Фінансова структура

У більшості країн, що розвиваються, головну роль у фінансовому посе­редництві відіграють комерційні бан­ки. За таких умов банківські депозити є найвагомішим інструментом при­ватних заощаджень, а кредити — од­ним із основних джерел фінансування компаній та підтримки економічного розвитку. Слабкість фінансового сек­тору може стати важливим фактором зовнішньої кризи. А внаслідок кризи стан фінансового сектору зазвичай погіршується, що призводить до ци­клічного ефекту. Тому наявність ефек­тивної системи банківського нагляду та довіри до фінансової системи краї­ни є однією з найважливіших переду­мов зовнішньої стійкості.

На жаль, фінансова система стала одним із слабких місць України у про­тистоянні кризовим явищам. Пробле­ми, викликані рейдерською атакою на один із найбільших банків країни -Промінвестбанк, стали каталізатором розгортання фінансової кризи восени 2008 року, посилення недовіри до бан­ківської системи, відпливу депозитів, запровадження тимчасових адміні­страцій у деяких банках, і, зрештою, до фактичного банкрутства кількох най­більших банків країни, що були рекапіталізовані державою. З другого боку, криза платіжного балансу та різка де­вальвація гривні спричинили подаль­ше погіршення стану банківської сис­теми. Невиважена політика комерцій­них банків та неефективність банків­ського нагляду сприяли швидкому на­рощуванню банками своїх кредитних портфелів, значна частка яких склада­лася з кредитів у іноземній валюті суб'єктам, котрі не мали сталих валют­них доходів (див. графік 9). Девальва­ція гривні та падіння реальних доходів стали причиною значного зростання обсягів "поганих" кредитів у банків­ській системі, відсоток яких, за міжна­родною методологією, оцінюється як один із найвищих у регіоні.

Макроекономічна політика. Режим обмінного курсу

Ступінь гнучкості обмінного кур­су впливає на здатність економіки підтримувати необхідний рівень де­фіциту ПР. До того ж за умов наяв­ності зовнішніх шоків режим фіксо­ваного обмінного курсу, як правило, стає об'єктом спекулятивних атак, що в подальшому може слугувати ка­талізатором економічної кризи. За фіксованого обмінного курсу мож­ливості центрального банку управ­ляти макроекономічними процесами за допомогою заходів монетарної політики обмежуються необхідністю підтримувати обраний курс.

Джерела: НБУ, власні оцінки.

Графік 8. Рівень міжнародних резервів

Як відомо, у випадку, коли обра­ний обмінний курс суттєво відрізня­ється від рівноважного рівня, вини­кають додаткові проблеми для цен­трального банку. Відхилення від рів­новажного обмінного курсу — важли­вий індикатор стійкості. Однак необ­хідно мати чітку методологію оцінки поведінки обмінного курсу. Напри­клад, реальна ревальвація та значний приплив капіталу можуть відобража­ти зростання продуктивності праці й фундаментальні фактори. Якщо ж ре­альна ревальвація зумовлена припли­вом спекулятивного капіталу, то, швидше за все, зростання внаслідок цього дефіциту ПР не можна вважати прийнятним.

В Україні використання жорсткої прив'язки обмінного курсу дало змогу стабілізувати макроекономічне сере­довище на початку 2000-х років, зни­зити інфляцію до однозначних показ­ників, сприяло формуванню профіциту ПР. Однак починаючи з 2005 ро­ку утримання стабільного обмінного курсу (за винятком одномоментної ревальвації у квітні 2005 року) в умо­вах припливу капіталу зумовило різке прискорення інфляції та розкручу­вання інфляційних очікувань. Інфля­ція понад 20% і тиск з боку спекуля­тивного капіталу змусили Національ­ний банк, врешті, піти на збільшення гнучкості обмінного курсу, що, однак, у короткостроковому періоді призве­ло до значного посилення реального обмінного курсу гривні. В результаті напередодні кризи курс гривні був серйозно переоцінений через при­плив "гарячих грошей", що також стало вагомим чинником втрати дові­ри до національної валюти, спекуля­тивної атаки та найбільшої номіналь­ної девальвації в регіоні.