
- •1.Що встановлюють норми якими визначаэться правовий режим інфор.Ресурсів
- •2.Яке суспільство вважається інформаційним….
- •3.Що передбачає процес інформатизації суспільства
- •4.Які компоненти складають інформаційний простір країни.
- •5.Що таке нац..Інформаційнаструктура
- •6.Яким законом врто керуватися при проведенні робіт в області інформаційної безпеки.
- •7.Які 3 рівні управлінських рішень складають політику безпеки організації
- •8.Що складає основу забезпечення інформаційної безпеки організації…
- •9.Які три рівні повинна мати система захисту інформації.
- •10.Правові проблеми інтернет
- •11.У зошиті……….
- •12. Які технології електронної ідентифікації електронних документів визначені законодавством україни
- •13. Характеристика комп ютерного злочину незаконний доступ у комп ю систем
- •25. Запобігання комп'ютерним злочинам
- •26.Питання кіберзлочинності в теорії кримінального права
- •27.Компю.Інфор.Як придмет злочину
- •28.Риси к. Злочиності.
- •30 .Хто є суб’єктами к.Злочинів
- •31.Яка і.Відноситься до правової і як іїї кваліфікують.
- •36.Бд та субд визначення..Їх роль у створенні правових іс
- •41.Призначення статей 361 -362 кку
4.Які компоненти складають інформаційний простір країни.
Єдиний інформаційний простір — являє собою сукупність баз і банків даних, технологій їх ведення та використання, інформаційно-телекомунікаційних систем і мереж, що функціонують на основі єдиних принципів і за загальними правилами, що забезпечує інформаційну взаємодію організацій і громадян, а також задоволення їх інформаційних потреб. Іншими словами єдиний інформаційний простір складається з таких головних компонентів:
-інформаційні ресурси, що містять дані, відомості та знання, зафіксовані на відповідних носіях інформації;
-організаційні структури, що забезпечують функціонування та розвиток єдиного інформаційного простору, зокрема, збір, обробку, зберігання, розповсюдження, пошук і передачу інформації;
-засоби інформаційної взаємодії громадян і організацій, що забезпечують їм доступ до інформаційних ресурсів на основі відповідних інформаційних технологій, що включають програмно-технічні засоби і організаційно-нормативні документи.
Організаційні структури та засоби інформаційної взаємодії утворюють інформаційну інфраструктуру.
Єдиний інформаційний простір (ЄІП) для різних систем може суттєво відрізнятися. Для певної системи його можна характеризувати, зокрема, такими параметрами:
-види інформаційних ресурсів, якими можуть обмінюватися об’єкти системи (текстова, графічна інформація, бази даних, програми, аудіо-відеоінформація тощо);
-кількість об’єктів, які інформаційно взаємодіють в системі;
-територія, на якій розташовані об’єкти, що охоплені єдиним інформаційним простором (весь світ, територія країни, регіону, району, міста);
-правила організації обміну інформаційними ресурсами між об’єктами (обмін типу «клієнт — сервер», «точка — точка», маршрутизація, протоколи обміну тощо);
-швидкість обміну інформаційними ресурсами між об’єктами;
-типи каналів обміну інформаційними ресурсами між об’єктами (провідний, оптоволоконний, супутниковий канал) тощо.
Інформаційний простір буде ефективним, якщо він стане відкритим для суспільства, що в свою чергу надасть можливість реалізувати узгоджені інтереси громадян, суспільства та держави на комплексній і системній основі. Ефективний інформаційний простір може бути створений і почне розвиватися на основі відповідної державної інформаційної політики, що забезпечить поступове прямування країни до побудови інформаційного суспільства. Цей рух повинен спиратися на новітні інформаційні, комп'ютерні, телекомунікаційні технології і технології зв'язку, розвиток яких призводить до бурхливого розвитку відкритих інформаційних мереж, насамперед Internet, що дає принципово нові можливості міжнародного інформаційного обміну і на його основі трансформації різноманітних видів людської діяльності
5.Що таке нац..Інформаційнаструктура
Для України як країни з перехідною економікою надзвичайно важливим чинником завершення ринкових перетворень і забезпечення стійкого розвитку є зміцнення всіх типів інфраструктур суспільного виробництва. Особливе місце тут належить національнїй інформаційній інфраструктурі (НII), яка покликана забезпечити створення єдиного інформаційного простору України як цілісної держави, поглиблення процесів інтеграції країн СНД, послідовне входження України в європейську та глобальну інформаційну інфраструктуру.
Розвиток інформаційної інфраструктури України багато в чому визначається сучасним рівнем розвитку вітчизняної індустрії інформатизації. Головними завданнями державної політики в галузі індустрії інформатизації є:
-створення вітчизняних сучасних інформаційних технологій і розвиток виробництва засобів для їх реалізації;
-розвиток вітчизняного виробництва сучасних систем і засобів зв'язку, телекомунікаційних мереж;
-сприяння впровадженню інформаційних технологій, що використовуються в заруібжних інформаційних системах національного і транснаціонального масштабу;
-підготовка кваліфікованих кадрів для роботи в сфері інформатизації.
Вітчизняна інформаційна індустрія повинна розвиватися з урахуванням світових досягнень в галузі інформаційних технологій і засобів телекомунікаційного обміну. Це дозволить Україні вийти на світовий рівень технічного розвитку.
Створення ефективного єдиного інформаційного простору припускає активне використання телекомунікаційних систем і мереж інформаційного обміну, широкомасштабну комп'ютеризацію процесів обробки інформації у всіх сферах діяльності, використання передових інформаційних технологій. Сьогодні інформаційні технології (IТ) є систематизуючим елементом єдиного інформаційного простору, що визначає рівень реального використання інформації як ресурсу. Під час розгляду перспектив розвитку в Україні технологічного компоненту єдиного інформаційного простору необхідно враховувати таке:
-інформаційні технології є компонентом інформаційного простору, що розвивається найбільш динамічно;
-Термін заміни існуючих технологій на більш ефективні постійно скорочується і складає сьогодні 3-5 років із тенденцією зменшення до 2-3 років;
-Світовий і вітчизняний ринки інформаційних технологій сьогодні щільно насичені продукцією світових монополістів;
-реально можна говорити тільки про перспективу активної ролі українських технологій лише на ринку прикладних і, частково, так званих забезпечуючих інформаційних технологій; -що стосується базових технологій, то тут на сьогоднішній день оптимістичні прогнози покі що відсутні;
-стан державної індустрії розробки інформаційних технологій, як і технічних, і програмних засобів, що їх утворюють, ставлять проблеми знаходження нових методів регулювання і забезпечення інтересів держави в умовах обмежень на бюджетне фінансування, ринкової економіки і конкуренції вітчизняних і зарубіжних виробників у стратегічно важливій для країни сфері;
-орієнтація українського ринку інформаційних технологій на технічні засоби зарубіжного виробництва призводить до зниження загальної частки вітчизняних розробок інформаційних технологій стосовно кількості адаптованих зарубіжних.
Відповідно до цього необхідно передбачити такі організаційні і правові заходи:
-здійснювати селективну державну підтримку пріоритетних інформаційних технологій;
-здійснювати відкрите конкурсне розміщення держзамовлень на нові інформаційні технології при гарантіях держзакупівель і відкритий конкурсний відбір інформаційних технологій при реалізації державних проектів зв'язку, телекомунікацій та інформатизації;
-забезпечувати розробку і реалізацію нормативних правових актів, що регулюють відносини в сфері розробки і використання перспективних інформаційних технологій;
-стимулювати застосування інформаційних технологій вітчизняної розробки при їх конкурентноздатності в різноманітних проектах і програмах зв'язку, телекомунікацій та інформатизації, що фінансуються з держбюджету.Окремо слід розглядати заходи щодо відношення до так званих “подвійних технологій”, тобто інформаційно-телекомунікаційних технологій, що застосовуються як у цивільних, так і у військових системах.Суттєву роль у формуванні єдиного інформаційного простору повинно відігравати створення загальнонаціональної телекомунікаційної мережі країни. Вона дозволить об'єднати різноманітні мережі, системи і комплекси засобів зв'язку, що забезпечить споживачам доступ до відповідних територіально-розподілених інформаційних ресурсів, обмін інформацією в режимах передачі даних і електронної пошти. Під час створення такої телекомунікаційної мережі в умовах ринку значне місце можуть зайняти комерційні системи та мережі. При цьому створення первинних каналів і мереж зв'язку повинно випереджати формування телекомунікаційних