3) Засновником якого жанру в українському кіномистецтві є о. Довженко?

Кіноповість

4) Українська академія мистецтв створена у 1917. Ректором її було призначено визначного українського художника Георгія Нарбута

5) Назвіть відомих вам поетів – «шістдесятників»

В. Симоненко, Л. Костенко, І. Драч, Є, Гуцало,І. Дзюба

3. рівень

1)Назвіть заходи, які здійснив російський царизм стосовно нищення здобутків української культури протягом 18-19 ст.

1720рік – Петро 1 заборонив книгодрукування українською мовою; 1729 – Петро 2 звелів переписати з української мови російською державні постанови і розпорядження; 1763- Катерина 2 заборонила викладати українською мовою в Києво-Могилянській академії; 1775- Синод розпорядився вилучити із всіх шкіл українські букварі.

Валуєвський указ 18 липня 1863 року - таємний циркуляр міністра внутрішніх справ Російської імперії Петра Валуєва, в якому наказувалося призупинити видання всіх книг "малоросійською" мовою, окрім творів красного письменства. Всупереч поширеній думці, відомі слова Валуєва про те, що "никакогомалороссійскагоязыка не было, нЂтъ и быть не можетъ" містилися не в цьому документі, а у представленні від 27 червня того ж року, в якому викладалися загальні приводи для пізнішої заборони. Емський указ - розпорядження російського уряду, спрямоване на придушення української культури, підписане імператором Олександром II 18(30).5.1876 у м. Емсі (Німеччина). Емський указ доповнював основні положення Валуєвського циркуляра 1863. Виданий у зв'язку з меморандумом, надісланим цареві помічником попечителя Київського учбового округу М. Юзефовичем, в якому українців звинувачено в тому, що вони хочуть "вільної України у формі республіки з гетьманом на чолі". Емський указ забороняв ввозити на територію Російської імперії з-за кордону українські книги, українською мовою видавати оригінальні твори і робити переклади з іноземних мов, тексти для нот, театральні вистави і публічні читання. Місцевій адміністрації наказувалося посилити нагляд, щоб у початкових школах не велося викладання українською мовою, та щоб з бібліотек були вилучені українські книги українською мовою. На підставі Емського указу було закрито Південно-Західний Відділ Російського Географічного Товариства у Києві, припинено видання "КіевскогоТелеграфа", ліквідовано Громади, звільнено ряд професорів-українців з Київського університету (М.Драгоманова, Ф.Вовка, М. Зібера, С.Подолинського та ін.)

2) Що вам відомо про культурно- національну діяльність Головної Руської Ради, створеної у Львові 1848р?

Головна Руська Рада організувала культурно-освітнє товариство Галицько-Руську матицю, відкрила Народний Дім у Львові. 19 жовтня1848 скликала Собор руських учених, видавала першу в Галичині українську газету «Зоря Галицька». Наприкінці 1848 p., відповідно до цісарського декрету, у Львівському університеті відкрито кафедру української мови і літератури, її професором було призначено Я.Головацького, який почав викладацьку роботу в січні 1849 р. Незабаром він видав граматику української мови. 1851 року ГРР була розпущена.

9 варіант

1.в 2.в 3.в 4.а 5. а

1. Смотрицький Мелетій Кониський Григорій Прокопович Феофан Кримський Сергій Борисович

2. український письменник, поет, драматург, фольклорист, етнограф, перекладач, критик, редактор, видавець. Творчу роботу Куліш поєднував із державною службою та громадською діяльністю. До того ж саме він розробив упроваджену н наступний період в Україні систему сучасного алфавіту і правопису, так звану кулішівку (на західних землях трансформовану в желехівку). Написав: Чорна рада (роман), Циган, Пан Мурло, Малоросійські анекдоти, «Орися»..

3.(*22 (10) березня 1842, Гриньки (Полтавщина) — †6 листопада (24 жовтня) 1912, Київ) — український композитор, піаніст, диригент, педагог, збирач пісенного фольклору, громадський діяч.

4. жорж руська 15 нбу

5. Гончар Олесь Терентійович

3. рівень

Епоха бароко (від італ. — дивний, химерний) настала після глибокої духовної кризи, викликаної Реформацією. Цьому стилю властивий своєрідний погляд на людину і світ як на величезний театр, де кожний виконує свою роль. Бароко відкрило простір для нових можливостей у розвитку мистецтва, що особливо виявилось у створенні грандіозних міських і паркових ансамблів. Його стилістика відзначається великим драматизмом, часто трагізмом світосприймання, складною врівноваженістю динамічних композицій, підвищеною експресивністю, прагненням поєднати реальність та ілюзії. Динамізм скульптури бароко, на відміну від ренесансової скульптури спокою, викликає не оптимістичне відчуття могутності, величі можливостей людини, а скоріше, захоплення легкістю, витонченістю, якоюсь нереальною, неземною привабливістю.

Справжній початок бароко,— це Мелетій Смотрицький, це проповіді та почасти вірші Кирила Транквіліона Ставровецького, а повна перемога бароко — утворення київської школи. Найбільшими культурно-політичними успіхами, які відігравали велику роль в історії українського барокового письменства, були: відновлення православної ієрархії 1620 року та заснування київської школи 1615 року й її реформи, проведені Могилою (1644 р.) та Мазепою (1694 р.). І нові ієрархи, і професори Академії були головними репрезентантами бароко. Бароко в Україні поширюється в усіх жанрах тодішньої літератури. В поезії українського бароко виникає силабічний вірш, поряд з яким існує також вірш народний. Найвідомішим жанром барокової поезії була духовна пісня. Різноманітні жанрові форми існують і всередині поезії світської: філософська й еротична лірика, панегірик та епіграма, пейзажні та емблематичні вірші тощо. Поширені були такі форми, як акростих і мезостих (у першому початкові літери кожного рядка утворювали ім’я автора, у другому — потрібні слова складалися з літер, що знаходилися посередині вірша), кабалістичні вірші (числове значення слов’янської абетки давало можливість підрахувати рік написання твору), фігурні вірші (друкувались у формі хреста, яйця, чарки тощо).

Козацьке бароко — назва архітектурного стилю, що був поширений в українських землях у XVII—XVIII ст. Виник унаслідок поєднання місцевих архітектурних традицій та європейського бароко. Період другої половини 17 — 18 століття називають епохою староукраїнської культури, тобто тієї, що передувала новій, створеній за останні два століття. Мистецтво тієї доби розвивається в стилі бароко, котрий проникає в усі культурні сфери і набуває свого розквіту у 18 столітті як відоме всьому світові «українське бароко».Новий стиль виявляється у житловій, громадській, культовій забудовах, яким притаманне органічне поєднання рис професійної та народної архітектури. Споруди приваблюють своїми пишними формами, складними конструкціями, відзначаються багатством декору. Результатом розвитку власне української традиції стають хрещаті в плані храми, тобто такі будівлі, що в плані являли собою хрест, між кінцями якого вбудовувалися квадратні виступи. Такі хрещаті в плані церкви народилися з дерев'яної архітектури, принципи якої були стилістично близькими західному бароко. Протягом 1610-1630-х років у Львові був збудований найбільший у Львові костел єзуїтів. У 18 ст. в Україні, переважно в Києві, Переяславі та Львові, в стилі українського бароко були створені видатні споруди та цілі архітектурні комплекси. Найвизначнішими з них є: Духовна академія в Києві (Й. Шедель, 1732—40), Ковнірівський корпус в Києво-Печерській лаврі (С. Ковнір, 1721—73), надбрамна церква Кирилівського монастиря в Києві (І. Григорович-Барський, 1760), Собор святого Юра у Львові (Б. Меретин, 1745—70)

2) З мистецької спадщини Шевченка збереглося 835 творів живопису і графіки, що дійшли до нас в оригіналах і частково у гравюрах та копіях. Її доповнюють дані про понад 270 втрачених і досі не знайдених мистецьких творів. Натомість у літературі про його мистецьку спадщину безпідставно приписувано йому чимало творів живопису і графіки інших авторів (досі зареєстровано 263 такі твори). Навесні 1846р. у Києві Шевченко знайомиться з М. Костомаровим, М.

Гулаком, М. Савичем, О. Марковичем та іншими членами таємного

Кирило-Мефодіївського товариства (засноване в грудні 1845 - січні 1846

рр.) і вступає в цю організацію. Його твори періоду "трьох літ" мали

безперечний вплив на програмні документи товариства. У березні 1847р.

товариство було розгромлене. Почалися арешти. Шевченка заарештували 5

квітня 1847р. Тара́с Григо́рович Шевче́нко (відомий також як Кобзар, *9 березня 1814 — †10 березня 1861) — православний український поет, письменник, художник, графік, громадський діяч, філософ, політик, фольклорист, з точки зору багатьох українців - духовний батько сучасного українського народу, людина, яка присвятила своє життя збереженню і поширенню самобутньої народної мудрості тісно пов'язаній з стародавньою православною християнською козацькою культурою і звичаями України. Важливе місце у його творах займають переосмислення історій зі Святого Писання і їх переспів відповідно до умов України XVII-XIX ст., що робить його твори одним з важливих джерел по народному богослів'ю, устній народній християнській традиції того часу. Слід звернути увагу, що у своїх творах він жодного разу не вживав слово українці, вживаючи замість цього такі слова "руський люд", "люди козацького роду" та ін.

ВАРІАНТ-10