4. Конфедерація

В юридичній науці присутні два підходи вчених до розуміння природи конфедеративних утворень: один із них передбачає її розуміння як міжнародної організації, до якої входять кілька незалежних держав, а інший виходить з того, що конфедерація – хоч і занадто слабко централізоване, але все ж окреме державне утворення. Думається, знайти чітку межу між “сильними” міжнародними організаціями і децентралізованими державами “аморфного” типу справді нелегко.

Конфедеративна форма державного устрою, отже, характеризується такими ознаками:

1) конфедерація утворюється на основі відповідних договорів;

2) суб`єкти конфедерації мають право вільного виходу із складу державного утворення;

3) суверенітет в конфедерації належить суб’єктам, які входять до її складу;

4) до предмету відання конфедерації входить вузьке коло питань (питання війни і миру, зовнішньої політики, формування єдиної армії, єдиної системи комунікації тощо);

5) у конфедераціях утворюються лише ті державні органи, які необхідні для здійснення завдань, спеціально визначених договором;

6) суб`єктам конфедерації належить право мулліфікації, тобто відмови у визнанні або відмови у застосуванні актів конфедеративних органів влади;

7) бюджет конфедерації формується за рахунок добровільних внесків її суб`єктів;

8) військові формування комплектуються суб`єктами конфедерації, причому нерідко зберігається їх подвійне підпорядкування державним органам конфедерації та її суб`єктів;

9) у конфедераціях відсутнє єдине громадянство;

10) як правило, в конфедераціях відсутня єдина система грошового обігу.

Як форма союзу держав конфедерація порівняно рідко зустрічається в історії. Конфедераціями були Австро-Угорщина до 1918 р., Швеція і Норвегія до 1905 р., США з 1781 до 1789 р. Спроби створення конфедерацій мали місце і в ХХ ст. У 1958 р. Єгипет і Сирія створили Об`єднану Арабську Республіку, яка проте вже в 1961 р. розпалася. Така ж доля спіткала і Сенегамбію, що об`єднала в 1982 р. дві держави – Гамбію і Сенегал.

Досвід конфедерацій свідчить про те, що ця форма є перехідною: або до повного розпаду союзу, або до федеративної форми державного устрою. Характерним є те, що до федеративного устрою перейшли тільки конфедерації з мононаціональним складом населення (США, Німеччина, Швейцарія), а багатонаціональні конфедерації (Австро-Угорщина, Швеція і Норвегія тощо) розпалися.

Треба мати на увазі, що конфедерація була закладена й у тексті нового Союзного договору (вперше опублікований в газеті "Московские новости" за 15 серпня 1991 р.), який мав бути підписаний керівниками республік Союзу РСР 20 серпня 1991 р. у Москві. Новий союз держав передбачалося назвати "Союз Радянських Суверенних Республік". Проте він так і не відбувся внаслідок путчу 19-21 серпня 1991 р. в Москві.

Союз держав конфедеративного типу проходить становлення на основі Маастрихтських угод у Західній Європі – це Європейській союз.