Тема3.Державний бюджет

1.Екон. суть та призначення державного бюджету

2.склад доходів і видатків державного бюджету відповідно до класифікації

3.Політика держави

1. Державний бюджет — система грошових відносин, яка виникає між державою, з одного боку, і підприємствами, фірмами, організаціями та населенням, з іншого, з метоюформування та використання централізованого фонду грошових ресурсів для задоволення суспільних потреб. Іншими словами, це — щорічний баланс надходжень та видатків, який розробляють державні органи для активного впливу на економічний процес та підвищення його ефективності. Цільові фонди поділяються на дві групи. Першу становлять постійні фонди, створення яких пов’язане з виділенням окремих функцій держави. Так, в реалізації соціальної функції особлива увага приділяється соціальному страхуванню. У зв’язку з цим окремо створюються спеціальні фонди для гарантованого забезпечення цих видатків. Другу групу становлять тимчасові фонди, які формуються з метою прискореного вирішення актуальних проблем. Вони створюються у разі конкретної необхідності і після вирішення проблеми закриваються.

У різних країнах формуються різні цільові фонди, які відображають специфічні риси фінансових систем цих країн. В Україні на даний час створюються такі основні цільові фонди:

А. У сфері соціального страхування:

• Пенсійний фонд;

• Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності;

• Фонд соціального страхування на випадок безробіття;

• Фонд соціального страхування від нещасних випадків;

Б. Тимчасові:

• Фонд соціального захисту інвалідів;

• Фонд охорони навколишнього природного середовища.

Бюджетомназивають основний фінансовий план держави, тому що він займає центральне місце серед інших фінансових планів і в процесі формування й затвердження бюджету відбувається коректування всіх інших фінансових планів. Сутність бюджету проявляється в його функціях:

·  утвір бюджетного фонду, виконують бюджетні доходи, які включають податки від юр. і фіз. осіб, доходи від державної власності, емісії цінних паперів.

·  конкретні цільові бюджетні видатки – держава враховує інтереси різних учасників відтворювального процесу, і у зв'язку із цим бюджетні видатки охоплюють і сферу матеріального проведення, і невиробничу сферу, економічні регіони, а так само окремі господарські суб'єкти.

·  контрольна, припускає створення умов для здійснення контролю, обумовлює можливість ефективного впливу держави на всі економічні процеси.

·  перерозподільна, укладається в тому, що через бюджет проводиться вилучення частини чистого доходу, створеного в сфері матеріального проведення й розподіл цього доходу між: регіонами, виробничої й невиробничої сферами, галузями виробничої й невиробничої сфери.

2. Державні доходи - це сукупність грошових відносин по формуванню фінансових ресурсів держави шляхом розподілу і перерозподілу валового суспільного продукту. Вони призначені для виконання державних завдань. Класифікація доходів бюджетів відповідно до Бюджетного кодексу України: 1) податкові надходження; 2) неподаткові надходження: — доходи від власності і підприємницької діяльності; — адміністративні збори і платежі, доходи від неко-мерційного та супутнього продажу; — доходи від штрафів та фінансових санкцій; — інші неподаткові платежі; 3) доходи від операцій з капіталом; 4) трансферти.

Податкові надходження служать важливою формою перероз­поділу валового внутрішнього продукту і забезпечують мобілізацію майже три чверті доходів бюджетів України. Вони включають такі податкові надходження:

а) податки на доходи, податки на прибуток, податки на збільшен­ня ринкової вартості;

б) податки на власність;

в) збори за спеціальне використання природних ресурсів;

г) внутрішні податки на товари та послуги;

д) податки на міжнародну торгівлю та зовнішні операції;

є) інші податки.

Неподатковими надходженнями до державного бюджету є:

1) доходи від власності та підприємницької діяльності;

2) адміністративні збори та платежі, доходи від некомерційного та побічного продажу;

3) надходження від штрафів та фінансових санкцій;

4) інші неподаткові надходження.

Доходи від операцій з капіталу включає: 1.  Надходження від продажу основного капіталу. Вони включають надходження коштів від реалізації безгосподарного майна, майна, що за правом спадкоємства перейшло у власність держави, та скарбів і знахідок, включаючи валютні цінності і кошти, 2.  Надходження від реалізації державних запасів товарів. Вони включають надходження від реалізації державних запасів товарів, що містять надходження від реалізації матеріальних цінностей державно­го резерву, надходження від реалізації розброньованих матеріальних цінностей мобілізаційного резерву. Офіційні трансферти-означають виділення бюджетам нижчого тери­торіального рівня грошових коштів з фонду фінансової підтримки місцевого самоврядування на нормативній основі. Дота́ція — доплата з державного бюджету задля збалансування бюджетів нижчих рівнів; різновид субсидії. Дотація – це безвідплатна, безповоротна допомога з бюджету вищого рівня бюджету нижчого, яка не має цільового характеру та надається у випадку перевищення видатків над доходами. Субве́нція — це форма грошової допомоги місцевим бюджетам із державного бюджету, яка призначена для конкретно прописаної цілі/цілей. Субси́дія — фінансова або інша підтримка державними органами виробництва, переробки, продажу, транспортування, експорту, споживання подібного Товару, завдяки якій суб'єкт господарсько-правових відносин країни експорту одержує пільги (прибутки).ї

Державні видатки — це грошові відносини з приводу розподілу і використання централізованих та децентралізованих фондів грошових ресурсів держави з метою фінансування загальнодержавних потреб соціально-економічного розвитку.Видатки класифікуються:1.функціональну2.екон.3.відомчу4.програмну.

Поточні видатки - це видатки бюджету на соціальний та економічний розвиток держави, фінансування заходів соціального захисту населення та інші видатки, які не передбачені у видатках розвитку. За формами фінансування розрізняють такі державні видатки:

- державні інвестиції;

- державні трансферти (субсидії, субвенції, дотації);

- державні кредити;

- кошторисне фінансування.

Крім вищезазначених ознак класифікації державних видатків, їх можна поділити на такі види:

1. За фондами фінансових ресурсів:

- загальний фонд - видатки, пов'язані з фінансуванням діючої мережі установ, закладів, соціальних програм;

- спеціальний фонд — видатки, пов'язані з окремими заходами, програмами.

2. За роллю в розвитку національної економіки:

- розвиток виробництва - фінансування окремих програм промисловості, сільського господарства, транспорту, будівництва, зв'язку тощо;

розвиток сфери суспільних послуг - фінансування науки, культури, освіти, охорони здоров'я, соціального захисту населення.

3. За суспільним призначенням:

- економічний розвиток;

- соціально-культурні заходи;

- наука і освіта;

- обороноздатність країни;

- правоохоронна діяльність;

- управління;

- зовнішньоекономічна діяльність;

- обслуговування державного боргу.

4. За цільовим призначенням:

- заробітна плата бюджетним установам;

- нарахування на заробітну плату;

- господарські витрати;

- поточний та капітальний ремонт;

- дотації тощо.

3. В політичному значенні економічна політика – це діяльність політичних суб'єктів (держави, політичних партій, рухів тощо) щодо вироблення і реалізації системи практичних заходів з метою впливу на економічний стан суспільства.

Сферою економічної політики є взаємодія економіки і політики.

Суб'єктами економічної політики виступають політична влада, різні політичні структури, недержавні союзи, об'єднання, система лобіювання.

Об'єктом економічної політики є економічна система в цілому або окремі її ланки.

Структура економічної політики:

1. Структурна політика.

2. Фінансово-кредитна політика.

3. Інвестиційна політика.

4. Соціальна політика.

5. Зовнішньо-економічна політика.

6. Науково–технічна політика.

7. Податкова політика.

8. Бюджетна політика.

Призначення економічної політики держави – сприяти природному еволюційному економічному розвитку, запобігати зловживанням економічною владою з боку окремих осіб, груп, підприємств, а також кризовим явищам в економіці.

Залежно від конкретних обставин, цілі економічної політики можуть і повинні змінюватись, гнучко реагувати на фактичний стан економіки, її проблеми та протиріччя. Можна сформулювати кілька загальних бажаних цілей економічної політики в ринковій економічній системі:

- економічне зростання:

- ефективна зайнятість:

- стабільний рівень цін;

- зростання економічної ефективності;

- захист і підтримка принципів економічної свободи;

- соціальна безпека і стабільність.