6. Функції політ економії.

Політекономія вивчає відносини між людьми в вирішальній сфері їх життєдіяльності: у виробничо-господарській ек-чній діяльності. Значення політекономії в житті суспільства може бути охарактеризоване її функціями.

Політекономія як одна з галузей наукового знання, виконує:

1)пізнавальну функцію – нарощування інтелектуального потенціалу суспільства, розширює науковий кругозір людей, озброює їх знаннями об’єктивних законів економічного розвитку суспільства

2) методологічну. Політекономія є методологічною основою всіх економічних наук. Це свого роду економічна філософія.

3) практичну. політекономія – теоретична основа економічної політики держави, підприємств, фірм. На основі її законів та теоретичних висновків органи держуправління, фірми визначають свої програмні цілі, економічну стратегію і практику.

4) прогностична – п ек спроможна дати приблизний ек прогноз розвитку країни чи підприемства на певний період

5) ідеологічну. Політекономія формує погляди, суспільні ідеї, суспільну свідомість. Є вихідною основою формування економічного і політичного мислення.

7. Політ економія та обгрунтування економічної політики.

Економічна політика – концентрований, науково обгрунтований комплекс ек заходів на макро і мікро рівнях щодо ефктивного та раціонального функціонування ек поцесів (система заходів, щодо рац функціонування ек-ки)

Теореичною базою ек політики є політична економія.Двому сторонами ек політики є Ек стратегія та ек тактика.

Ек стратегія – розробка довгострокових завдань виділення приорітетів розвитку.

Ек тактика – засоби, форми, методи, за допомогою яких злійснюється ек стратегія.

8. Вир-во та його основні фактори.

Вир-во – це не лише процес створення благ, необхідних для задоволення різноманітних потреб людини. Це ще й відтворення самого життя людини, оскільки при цьому забезпечуються засоби її фізичного існування, а також реалізація і розвиток її здібностей.

Вир-во як процес суспільної праці складається з таких фаз: безпосереднього вир-ва, розподілу, обміну, споживання. Воно послідовно проходить усі ці фази і одночасно присутнє в кожній з них у певний момент.

Процес вир-ва-це взаємодія продуктивних сил і виробничих відносин, які перебувають у суперечливій єдності, але відносно автономні у своєму розвитку. Продуктивні сили в свою чергу складаються з засобів вир-ва (засоби праці та предмет праці) та робочої сили

Види факторів вир-ва зумовлені різноманіт-ною виробничою діяльністю людини у багатьох галузях, підгалузях, сферах, підрозділах і регіонах. Наприклад, є фактори вир-ва с/г призначення або такі, що належать до промисловості чи таких її підгалузей, як легка промисловість, машбуд-ня. Робітники як фактори вир-ва можуть бути зайняті в матеріальному вир-ві чи духовній сфері, врізних регіонах країни тощо. Томуосновою будь-якого вир-ва є сусп поділ праці та обмін його результатами.

9. Обмеженість виробничих ресурсів. Крива виробничих можливостей.

Закон обмеженості ресурсів стверджує таку невідворотну істину – блага і ресурси є обмеженими, а потреби безмежні. Отже існує межа вивобничих можливостей для вир-ва будь якого продукту, і якщо ми хочемо підвищіти його вир-во, то мусимо зменшити вир-во якогось іншого. Межа виробничих моливотсей показує максимальону кілкість продукції, яку може виробити ек-ка в умовах наявного рівня технологіч-ного розвитку і наявних факторів вир-ва.

Графік

10. Ек-чні потреби

Ек-чні потреби – природний потяг людини до визначених умов життя, відсутність яких супроводжується відчуттям нестачі певних благ та послуг, бажанням володіти ними, щоб подолати це відчуття.

Потреби існують у всіх. Вони є безмежними, розвиваються і прогресують з розвитком людства (закон зростання потреб)

Загальна класифікація потреб виділяє такі:

базові – породжені розвитком цивілізації

першочергові – другорядні (прикраси)

матеріальні – нематеріальні (освіта)

суспільні (безпека) – колективні (тр-порт, відпоч)

фізіологічні – духовні

соціальні (умови праці)

Також існує ієрархія потреб, яку винайшов Маслоу

фізіологічні,в безпеці та захисті, соціальні, у повазі, у самовираженні.

За ступенем реалізації потреби можна класифікувати на абсолютні, дійсні та платоспроможні. Абсолютні потреби породжені сучасним рівнем розвитку світової ек-ки. Дійсні потреби відповідають рівню розвитку ек-ки певної країни. Платоспроможні – потреби, які людина може задовольнити відповідно до власних доходів та рівня цін.