ф.П.Саваренський, І.В.Попов, В.О.Приклонський, О.М.Дранніков та ін.

Всі численні класифікації зсувів можна розділити на:

1. окремі, в яких враховуються одна-дві ознаки;

2. загальні, складені з врахуванням ряду ознак, що мають загальний для багатьох зсувів характер;

3. регіональні, розроблені для окремих районів (р. Дніпра, південного берега Криму і т.д.), які враховують місцеві умови їх виникнення і розвитку.

Як приклад окремої класифікації можна навести поширену класифікацію Ф.П.Саваренського, в якій зсуви поділяються за ознаками будови зсуву і положенням поверхні ковзання відносно порід, що складають схил.

Асеквентними називають зсуви, які утворюються в однорідних породах. Поверхні сковзання таких зсувів близькі до циклоїдальних або кругових циліндрів; форма і напрямок поверхні сковзання залежать від конфігурації схилу і опору порід зсувним зусиллям. Асеквентні зсуви утворюються при розм‘якшенні водою глинистих порід, що складають схил.

Консеквентні зсуви – це такі зсуви, сковзання яких відбувається по заздалегіть підготовленій різними процесами поверхні, наприклад по границі між двома шарами, по тріщинах або поверхні розділу делювію і корінних порід.

Інсеквентні – це зсуви, поверхня сковзання яких перетинає нашарування порід.

Загальні класифікації враховують більшу кількість ознак, але вони носять загальний характер, а конкретні особливості зсувів ряду районів в них не враховуються. Регіональні класифікації враховують геолого-генетичні особливості виникнення і розвитку зсувів, а тому дозволяють давати більш конкретні рекомендації щодо боротьби з ними.