5. Розвиток бібліотечної справи.
Коротка історична довідка
3 березня 1866 року – заснована як Київська російська публічна бібліотека
1891 року – підпорядковано міській думі й перейменовано в Київську міську публічну бібліотеку
1923 року – надано нову назву – Київська центральна робітнича бібліотека ім. РКП(б)
з 1934 року – Київська державна обласна бібліотека ім. ВКП (б)
з 1952 року - Київська державна обласна бібліотека ім. КПРС
з 1956 – Державна республіканська бібліотека УРСР ім.. КПРС
У березні 1966 року за заслуги у розвитку бібліотечної справи та у зв’язку зі сторіччям від дня народженого орденом Трудового Червоного Прапора.
1991 року, з прийняттям декларації про державний суверенітет України, реорганізовано в державну бібліотеку України.
Постановою Президії Верховної Ради України від 03.05.1993р.
№ 3158 – ХІІ Бібліотеці надано статус національної парламентської, який підтверджено Указом Президента України від 11.10.1994р.
№587/94 «Про національні заклади культури»
В усьому світі національні бібліотеки володіють ціннім інформаційним і культурно – історичним надбанням держави.Національна парламентська бібліотека України, яка почала свою славетну історію з 1866 року,не є винятком. 140 років тому в Києві зявилася перша загально доступна публічна бібліотека, яка протягом усього періоду існування слугувала не окремим категоріям користувачів, а суспільству вцілому.
Протягом тривалого часу бібліотека розвивалась без суттєвих новацій. Та наприкінці ХХ століття у бібліотечній галузі України розпочинається впровадження нових технологій . нове тисячоліття НПБ Україна встріла зі значними власними інформаційними ресурсами, доступними користувачам завдяки новим комунікаціям. [12]
Процес модернізації українських бібліотек, що розпочинається у 90 – ті роки минулого сторіччя, і нова суспільно – культурна парадигма їхнього розвитку є головними стимулами інноваційних змін у бібліотечній справі Інноваційні перетворення стосуються всіх напрямів бібліотечної діяльності, зачіпають усі сфери функціонування бібліотек , і в першу чергу , комунікативні зв’язки із зовнішнім середовищем. Паралельно із цим здійснюється активне організаційно – технологічне оновлення бібліотечної системи. Сьогодення впливає на функції бібліотеки, трансформує її соціальну роль у суспільстві. Зазнають змін існуючі стереотипи стосункув бібліотек і суспільства дедалі більше на перетворення бібліотечного середовища впливає процес інформатизації.
У нових технологічних умовах бібліотеки є активними суб’єктами цього процесу. Залучаючи широке коло користувачів до роботи у новому комунікативному форматі, у тому числі мережевому використанні інформаційних ресурсів, бібліотеки сприяють поступовому формуванню у різних верств населення інформаційної свідомості. [13]
Бібліотеки з давніх давен були і залишаються найціннішим скарбницями знань, ознакою цивілізованості суспільства та його розуміння культури як найвищого багатства нації. Інтелект нації є фундаментальною складовою могутності кожної держави. Її важність зростає у добу інформаційно - комунікаційної, що вирішальною мірою уможливила прискорення глобаліозаційних процесів і дала змогу говорити про створення інформаційного суспільства у різних країнах світу.
Бібліотеки належать до інформаційно- комунікаційної інфраструктури фундаменту відкритого для всіх інформаційного суспільства. Його неодмінним елементом є забезпечення кожному можливості мати доступ до інформації, ідей і знань. Найважливішою складовою інформаційного суспільства є наявність великого публічного надбання. Бібліотеки у переліку публічних установ займають перше місце. За своїм впливом на розвиток суспільства, його культури та науки вони дійсно можуть слугувати одним з індексів цивілізованості нації.
У плані дій конкретно окресленно завдання, цілі та контрольні показники. Зокрема відзначаються, що вони можуть бути глобальними цільовими показниками зростання ріня підєднання до доступу у разі застосування інформаційно комунікативних технологій( ІКТ), які мають бути виконаними до 2015 р. Серед завдань особливу увагу привертають дв пункти, які безпосередньо стосуються бібліотек. Це пункт 6 d) « забезпечити підключенням на базі ІТК публічні бібліотеки, культурні центри, музеї, поштові відділення та архіви» та пункт 6 і) «сприяти розвиткові контенту і створити технічні умови, які сприяли б наданню та використанню в Інтернет всіх мов світу». В останньому пункті йдеться про «контент» - поняття запозичене з англійської мови, яке означає зміст у найширшому розумінні: тобто смислове наповнення різноманітних видів текстів, відео та аудіо на всіх нині відомих існуючих носіях. Контент обіймає й усі форми зберігання інформації , які мають бібліотеки початку ХХІ ст..: від прадавніх рукописів , першодруків книг та інших друкованих видань до сучасних технологій, включаючи новітні мультімедіа особливий наголос робиться на використанні в Інтернеті всіх мов світу.
Серед напрямів дій які окреслені у Плані дій кореспондують із невідємними функціями бібліотек як публічних культурних закладів, принципово значущим є доступ до інформації та знань. У документі відводиться чільне місце бібліотекам, які називаються першим серед багато цільових публічних пунктів колективного доступу, які стабільно функціонують та надають громадянам за прийнятними цінами або, безкоштовно до різних ресурсів комунікації , насамперед до Інтернету. Не менш важливою є роль бібліотек у нарощувані потенціалу і підвищені грамотності у сфері ІТК. Перед кожним суспільством стоїть завдання оволодіти навичками електронної грамотності .
Обслуговування зараз зосереджується на виявленні у максимальному повному задоволенню інформаційних запитів користувачів, що спонукає до наполегливого пошуку і упровадження нових форм бібліотечного - інформаційного обслуговування, зокрема закриттю наявних документ них скарбів для широкого через інтернет.
Переведення документів Бібліотеки на паперових носіях у цифрову форму – тільки значна частина роботи з побудови справжньої національної електронної бібліотеки. Робота зі створення і збереження цифрових колекцій велика і її треба виконувати спільно з іншим соціальними інститутами – музеями, архівами, бібліотеками. І безумовно, це процес стабільно та у достатньому обсязі повинен фінансуватися державою.
Національна парламентська бібліотека України протягом багатьох років визнаним центром національної бібліографії , з якою нерозривно пов’язано проблема національної культури , збереження духовних цінностей яка є засобом обліку досягнень нації, втілених у друкованому слові.Саме тому одне із перших завдань НПБ України вважає створення ретроспективної національної бібліографії, передусім фундаментальної п’ятитомної праці « Друкований каталог україномовної книги».
Востаннє десятиріччя в Україні спостерігається розквіт персональної бібліографії багатовікової історії України через розкриття бібліографій визначних діячів української землі – від давнини до участі.Бібліотека постійно працює в цьому напрямі. Разом із посібниками, присвяченими класикам Григорію Сковороди і Тарасу Шевченко, побачили світ бібліотечні покажчики, що розвивають творчість наших сучасників Ліни Костенко й Ірини Жиленко та іншими.[6]
Особливу увагу хотіла б приділити сільським бібліотекам. Бібліотека у селі прийнято називати інформаційним, культурним центром освітнім центром. Для більшості сільських жителів - це поки що мрія. Сьогоднішне соціальне – культурне середовища села майже ніяк не відповідає потребам цікаво, з користю та приємністю проводити вільний час, особливо це стосується підлітків та молоді. Є клуб і бібліотека, або щось одне. Часто холодні непривабливі, та ще й закриті, якщо бібліотекар працює на повний день. На фоні руйнацій культурної інфраструктури явно процвітають сумнівні досягнення « нецивілізованої» ринкової економіки: кафе, бари, «ганделики». Так вони думають матеріальний прибуток, а ще багатьом родинам - горе. Бібліотека на селі фактично перестала існувати.