13.Фактори обмеження діяльності укр. Підприємств у зарубіжних ринках.

Існує багато обставин, які заважають успішній діяльності підприємств у зарубіжних країнах і негативно впливають на її результати. Серед основних є такі:

1.Воєнні конфлікти, стихійні лиха, політичні реформи, економічні блокади, страйки тощо.

2.Відсутність збалансованого механізму державного регулювання та гнучкого управління в умовах кон’юнктури внутрішнього та світового ринків, яка постійно змінюється. Це обумовлено недосконалістю законодавчої бази регулювання ЗЕД, системи кредитування та страхування промислового експорту, митно-тарифного та нетарифного регулювання, недоліками системи банківського обслуговування, слабким розвитком транспортної інфраструктури, що повинна забезпечувати потреби експортно-імпортних перевезень.

3.Недостатність договірно-правового механізму торговельно-економічних відносин із зарубіжними країнами, співробітництва з міжнародними економічними організаціями та з промислово розвинутими країнами.

4.Технічна відсталість виробництва, низька якість продукції, застаріла система організації управління виробництвом, слабкий розвиток виробничо-коопераційних зв’язків, недостатній рівень економічних норм продукції, яка постачається на експорт тощо.

5.Не завжди українські підприємці додержуються міжнародних домовленостей, правил та норм торгівлі, враховують інтереси партнерів та особливості зарубіжного законодавства.

6.Економічні обмеження та заборони з боку інших країн, що зумовлено конкуренцією (дискримінаційні тарифи, квоти, санкції). Вони установлюють обмеження щодо іноземних підприємств порівняно з національними, незважаючи на додержування принципу національного режиму. Це можуть бути обмеження у сфері прямих інвестицій, які виражаються у вимогах в одержанні дозволу на здійснення ПЗІ на їх території.

7. Підприємці на зарубіжних ринках можуть стикатися із неформальними обмеженнями: багатоступінчатість процедури одержання дозволу на інвестиційну діяльність; можуть висуватися умови щодо прийняття у частку місцевих підприємців, використання місцевих ресурсів, розвиток постачання на експорт тощо; створення бюрократичних перешкод у діяльності українських компаній, одержанні кредитів, державних замовлень тощо.

8. Недостатнє володіння українськими підприємцями інформацією щодо економічних, організаційно-правових умов роботи на зарубіжних ринках.

14. Відповідальність підприємств за порушення у сфері зед

Підприємства несуть певну відповідальність за порушення в сфері ЗЕД. Порядок притягнення до відповідальності, здійснення та звільнення від відповідальності визначається законами України.

До українських підприємств та іноземних суб’єктів господарської діяльності застосовуються спеціальні санкції у випадку порушення валютного, митного, податкового, іншого законодавства, пов’язаного з їх зовнішньоекономічною діяльністю.

Види спеціальних санкцій такі: 1)накладання штрафів (фінансові санкції); 2)застосування режиму ліцензування;

3)тимчасове зупинення ЗЕД.

Фінансові санкції (штрафи) накладаються у випадках несвоєчасного виконання або невиконання суб’єктом ЗЕД своїх обов’язків. їх розмір визначається відповідними положениями законодавчих та нормативних актів України та/або рішеннями судових органів.

Індивідуальний режим ліцензування застосовується у випадках порушення суб’єктами ЗЕД положень Закону про ЗЕД, що встановлюють певні заборони, обмеження або режим здійснення зовнішньоекономічних операцій з дозволу держави.

Тимчасове зупинення ЗЕД застосовується у випадках порушення Закону про ЗЕД, проведення дій, які можуть зашкодити інтересам національної економічної безпеки чи привести до порушення міжнародних зобов’язань України, а також якщо суб’єкт ЗЕД, до якого раніше була застосована санкція, — індивідуальний режим ліцензування, протягом року після її застосування не прийняв заходів щодо приведення своєї діяльності відповідно до вимог чинного законодавства у сфері ЗЕД. Спеціальні санкції здійснюються центральним органом виконавчої влади з питань економічної політики і розповсюджуються на всі види зовнішньоекономічної діяльності. Вони діють до прийняття суб’єктами ЗЕД практичних заходів щодо усунення порушення чинного законодавства у сфері ЗЕД.

15. Зовнішньоекономічний договір. Зовнішньоекономічний договір (контракт) - це матеріально оформлена угода двох чи більше суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності та їх іноземних контра­гент, спрямована на встановлення, зміну або припинення взаємних прав та обов’язків у зовнішньоекономічній діяльності. Основні ознаки зовнішньоекономічного договору: 1)контрагенти знаходяться в різних країнах; 2)товар перетинає кордон, якщо це матеріальний об’єкт; 3)розрахунки в іноземній валюті, за винятком товаро-обмінних операцій; 4)комерційний характер. Зовнішньоекономічний договір виконує функції: 1)юридично закріплює відносини між партнерами, нада-ючи їм характер обов’язків, виконання яких захищено законом; 2)визначає порядок, способи і послідовність здійснення дій партнерами; 3)передбачає способи забезпечення обов’язків. При складанні контрактів враховуються принципи міжнародних комерційних договорів, які розроблені УНІДРУА: 1.Свобода договору та його форми. Це виражається у свободі регулювання відносин відповідно до законодавчих норм держави. 2.Обов’язковість договору. Належним чином укладений контракт є обов’язковим для сторін, що є наслідком свободи укладення контракту. 3.Добросовісність та чесна ділова практика. Кожна сто­рона протягом чинності договору повинна діяти відповідно з прийнятою у практиці міжнародної торгівлі добросовісністю та чесною» діловою практикою. 4.Звичай та практика. Контрагенти можуть бути пов’язані будь-яким звичаєм, відносно якого вони домовились, та практикою, яку вони встановили у своїх взаємовідносинах. Зовнішньоекономічний договір укладається в простій письмовій формі. Сторони договору мають бути здатними укласти його відповідно до законодавства України та/або закону місця ук-ладання договору. Загалом зовнішньоекономічні угоди укладаються відповідно до законодавства України з урахуванням міжнародних угод, міжнародних звичаїв, рекомендаций міжнародних організацій. Якщо зовнішньоекономічний договір не відповідає вимогам українського законодавства або міжнародних договорів України, то він може бути визнаний недійсним у судовому по­рядку. Форма зовнішньоекономічного договору визначається правом місця його укладання. Права та обов’язки сторін за зовнішньоекономічними до­говорами (контрактами) визначаються правом країни, обраної сторонами під час укладання договору, або внаслідок подаль-шого погодження. За відсутності такого погодження застосо-вується право країни, де заснована, мае свое місце проживан­ия або основне місце діяльності сторона, яка є: 1.продавцем — у договорі купівлі-продажу; 2.лізингодавцем — у лізинговій угоді; 3.ліцензіаром — у ліцензійному договорі; 4.комітентом (консигнатором) — у договорі комісії (консигнації); 5.доверителем — у договорі доручення; 6.перевізником — у договорі перевезення; 7.експедитором — у договорі транспортно-експедиторсь-кого обслуговування; 8.страхувальником — у договорі страхування; 9.кредитором — у договорі кредитування тощо. Залежно від виду зовнішньоекономічного договору здійснюється вибір того чи іншого застосуваного права. Так, до зовнішньоекономічних договорів: 1)про виробниче співробітництво, спеціалізацію та коо-перування, виконання будівельно-монтажних робіт за-стосовують право країни, де здійснюється така діяльність або де створюються передбачені договором результати, якщо сторони не погодили інше; 2)про створення СП застосовується право країни, на території якої СП створюється та офіційно реєструється; 3)укладених на аукционах, торгах або на біржі застосовується право країни, на території якої проводиться аукціон, торги або знаходиться біржа.

16. Умови зовнішньоекономічного контракту. Зовнішньоекономічний договір (контракт) - це матеріально оформлена угода двох чи більше суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності та їх іноземних контра­гент, спрямована на встановлення, зміну або припинення взаємних прав та обов’язків у зовнішньоекономічній діяльності. Структура зовнішньоекономічного договору визначена положенням про форму зовнішньоекономічних договорів. Для укладання договору необхідна згода сторін за всіма істотними умовами, тобто умовами, без яких він не мае юридичної чинності. Договір вважається укладеним, якщо між сторонами в належній формі досягнуто згоди з усіх істотних умов. При невиконанні одним з партнерів суттєвих умов друга сторона може стягнути збитки. До істотних умов відносяться: 1)Назва, номер договору (контракту), дата та місце його укладення. 2)Преамбула; 3)Предмет договору (контракту); 4)Кількість та якість товару (обсяги виконання робіт, надання послуг); 5)Базисні умови поставки товарів (приймання-здавання виконаних робіт або послуг). 6)Ціна та загальна вартість договору (контракту); 7)Умови платежів (валюту платежу, спосіб, порядок та строки фінансових розрахунків і гарантії виконання сторона­ми взаємних платіжних зобов’язань); 8)Умови приймання-здавання товару (робіт, послуг); 9)Упаковка та маркування; 10)Форс-мажорні обставини; 11)Санкції та рекламації (порядок застосування штрафних санкцій); 12)Урегулювання спорів у судовому порядку; 13)Місцезнаходження (місце проживання), поштові та платіжні реквізити сторін.До додаткових відносяться умови: страхування, гарантії якості, умови залучення субвиконавців договору (контракту), агентів, перевізників, визначення норм навантаження (розван-таження), умови передачі технічної документації на товар, збе-реження торгових марок, порядок сплати податків, митних зборів, різного рода захисні застереження, з якого моменту до-говір (контракт) починає діяти, кількість підписаних примірників договору (контракту), можливість та порядок унесення змін до договору (контракту) та ін.Питання форми, порядку укладання та виконання зовнішньоторговельних договорів регулюють такі нормативно-правові акти: Цивільний кодекс України, Закон України “Про зовнішньоекономічну діяльність”, “Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті”, “Про операції з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах”, “Про регулювання товарообмінних (бартерних) операцій у галузі зовнішньоекономічної діяльності”, Указ Прези­дента України “Про заходи щодо впорядкування розрахунків за договорами, що укладають суб’єкти підприємницької діяльності України”, Указ Прези­дента України “Про застосування Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів”, Указ Президента України “Про заходи щодо вдосконалення кон’юнктурно-цінової політики у сфері зовнішньоекономічної діяльності”, постанова КМУ “Про систему валютного регулювання та валютного контро­лю”, тощо

17.Принципи оподаткування при здійсненні ЗЕД. Оподаткування суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності України здійснюється за такими принципами: 1)Україна самостійно встановлює і скасовує податки і пільги для суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності України; 2)ставки податків встановлюються і скасовуються Верховною Радою України за поданням Кабінету Міністрів України; 3)рівень оподаткування встановлюється виходячи з необхідності досяг-нення та підтримання самоокупності і самофінансування суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності та з метою бездефіцитності платіжного ба­лансу України; 4)стабільність кількості видів і розмір податків гарантуються державою на строк не менш як 5 років; 5)забороняється встановлювати інші податки, крім тих, що затверджені Верховною Радою України; 6)ставки податків є однаковими для всіх суб’єктів зовнішньоеко- номічної діяльності та визначаються за товарною ознакою: для одного і того ж товару діє єдина ставка податку; 7)заохочення експорту готової продукції. Забороняється одночасне застосування щодо одного й того ж товару податку на експорт і імпорт та режиму ліцензування і квотування експорту відповідно до статті 16 цього Закону, за винятком випадків встановлення ре­жиму ліцензування і квотування якзаходу у відповідь на дискримінаційні дії інших держав згідно із статтею 16 цього Закону та в разі застосування санкцій згідно із статтею 37 цього Закону при порушенні суб’єктом зовнішньоекономічної діяльності встановлених правил цієї діяльності.

18. Захист прав українських суб’єктів ЗЕД у вілповідь на дискримінаційні та недружні дії іноземних держав. До заходів у відповідь на дискримінаційні або недружні дії іноземних держав та економічних угруповань відносять: 1)застосування повної заборони (повного ембарго) на торгівлю. Рішення приймається Верховною радою Ук-раїни (ВР); 2)застосування часткової заборони (часткового ембарго) на торгівлю. Рішення приймається ВР та кабінетом Міністрів України (КМУ); 3)позбавлення режиму найбільшого сприяння або пільго-вого спеціального режиму (рішення приймається ВР); 4)запровадження специального мита (рішення прий-мається КМУ); 5)запровадження режиму ліцензування та/або квотуван-ня зовнішньоекономічних операцій. Рішення прий-мається КМУ та центральним органом виконавчої вла-ди з питань економічної політики тобто Міністерством економіки (далі — Міністерство); 6)встановлення квот (контингентів) за рішенням КМУ та Міністерства; 7)запровадження комбінованого режиму квот і контин­гент за рішенням КМУ та Міністерства; 8)запровадження індикативних цін щодо імпорту та/або експорту товарів за рішенням Міністерства; 9)інші заходи, передбачені законами та міжнародними договорами України. 3 метою встановлення дискримінаційних або недружніх дій іноземних держав (економічних угруповань) центральним органом виконавчої влади з питань економічної політики про­водиться розслідування в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України. Розслідування проводиться за такою схемою: етап. Матеріали, що стосуються дискримінаційних або недружніх дій інших держав, митних союзів або економічних угруповань, подаються до Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі. етап. Міжвідомча комісія з міжнародної торгівлі дає ре-комендації відповідним державним органам щодо застосування відповідних заходів. етап. Міністерство економіки та Міністерство закордон-них справ на підставі матеріалів розслідування звертається до відповідних органів іноземних держав чи економічних угрупо-вань з пропозицією про врегулювання спірного питания. етап. У разі позитивного рішення Міністерство формує делегацію для проведения переговорів та підготовки міжна-родних договорів міжвідомчого характеру. У разі негативного рішення, тобто якщо немає офіційної згоди на застосування міжнародно-правових засобів врегулю­вання міжнародних спорів, Міністерство або КМУ самостійно застосовують відповідні заходи. 5 етап. Застосування заходів у відповідь надискримінаційні дії припиняється в разі припинення іноземними державами, економічними угрупованнями таких дій щодо Ук- раїни, підписанням відповідної угоди та/або відшкодування збитків. Українські акти (акти Міністерства) про врегулювання спору та застосування заходів щодо дискримінаційних та/або недружніх дій інших держав, митних союзів, економічних уг-рупувань є обов’язковими для виконання українськими орга­нами виконавчої влади, суб’єктами ЗЕД та іноземними суб’єктами господарської діяльності.