7) Стратегія ринкових трансформацій передбачає:

- децентралізацію політичної влади, делегування повноважень уряду регіональним і місцевим органам влади. У такий спосіб розподіляється відповідальність, розширюється підзвітність і розосереджується управління економікою. Цим шляхом пішли свого часу Німеччина та Іспанія;

- обмеження діяльності уряду рамками його першочергових завдань, поки для нього й економіки загалом настануть кращі часи. Такими завданнями для українського уряду є передусім створення стабільної кредитно-фінансової та ефективної податкової систем, відновлення правопорядку і формування системи елементарної соціальної підтримки незахищених верств населення;

8) ініціатива ринкових перетворень має виходити від виконавчої влади й підтримуватися Верховною Радою України, державні лідери повинні пояснити народові значущість перетворень;

9) визначальною передумовою ринкової трансформації є рішучість дій органів влади на початку їх діяльності, позаяк відразу після виборів складається найсприятливіша ситуація для радикальних реформ;

10) з ринковими трансформаціями несумісні монополізація привласнення підприємств, плановість у фінансах, політиці, зрощення кримінально-тіньових угруповань з органами державної влади і правопорядку. Завдання органів влади - забезпечення відкритого і формального руху фінансів, капіталу, товарів, кредитів, видатків бюджету, приватизації, корпоратизації та ін.

Найголовнішим уроком є те, що для здійснення демократичних і ринкових перетворень потрібні зусилля усього народу, суспільна злагода.

1. Сутність і основи економічної свободи.

Економіка як суспільне явище розвивається на основі дії об'єктивних суспільних та економічних законів. Людині належить лише пізнавати об'єктивні економічні закони та пристосовувати до їхніх вимог свої господарські дії.

Теорія національної економіки вчить, що в основі формування господарства країни є вимоги дії таких об'єктивних законів: господарської збалансованості; товарообміну; товаровиробництва. Ці закони визначають поведінку споживачів та виробників так, щоб між їхніми інтересами існувала рівновага. Тому економічну свободу треба розуміти з погляду інтересів двох суб'єктів ринку:

- економічна свобода виробника (продавця): характеризує вільний вибір виробника організувати той вид діяльності, випускати той вид продукції і в такій кількості, які забезпечують йому визначений ним його економічний інтерес, тобто доходи, соціальний статус та ін.;

- економічна свобода споживача (покупця): характеризує вільний вибір місця праці, набуття професії і підвищення рівня кваліфікації, на що витрачати свої доходи, який товар і на якому ринку йому купувати, скільки і чого споживати, як використовувати свій вільний час та ін.

Усе це свідчить про те, що економічна свобода суб'єктів ринку - явище об'єктивне настільки, наскільки об'єктивний закон господарської рівноваги і збалансованості. Закон передбачає насамперед саморегулювання економічної поведінки суб'єктів ринку. Споживач виявляє потреби і бажання знайти необхідні речі, які здатні задовольнити його потребу. Виробник виявляє попит споживача і намагається задовольнити його запити. Отже, економічна свобода споживача та економічна свобода виробника поєднуються через реалізацію кожного його інтересів.

Об'єктивна природа економічної свободи не може бути проігнорована владою країни. Ігнорування свободи суб'єктів ринку неминуче призведе до порушення рівноваги ринку, диспропорцій між працею, капіталом, продуктом, виробництвом і споживанням, спадом виробництва, зниженням реальних доходів, інфляції і навіть гіперінфляції, безробіття тощо.

Економічною основою економічної свободи суб'єктів ринку є головне економічне відношення — відношення власності на засоби виробництва (капітал) та результати праці (продукт). Питання очевидно, полягає у тому, щоб створити правовий та економічний механізм становлення свободи, тобто механізм привласнення капіталу і створеного продукту, за якого інтереси виробника і споживання, підприємства і найманої праці збігалися. Практика показує, що становлення економічної свободи — це досить складний та історично тривалий процес. Узгодити інтереси суб'єктів ринку непросто.