2. Феофан Прокопович- це

Феофан (Єлеазар) Прокопович (також: Теофан Прокопович; *18 червня 1681 — 19 вересня 1736) — український богослов, письменник, поет, математик, філософ, ректор Київської академії (1710-16 рр.), архієпископ Великоновгородський та Великолуцький.

Феофан Прокопович — визначний український діяч епохи бароко. Різносторонність обдарувань, енциклопедичність знань, видатні досягнення в галузі науки, політики, без сумніву дозволяють поставити його в ряд геніїв людства. Праці Ф.Прокоповича торкаються фізики, філософії, математики, астрономії, логіки, наук про державу і право, теології. Філософські погляди Ф.Прокоповича базувалися на об'єктивному ідеалізмі. Ф. Прокоповичем сформульовано фундаментальну тезу про зв'язність часу, простору і матерії, яка лежить в основі сучасної теорії відносності.

3. Автором опер "Різдвяна Ніч", "Тарас Бульба", "Утоплена" був відомий український композитор

Лисенко Микола Віталійович

4. Український поет, десидент, автор роману у віршах "Маруся Чурай"

Це Ліна Костенко

5. Назвіть основні культурні центри української діаспори

Від самого початку емігранти намагалися гуртуватися при Греко-католицькій церкві, унаслідок чого було створено греко-католицькі єпископати у США й Канаді. на Далекому Сході це був так званий Зелений Клин.

ІІІ рівень складності

1. Які цінності та моральні принципи утверджувалися в образотворчому мистецві другої половини хуіі- хуііі ст. Покажіть на прикладах творів укр. Художників і скульпторів.

З кінця 17 століття до кінця 18 століття на Україні виникло декілька споруд, що увійшли в золоту скарбницю архітектури бароко. Майже всі вони мали і мають місцебудівне значення — Почаїв, комплекс будівель Почаєвської лаври (арх. Г. Гофман), Луцьк, комплекс монастиря бернардинів (арх. П.Гіжицький) Кременець, колегіум Єзуїтів, (арх. П.Гіжицький), Микулинці, костел Св. Трійці, 1761—1779, (арх. А. Мошинський), м. Вінниця, костел монастиря домініканів, 1624—1760, Костел Святого Йосипа та монастир отців Лазаритів, м. Ізяслав тощо.

На Лівобережній Україні подібних зразків бароко мало, але вони є — церква Андрія Першозванного (Київ), Покровський собор (Харків), Успенський собор Єлецького монастиря (Чернігів). На Україні майже не виникло значних світських споруд з місцебудівним значенням як у палаців Версаль, Лувр, Цвінгер. Деяку роль відігравали лише Маріїнський палац в Києві, палац князів Санґушків в місті Ізяслав, нині суцільна руїна), Підгорецький замок (реставрується) тощо.

Певних зусиль до розквиту українського бароко в архітектурі доклали й іноземні, і українські майстри (Войцех Лєнартович, Павло Гижицький, Растреллі Вартоломей,Паоло Фонтана, Іван Баптист, Йоган-Георг Шедель, Григорович-Барський, Ковнір Степан Дем'янович тощо). Елементи бароко вигідно підкреслили особливості, національний колорит, неперевершену красу архітектурних споруд України.

2. Реалізм в українській культурі

Реалі́зм (лат. realis — «суттєвий», «дійсний», від res — «річ») — стиль і метод у мистецтві й літературі. Реалізмом також називають кілька різних філософських течій (детальніше Реалізм (філософія)). У мистецтві й літературі реалізм прагне до найдокладнішого опису спостережених явищ, без ідеалізації. Проте поняття реалізм дуже широке: реалістичним можна назвати монументальне єгипетське мистецтво, але реалістами є й митці, які з фотографічною точністю копіюють природу. Популярність реалізму зумовлена загальною доступністю і зрозумілістю його мистецьких засобів, тому його тенденції в українському мистецтві проявлялися за кожної доби, і як стиль він актуальний понині. Характерно, що українське народне мистецтво не приймало реалізму як такого, — а завжди намагалося перетворити його своїми стилістичними засобами, де основою були вимоги ритму й гармонії.

У культурі України реалізм почався з половини 19 ст., прийшовши на зміну романтизмові, від якого він перебрав захоплення етнографізмом та героїзацію історичних постатей. «Народні оповідання» М. Вовчка (1857) при всій реалістичній актуальності тем ще забарвлені романтичним фольклором. Далі реалізм використовувано з позицій народницьких і просвітянських (С. Руданський, А. Свидницький) та громадсько-програмових (особливо О. Кониський). Дальшим етапом школи реалістів була «об'єктивна проза» 80—90-х років: І. Нечуя-Левицького, П. Мирного, Б. Грінченка й І. Франка. Вона визначається епічною шириною описів і розповіді, уведенням соціальних і національних тем, поширенням тематики з селянського верста на робітничі й нову інтелігенцію, поданих на тлі тодішнього розвитку капіталізму в Росії й Австрії. У І. Франка, не без впливу Е. Золя, з'являється психологічна мотивація, що набирає рис натуралізму. Типові для реалізму поезії — вірші Б. Грінченка і П. Грабовського («Громадська поезія»); Франко від реалістичних «Панських жартів» пішов у напрямі психологічно-філософських зрушень, — і його «Мойсей» (1905) це вже твір на межі модернізму. Як і в мистецтві, на зміну реалізму прийшли ін. напрямки, але реалізм фактично ніколи не здавав позицій — і, особливо в прозі, був завжди актуальним стилем.

8

1. рівень

1) XYII в Україні поширюється український народний ляльковий театр, авторами й виконавцями (ляльководами, співаками, інструменталістами) вистав у якому були учні братських шкілта колегіумів. Такий театр називався:

А) вертеп;

2) Києво-Могилянський колегіум указом Петра 1 отримав статус академії в :

Б) 1701 рік;

3) Таємний циркуляр міністра Валуєва вийшов:

Б) 20 липня 1863 року( в книжці пише 18 липня);

4) Першим президентом української академії наук був:

Г) В. Вернадський;

5) І. Дзюба- це відомий український

Б) літературний критик;

2. рівень

1)Класицизм – це (англ. classicism, від лат. classicus — зразковий) — напрям в європейській літературі та мистецтві, який уперше заявив про себе в італійській культурі XVI - го ст. Найбільшого розквіту досягає у Франції (XVII ст.) В основі лежить нормативна естетика, що вимагає дотримання певних правил та канонів.

2) Яке значення творчості Т. Шевченка для української духовної культури?

Шевченко є основоположником новоїукраїнськоїлітератури і родоначальником їїреволюційно-демократичного напряму. Саме в йоготворчостіповнорозвинулисяті начала, які стали провідними для передовихукраїнськихписьменниківдругоїполовини ХІХ – початку ХХ століть. Шевченко перший в українськійлітературівиступив як істиннонародний поет, твори якого з усієюповнотоювідбилипочуття й думки трудящих мас, їхвіковічнівизвольніпрагнення.Шевченко відігравважливуісторичну роль у розвиткуукраїнськоїлітературноїмови. Він установив ту структуру українськоїлітературноїмови, яка збереглась у всьомуістотному як основа сучасноїмови, тобторозвинув і утвердив певний склад словника і граматичний лад українськоїмови, які стали нормою і зразком для письменників, преси, театру тощо.