2Придбання чистих фінансових активів означає або придбання валових фінансових активів, або погашення валових вимог іноземців.

Для дослідження стійкості ПР та факторів, що її зумовлюють, у прані використовується загальна концепція, запропонована Мілезі-Ферретгі і Разі­ним (1996 р.)- Ця концепція базується на моделі "бажання надавати позики" та "можливості платити" і включає огляд структурних факторів, макроекономічної політики, політичних умов і ринкових очікувань, що визна­чають стійкість ПР (ці фактори були обрані авторами на основі аналізу до­свіду семи країн із високими та персистентними дефіцитами ПР). За цьо­го підходу під неприйнятним рівнем дефіциту ПР розуміється рівень, який призводить до необхідності корекції економічної політики чи до кризи.

Поточний рахунок в історичному та міжнародному порівнянні

Протягом 2006—2008 років дефіцит ПР активно розширювався через стрімке зростання внутрішнього попиту, що підсилювався кредитним бумом і фіскальною політикою, орієнтованою на стимулювання поточного споживання, та ревальвацією обмін­ного курсу гривні внаслідок припливу капіталу. У 2008 році дефіцит ПР сяг­нув 7.0% від ВВП, що було найвищим значенням за десятиріччя, перевищив свій прийнятний рівень, оцінений за різними методиками [12], та став од­ним із чинників високої вразливості економіки України до змін зовнішніх умов та кризи ПБ.

Відсутність зовнішнього фінансу­вання (фактично відбувся розворот потоків капіталу), значна девальвація гривні (більш як на 60% у IV кварталі 2009 року), різке скорочення внутріш­нього попиту (падіння ВВП у 2009 році — 15.1%) зумовили необхідність різко­го скорочення дефіциту зовнішньої торгівлі (з 14.4 млрд. доларів США в 2008 році до 2.0 млрд. доларів у 2009 ро­ці). Хоча від'ємне сальдо доходів зрос­ло (процентні виплати за інвестиціями були одним із каналів відпливу капіта­лу), а додатне сальдо трансфертів змен­шилося (через зниження переказів із-за кордону), тенденції ПР відтворюва­ли тренд балансу торгівлі — дефіцит скоротився до 1.8 млрд. доларів США, або до 1.5% від ВВП (див. графіки 1 і 2)[ Детальніша інформація щодо динаміки саль­до ПР та його компонентів оприлюднюється щомісячно в аналітичному огляді НБУ "Оцін­ка стану платіжного балансу (за попередніми даними)" (http://bank.gov.ua/Publication/eco-nom.htm) та щоквартально в аналітичному огляді НБУ "Про стан платіжного балансу" (http://bank.gov.ua/Statist/index_PB.htm). Окремі аспекти реакції показників ПР на роз­гортання глобальної фінансово-економічної кризи були розглянуті в праці С.Ніколайчука та І.Каушан [11]]. Варто зазначити, що тенденція роз­ширення дефіциту ПР до 2008 року і його різке скорочення, а іноді й перехід до профіциту в 2009 році була прита­манна багатьом країнам Східно-Центральної Європи та СНД (див. табли­цю 1). Найбільш вражаючою виглядає корекція ПР у країнах Балтії, де вона розпочалася ще в 2008 році: від дефіци­тів у 14-18% від ВВП у 2007 році краї­ни перейшли до профіцитів розміром 4-11% від ВВП у 2009 році. Зрозуміло, що така адаптація була вимушеною і болючою (через необхідність різкого скорочення внутрішнього споживан­ня) та стала результатом невиваженої політики перевищення інвестицій над заощадженнями за рахунок накопи­чення зовнішньої заборгованості в по­передні роки. Загалом найбільша ко­рекція ПР відбулася в країнах, котрі напередодні глобальної фінансово-економічної кризи мали дефіцити ПР у надмірних розмірах (країни Балтії, Болгарія, Румунія, Молдова). Ці ж кра­їни демонстрували одні з найвищих темпів падіння ВВП у 2009 році. Вод­ночас такі країни, як Польща та Чехія, не кажучи вже про країни Південно-Східної Азії, котрі винесли корисні уроки з кризи 1998 року, були "найпідготовленішими" до нової турбулент­ності у світовій фінансовій системі.

Джерела: НБУ, Державний комітет статистики України, власні оцінки.