Демонстрація

1. Реакція преципітації в гелі.

Для визначення токсигенності дифтерійних культур на чашку з агаром поміщається смужка фільтрувального папіру, змочена сироваткою, що містить у 1 мл 500 МО, потім роблять посів дифтерійних культур бляшками на відстані 1 см від краю смужки. Якщо культура продукує екзотоксин, він дифундує в живильне середовище і дає утворення преципітату з антитоксичною сироваткою у вигляді тонких ліній.

2. Імунні сироватки і імуноглобуліни (антитоксичні, преципітуючі).

Імунні антитоксичні сироватки і імуноглобуліни застосовуються для специфічної профілактики і лікування ряду інфекційних захворювань. При цьому створюється пасивний імунітет.

Антитоксичні сироватки готують шляхом гіперімунізації коней відповідними анатоксинами. Гіперімунізацію проводять шляхом багаторазового введення анатоксину за певними схемами. У процесі імунізації визначається титр сироватки в реакції флокуляції. За титр сироватки приймається кількість антитоксичних одиниць які містяться в 1 мл. Для більшості антитоксичних сироваток встановлені міжнародні одиниці (МО) для оцінки активності препарату. За одиницю активності препарату приймається умовна кількістьантиоксину, що що нейтралізує певну кількість мінімальних смертельних доз відповідного токсину. При досить високому титрі антитіл в сироватці коня роблять часткове кровопускання і після згортання крові відділяють сироватку. Отримані антитоксичні сироватки фільтруються через бактеральні фільтри і піддають відчищенню концентрації, що засновані на видаленні із сироватки баластних білків (альбумінів і еуглобулінів) з наступною концентрацією імуноглобулінів. У ряді випадків роблять фракціонування сироваток сульфатом амонію й обробку їх протеолітичними ферментами (пепсином). При застосуванні ферментації титр зростає в 5-10 разів, анафілоктогенні властивості препарату зменшуються. Всі імунні сироватки перед їхнім випуском піддають контролю.

Сироватки повинні містити певний титр антитіл, бути стерильними і непірогенними. Застосовуються сироватки для профілактики і лікування інфекційних захворювань, збудники яких продукують екзотоксин (дифтерія, правець, газова гангрена і інші).

Удосконалення сироваткових препаратів завершується одерданням імунних гамма-глобулінів, що відрізняютьс від очищенних сироваток тим, що в них зведений до мінімуму вміст інших білків.

Імунний гамма-глобулін готують ізсироватки людей-добровільців, імунізованих проти різних вірусних або бактеральних інфекцій, або із сироваток крові реконвалісцентів. Застосовуються для лікування і профілактики протикашлюшний імуноглобулін, протиправцевий, протигрипозний, протикорови та інші. Для одержання імуноглобуліну із сироватки крові людей використовують різні методи:

1. висолювання сульфатом амонію;

2. спиртове осадження по Коні;

3. препаративний електрофорез;

4. гельфільтрація через молекулярні сита;

5. іонообмінна хромотографія й інші.

Імуноглобулін із сироватки людей являє собою гомогенний препарат, що рідко викликає у людей алергічні реакції. Гомологічні антитіла швидше надходять у кров і довше в ній зберігаються.

Профілактика ускладнень. При введенні всіх сироваткових препаратів вивчається чутливість організму до сироватки, що вводиться. У дітей серотерапія проводиться особливо часто. Повторне введення сироватки може приводити до підвищення чутливості організму дитини до цього препарату, тому необхдно ставити шкірну пробу: Для цього внутрішньошкірно вводять 0,1 мл сироватки в розведенні 1:100. Якщо через 30 хвилин не утворюється пухир і гіперемія, то можна вводити сироватку. Лікувальна доза сироватки вводиться дрбно за Безредко з метою запобігання розвитку анафілактичного шоку. Спочатку. Вводиться 1/3 дози, а через 2 – 3 години – інша кількість сироватки. Після введення сироваткових препаратів створюється пасивний імунітет, тривалість якого багато в чому залежить від швидкості напіврозпаду антитіл. У дітей грудного віку цей період продовжується близько 22 днів, у дорослих – близько 14 днів. Гомологічний імуноглобулін зберігається в організмі трохи довше. У зв'язку з цим сироваткові препарати застосовуються в основному з метою серотерапії.