Опитування

Анкетування. Анкета (фр. enguete – розслідування) – впорядкований за змістом і формою набір питань та висловлювань, втілених у вигляді питального листка чи багатосторінкового опитувальника. Анкетою не можна назвати будь-який перелік запитань. Так, запитання журналіста не вважаються анкетою, попри те, що вони є і послідовні, і логічні. Анкета мусить бути звернена до багатьох людей, яких опитують стандартно. Логіка побудови питань в анкеті відповідає цілям дослідження і націлена на отримання тільки такої інформації, яка перевіряє певні гіпотези.

Анкетування буває суцільним (напр. перепис населення – треба відзначити, що це дуже дорогий захід) і вибірковим. Вибірка має максимально точно відображати всі основні параметри тієї соціальної групи, яка вивчається вченими. Наприклад, Інститут Геллапа у США регулярно опитує 1,5 – 2 тис. осіб, отримуючи досить достовірні дані про все населення країни – 240 млн. американців. Ці 1,5 – 2 тис. опитаних осіб підбираються таким чином, щоб вони якомога точніше у пропорційному відношенні відображали населення країни Тобто, якщо в країні 50% становлять жінки і 50% -- чоловіки, з них, скажімо 30% пенсіонери, а 15% -- жителі сіл, то вибірка повинна максимально точно відповідати цим даним. І чим більше вибірка відповідатиме структурі досліджуваної групи, тим точнішою, або, інакше кажучи, репрезентативнішою вона буде.

Про значення репрезентативності вибірки свідчить такий приклад, який уже став хрестоматійним. Перед президентськими виборами 1931 року американський літературний журнал провів опитування, щоб з’ясувати, хто із кандидатів переможе на президентських виборах – Рузвельт чи Лендон. Журнал розіслав 10 млн. анкет. При цьому адреси були взяті із телефонних книг. Али організатори анкетування не врахували, що наявність телефона передбачає приналежність до певного соціального прошарку домовласників. А це породжує певний тип соціальних очікувань. В результаті, здійснивши величезну роботу по розсиланню й опрацюванню анкет, витративши великі кошти, журнал помилився, передбачивши впевнену перемогу Лендона. А нікому на той час ще не відомий Дж. Геллап на підставі опитування тільки 3000 осіб передбачив правильний результат виборів з точністю до 3,5%.

Інтерв’ювання Якщо анкету респондент заповнює самостійно, то в інтерв’ю запитання зачитує йому підготовлений спеціаліст. Інтерв’ю буває стандартизованим – коли формулювання питань і їхній порядок є строго фіксованими і інтерв’юер немає права їх змінювати (напр. телефонне інтерв’ю), а також нестандартизованим, яке нагадує журналістське. Результати останнього практично не піддаються стандартизованому опрацюванню, його мета – отримання у експертів з певного питання інформації про незнайоме явище, поглиблення проблеми, з’ясування подробиць, які неможливо виявити шляхом стандартизованого інтерв’ю.

Аналіз документів

Документом у соціології називають будь-яку інформацію, зафіксовану у друкованому чи рукописному тексті, магнітній стрічці, фото- чи кіноплівці, картині, малюнку і т. ін. Таким чином тут поняття „документ” є ширшим, ніж, скажімо, у юриспруденції чи практиці державного управління. Розрізняють якісний і кількісний аналіз документів.

Якісний – тлумачення документів, їх всебічна інтерпретація шляхом з’ясування основних думок та ідей конкретного тексту.

Кількісний (контент-аналіз) – формалізований метод інтерпретації текстів. Використовується для вивчення масивів однорідних документів (газети, ТБ, радіо, анкети, платформ політичних і громадських організацій). При застосуванні даного методу, спершу вибирається певна смислова одиниця – символ, термін чи поняття, виражені у слові чи словосполученні – і підраховується у якому контексті (позитивному, негативному чи нейтральному) і як часто вона вживається в аналізованому документі. Наприклад, американський соціолог Гарольд Лассуел під час Другої світової війни, використовуючи такий метод довів, що газета „Істинний американець” є профашистськи тенденційною.

Спостереження

Включене спостереження – коли спостерігач безпосередньо присутній у групі, яку він спостерігає (в групі страйкарів чи пікетувальників, або у будь-якій іншій соціальній групі). Так, наприклад, В. Ольшанський, будучи співробітником Інституту філософії СРСР, з метою глибшого вивчення ціннісних орієнтацій та ідеалів робітників, поступив на завод і пропрацював там робітником більш як півроку.

Невключене спостереження – коли спостерігач безпосередньо не присутній у групі, яку він спостерігає.

Перевагою цього методу є безпосередність вражень дослідника, активне продукування гіпотез в процесі спостереження.

До недоліків методу спостереження відносять неможливість гарантувати репрезентативність даних через те, що неможливо охопити спостереженням велику кількість явищ і через значну ймовірність помилок при інтерпретації подій. Тому застосовують в поєднанні з іншими методами збору інформації.