Сугестивні методи психотерапії

Під сугестивними методами розуміють різноманітні психологічні впливи на людину за допомогою прямого або опосередкованого навіювання, з метою створення певного стану або спонукання до певних дій. Сугестивний вплив передбачає наявність у людині особливих якостей психічної діяльності: навіюваності, самонавіюваності, гіпнабільності.

Навіюваність (від лат. suggestion) – це здатність некритично (без участі волі) сприймати інформацію і легко піддаватися переконанням в поєднанні з підвищеною довірливістю, наївністю.

Самонавіюваність – це навіювання думок, бажань, образів, відчуттів, певних станів самому собі.

Гіпнабільність – це психофізіологічна здатність легко входити в гіпнотичний стан, піддаватися гіпнозу, тобто змінювати рівень свідомості з формуванням перехідних між бадьорістю і сном фаз.

Феномен навіювання присутній в тій чи іншій мірі при кожній бесіді лікаря з пацієнтом, при будь-якій їх взаємодії і є невід’ємним елементом психотерапії в поєднанні з переконанням і роз’ясненням.

Основним засобом навіювання є слово, мова сугестора. Невербальні фактори, такі як жести, міміка, поза сугестора також впливають на ефективність навіювання.

За теорією І.П. Павлова навіювання – це концентроване вогнище збудження в корі головного мозку, яке за законом негативної індукції викликає навколо себе зону гальмування, чим і пояснюється невідворотність дії слова.

А.М. Свядощ (1982) висунув верифікаційну концепцію навіювання. Згідно цієї концепції в мозку людини постійно відбуваються процеси верифікації (перевірка істинності). Людина не в стані „пропустити” через свою свідомість великий потік зовнішньої і внутрішньої інформації. Тільки деяка найсуттєвіша інформація піддається логічній переробці і оцінці, яка здійснюється шляхом цілеспрямованого мислення. Велика частина інформації піддається неусвідомленій оцінці. Потрібне вибирається, непотрібне відкидається. Свідомість, таким чином, „розвантажується” від несуттєвих сигналів, а організм – від неадекватного реагування на ці сигнали.

Так, наприклад, коли до вашої руки в звичайному оточенні піднесуть холодну мідну монету і скажуть: „Зараз відбудеться опік”, то ніякої реакції це не викличе. Але коли ту ж дію зробити в стані гіпнозу, опік може відбутися. Справа в тому, що в стані гіпнозу до мінімуму знижується верифікація інформації і тому навіювання набуває особливо непереможну силу. Чим нижча верифікація інформації, тим вища навіюваність. Верифікація інформації буває знижена, а навіюваність підвищена при певних станах свідомості (дрімотливий стан, гіпноз), у істероїдних психопатів, алкоголіків, наркоманів. Навіюваність підвищується при втомі в умовах невизначеності, небезпеки для життя.

Навіювання є як методом виховання, так і методом психотерапевтичного лікування.

Навіювання, яке реалізується через слово психотерапевта, називається прямим, а навіювання, яке здійснюється за допомогою додаткового (проміжного) предмету або дії, називається непрямим (опосередкованим). Часто опосередковане навіювання є ефективнішим, ніж пряме. Надзвичайну силу слова, особливо, коли воно опосередковане будь-якими ліками, ритуалом, незвичністю обстановки, знали і використовували в своїй практиці всі видатні лікарі.

Так, знаменитий терапевт ХІХ століття М.Я. Мудров оточував свої рецепти ритуалом. Він лікував „спеціальними” порошками: „золотими”, „срібними” і „простими” (за кольором паперу, в які вони були загорнуті). В його руках вони творили чудеса і лише після його смерті виявилося, що то була всього-навсього крейда.

Проміжними сугестивними факторами можуть бути ароматичні речовини, індиферентні порошки (крейда), звичайні методи обстеження або фізіотерапевтичні процедури.

Пацієнту можна дати індиферентний порошок і навіяти: „Ви зараз приймете порошок. Він має заспокійливу дію. Через 15 хвилин ви станете спокійним, врівноваженим. У подальшому приймайте його три рази на день, і ваш стан покращиться.”

У психотерапевтичній практиці найчастіше використовується прийоми навіювання в бадьорому стані (наяву) в станах природного, гіпнотичного і наркотичного сну.