Пояснення до самостійної роботи з теми: «Гуморальна імуннна відповідь. Імуноглобуліни (антитіла).

Антитіла

Специфічні імуноглобуліни, які синтезувались в організмі у відповідь на введення (попадання) антигену

Специфічність антитіл

Властивість їх взаємодіяти тільки з тими антигенами під впливом яких ці антитіла синтезувались

Реакція преципітації (РП) (мезанізм)

Взаїмодія розчинного антигуну (преципітиногену) і антитіла (преципітину) в присутності електроліту (0,85% розчин NaCl). Відбувається агрегація антигену, що проявляється помутнінням прозорої рідини і випаданням осаду (преципітату). Осад із розчину комплексів антиген-антитіло відбуається в діапазоні еквівалентних співвідношень концентрацій взаємодіючих молекул

Різновиди РП

РП і рдині відбувається при змішування розчинів ангена й антитіла або нашаруванні одного копонента на інший. В останньому варіанті на межі двох реагентів утворюється преципітат у вигляді кільця. Тому така реакція одержала назву реакції кільцепреципітації. Реакцію ставлять в вузьких пробірках з 0,1 – 05 мл реагентів.

Для визначення антигенів використовуються методи преципітації або дифузії в гелях агару або агарози. Суть реакції полягає в тому, що антиген і атитіло дифнудують в порах гелю на зустріч один одному, взаємодіють між собою і утворюють комплекс, який осаджується у вигляді лінії преципітації.

РП є більш чутливою в порівнянні з реакцією аглютинації й дозволяє виявити специфічний антиген у дуже малих концентраціях. Тому реакції преципітації використовуються головним чином з метою визначення антигену.

Дігностичну преципітуючу сироватку готують шляхо імунізації кролів розчином антигену по спеціальній схемі. Одержану імунну сироватку титрують в реакції преципітації. Титром сироватки є найбильше розведення антигена, де ще утворюється преципітат

Практичне використання РП

РП використовується: для діагностики ряда інфекційних захворювань – сибірки, чуми, туляремії, епідемічного цереброспінального менінгіту і ін. В якості антигенів використовують екстракти уражених органів, ліквор і інше, а в якості антитіл (преципітинів) – діагностичні преципітуючі сироватки.

РП використовується також для визначеня класів імуноглобулінів та для вивчення антигенної структури бактерій. Крім того, для визначення видової приналежності білків, зокрема білків крові в судовій практиці

Реакція флокуляції.

Антитоксична сироватка.

Анатоксин

Для визначення активності імунних антитоксичних сироваток і анатоксинів використовується реакція нейтралізації за феноменом флокуляції – помутніння в пробірці з сумішшю анатоксину (токсину) й антитоксину.

Антиген (екзотоксин) має біологічну (токсичну, отрутну) активність, яка нейтралізується (знешкоджується, зв'язується) за допомогою антитіл – антитоксинів, які містяться в антитоксичних сироватках. Ця серологічна реакція називається, реакція нейтралізації.

Антитоксичні сироватки одержують шляхом імунізації коней анатоксином, титрують in vivo (на чутливих до токсину лабораторних тваринах або in vitro в реакції флокуляції. Активність антитоксичних сироваток виміруєтьс в міжнарожних одиницях (МО). За 1МО приймають дозу цієї антитоксичної сироватки, яка нейтралізує пену клькість DLM токсину.

Анатоксин одержують шляхом знешкодження екзотоксину розчином формаліну (в суміші 0,4%) та дії температури 40°С на протязі 4-х тижнів. Активність анатоксину визначається в імунних (антигенних) одиницях (АО) в реакції флокуляції. За 1 АЕ приймають мінімальну дозу анатоксину, яка реагує з 1 МО антитоксичної сироватки і виникає позитивна реакція флокуляції.

Антитоксичні сироватки використовуються для специфічної профілактики інфекційних захворювань, збудники яких продукують екзотоксин (дифтерії, правцю, ботулізму, газової гангрени), а також при укусу гадюк.

Анатоксини використовуються в якості вакцин для спецтфічної профілактики вище указаних захворювань

Імуноелектрофорез

Імуноелектрофорез є поєднання двох методів – електрофорезу в гелі і наступної після нього імунодифузії. Цей поєднаний метод дозволяє розділяти молекулипо електрофоретичній рухливості (між анодом і катодом) і ідентифікувати (визначати) їх по антигенній специфічності за допомогою гомологічних імунних сироваток. Спочатку з сумішшю антигенів проводиться електрофорез, частіше в агаровому гелі. Потім паралельно лініям руху антигенів вирізається канвка, в яку вноситься гомологічна антисироватка. В результаті дифузії антигени і антитіла мігрують в парах носія (агарового гелю) назустріч один одному, з'єднуються в зонах еквівалентності концентрацій їх і утворюють дуговидні лінії преципітації, кількість, розташуванн і форми яких дають уявлення про кількісний і якісний склад досліджуваної суміші антигенів