1 Рівень

1.Укр.митці М. Березовський, Д. Бортнянський. А. Ведель у другій половині XVII-XVIII ст. творили в галузі: г) музики

2. Історик, філолог, етнограф, ботанік, поет. Перший ректор Київського університету. Укладач популярних збірників народних пісень: б) М. Максимович.

3.Наукове товариство ім. Т. Шевченка у Львові було створене шляхом реорганізації Літературного товариства ім. Т. Шевченка в:в) 1892

4. Еклектика - це: г) змішування різних форм і стилів

5. Провідним літературним об’єднанням у 20-х роках в Україні була Вільна академія пролетарської літератури (ВАПЛІТЕ), ідейний лідер якої: а) М. Хвильовий

2 Рівень

1. Хто такий Григорій Сковорода - український просвітитель-гуманіст, філософ, поет, педагог.

2. Автором першої національної опери «Запорожець за Дунаєм» є : Семен Гулак-Артемовський

3.Художнім керівником якого театру був Лесь Курбас? Коли цей театр був створений?Театр-«Березіль» 1922 р.

4. Літературний критик, лідер дисидентського руху в Україні, автор роботи «Інтернаціоналізм чи русифікації» Це - Іван Дзюба

5.Масова культура – це культурасеред широких верств населення в даному суспільстві, переважно комерційно успішна, елементи якої знаходяться повсюди: в кулінарії, одязі, споживанні, засобах масової інформації, в розвагах (наприклад, в спорті і літературі) — контрастуючи з «високою культурою».

3 Рівень

1. Українська культура на Наддніпрянщині в другій половині xiXст.

Організаційною формою українського руху 60 - 90-х рр. XIX ст. були напівлегальні об'єднання інтелігенції, які увійшли в історію як громади. Перша з них виникла в Петербурзі 1859 р. за ініціативою колишніх кирило-мефодіївців В. Білозерського, М. Костомарова і Т. Шевченка, що протягом 1861—1862 рр. видавали перший український журнал «Основа». Ще одним піонером громадянського руху став гурток «хлопоманів», очолений Володимиром Антоновичем, який вів активну роботу із збирання етнографічного матеріалу. Незабаром, на початку 1860-х рр., громади з'явилися в Києві, Чернігові та інших містах. Вони зосереджували свої зусилля на видавничій справі, заснуванні недільних україномовних шкіл для дорослого населення, організовували публічні лекції, бібліотеки, поширювали твори Т. Шевченка, П. Куліша та інших українських письменників. Але царський уряд з великою підозрою ставився до громадянського руху. В червні 1863 р. міністр внутрішніх справ Петро Валуєв видав циркуляр (наказ), що заборонявпублікацію українською мовою шкільних підручників та релігійних видань на тій підставі, що такої мови не існує. Трохи раніше були закриті недільні школи. Наслідком циркуляру стало те, що національний рух завмер на 10 років. Але на початку 1870-х рр. поліцейський контроль над життям українського суспільства дещо послабшав. Цим скористалась інтелігенція, яка відновила громади в Києві, Полтаві, Чернігові, залучаючи до роботи нових членів. У 1873 р. громадівці заснували Історичне товариство Нестора-літописця, а деякий час по тому Південно-Західне відділення Російського географічного товариства. Київська громада у 1874—1875 рр. випускала газету «Київський телеграф». У 1876 р. Олександр II видав указ про повну заборону української мови, згідно з яким не дозволявся будь-який друк українською мовою, заборонялись театральні постановки і концерти з українськими піснями. Було заборонено також ввезення в межі Російської імперії україномовних видань з-за кордону. Це призвело до закриття багатьох громадянських установ і переслідувань самих громадівців. Однак український рух не був знищений. Важливим його етапом стала закордонна діяльність Михайла Драгоманова, який за дорученням Київської громади у Відні (а згодом у Женеві) організував видання пропагандистської і наукової літератури українською мовою. Будучи прибічником общинного соціалізму, М. Драгоманов проповідував перебудову Росії на принципах федерації, оскільки не бачив сил, на які можна було б спиратися в боротьбі за незалежність.