Графік 6 Чисті зовнішні зобов'язання

Джерело: НБУ.

Графік 7. Зовнішній борг України

Варто зазначити, що перша стадія цього процесу спостерігалася в Україні протягом 2005-2008 років. Однак пе­реваги припливу капіталу не були ви­користані повною мірою. Відсутність необхідних структурних реформ, спря­мування отриманих ресурсів насампе­ред на споживчі цілі, накопичення дисбалансів в економіці спричинили в умовах погіршення кон'юнктури на­прикінці 2008 року кризу платіжного балансу та її поширення на всі сектори економіки. У 2009 році приплив ПІІ в Україну суттєво уповільнився (хоча відносно ВВП це відчувалося не так сильно через значне падіння самого ВВП), навіть в умовах значних коштів, що були виділені на цілі рекапіталізації материнськими банками своїм україн­ським "дочкам".

Інша компонента зовнішньої пози­ції (чистий зовнішній борг) протягом 2005—2009 років була близькою до ну­ля. При цьому суттєво прискорилась інтеграція України в світовий фінан­совий простір, про що свідчить збіль­шення обсягів як валового зовніш­нього боргу, так і валових активів (без урахування вкладень в акціонерний капітал). Так, за період із початку 2005 року до кінця 2008-го зовнішній борг зріс більш як утричі (до 101.7 млрд. до­ларів США), але знову ж таки, через високі темпи зростання номінального ВВП у доларах США його відношен­ня до ВВП залишалося доволі стабіль­ним (збільшившись, однак, до 56%). Унаслідок значного падіння ВВП у 2009 році цей показник зріс до 89% від ВВП, що сигналізує про суттєве збіль­шення вразливості (див. графік 7).

Стосовно незначного розміру чи­стого зовнішнього боргу, то це пояс­нюється насамперед надзвичайно ви­сокими обсягами накопичення готів­кової валюти в інших секторах еконо­міки (58.7 млрд. доларів США на кі­нець 2009 року за оцінками НБУ, що становить майже 7% від усієї доларової готівки в світі). 1 навряд чи таке нако­пичення зобов'язань до урядів інших країн можна вважати позитивним фактом. З одного боку, доларизація створює низку проблем для монетар­ної політики, з другого — є фактично субсидуванням інших країн (насампе­ред США та єврозони) українським суспільством, а з третього — не приносить ніяких процентних доходів, на відміну від зовнішніх залучень україн­ських банків і компаній у вигляді кре­дитів та боргових цінних паперів.

Рівень міжнародних резервів

Рівень міжнародних резервів — теж індикатор зовнішньої стійкості, оскільки вони є тим запасом ліквід­них валютних ресурсів, які країна може використати у випадку припи­нення припливу валюти з інших дже­рел. Зазвичай критерієм цього рівня є показник покриття резервами корот­кострокового зовнішнього боргу за залишковим терміном погашення.

Як видно з графіка 8, протягом останніх років рівень міжнародних ре­зервів залишався недостатнім для по­вного покриття короткострокового боргу за залишковим терміном пога­шення (мінімально безпечним вважа­ється рівень у 100%). Наприкінці 2008 року цей показник знизився до 69% внаслідок насамперед швидкого роз­ширення короткострокового боргу та високих обсягів погашень за довго­строковими борговими зобов'язан­нями в 2009 році. Зазначений фактор також сприяв погіршенню очікувань інвесторів щодо можливостей україн­ських банків і компаній розраховува­тися за своїми зовнішніми зобов'язан­нями, зниженню рейтингів України та звуженню доступу до зовнішніх фінан­сових ресурсів наприкінці 2008 року. У 2009 році обсяги резервів продовжува­ли скорочуватися, незважаючи навіть на отримання від МВФ траншів за кре­дитом стенд-бай (6.1 млрд. доларів США) та коштів від розподілу Спеці­альних прав запозичення (2.0 млрд. до­ларів США). Однак у той же час змен­шувалися й обсяги зовнішнього боргу за залишковим терміном до погашен­ня, що зумовило майже незмінне від­ношення між цими показниками (68% на кінець 2009 року). Такий низький рівень цього показника, з одного боку, спонукає до продовження співробіт­ництва зі світовими фінансовими ор­ганізаціями щодо отримання довго­строкових кредитів для поновлення міжнародних резервів до безпечного рівня, а з другого, - до більш виваже­ної політики регулювання зовнішніх залучень як державного, так і приват­ного секторів з метою уникнення та­ких пікових виплат за зовнішніми зобов'язаннями, які було здійснено в 2009 році.