Правове забезпечення лізингової діяльності

Види правових актів	Назви правових актів	Коротка інформація про відношення правового акту до досліджуваного об’єкта
Закон ВРУ	Закон України «Про банки і банківську діяльність» вiд 07.12.2000 № 2121-III зі змінами вiд 16.10.2011 на пiдставi 3795-17,	Цей Закон визначає структуру банківської системи, економічні, організаційні і правові засади створення, діяльності, реорганізації і ліквідації банків.
Постанова НБУ	Постанова Правління НБУ «Про заходи щодо забезпечення погашення кредитів» вiд 06.08.2009 № 461	Містить рекомендації щодо роботи банків з позичальниками - фізичними особами, які мають заборгованість за споживчими кредитами та потрапили в скрутне фінансове становище, і зокрема рекомендації, щодо пролонгації кредитних договорів.
Постанова НБУ	Постанова Правління НБУ «Про затвердження Положення про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків» вiд 06.07.2000 № 279, остання редакцiя вiд 29.07.2011 на пiдставi z0895-11	Містить рекомендації щодо роботи банків з позичальниками - фізичними особами, які мають заборгованість. Включає певні положення, щодо пролонгації кредиту.
Закон ВРУ	Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку» від вiд 12.12.2008 № 661-VI	У Законі йдеться, що банкам забороняється в односторонньому порядку змінювати умови укладених з клієнтами договорів. Тобто рішення про пролонгацію також потрібно узгоджувати з позичальником.
Закон ВРУ	Закон України «Про Національний банк України» вiд 20.05.1999 № 679-XIV, поточна редакцiя вiд 16.06.2011 на пiдставi 3024-17	У цьому Законі йдеться основні положення щодо НБУ, та про здійснення регуляторної діяльності.

Банківський кредит виступає одним із джерел поповнення обігових коштів позичальника і відіграє важливу роль у розвитку економіки держави. Банківський кредит відображає економічні взаємозв’язки між суб’єктами господарювання : кредитором-банком, який видає кредит, і позичальником-суб’єктом кредитування, який отримує цей кредит у тимчасове користування.

Кредитування пройшло довгий шлях розвитку. Еволюція кредитної діяльності починалася ще з давніх часів. Від початку незалежності України до сучасного етапу розвитку банківської справи, спостерігається значний розвиток кредитної діяльності банківських і небанківських фінансово-кредитних установ. У структурі банківських кредитів за видами діяльності відбуваються помітні зрушення. Хоча найбільшими позичальниками банківських кредитів є суб’єкти роздрібної і гуртової торгівлі, їх частка у загальному обсязі в економіку знижується. Разом з тим значними темпами зростає обсяг банківських кредитів фізичним особам, деякі з них, на жаль, потім стають проблемними. Саме уникнення проблемних кредитів, реструктуризація їх в умовах кризи і визначають актуальність досліджуваної теми.

Відстрочений (пролонгований) – це кредит чи його частина, строк повернення по якому перенесено на прохання позичальника на пізнішу дату. Відстрочка погашення кредиту оформлюється додатковою угодою до основного кредитного договору та супроводжується, як правило, встановленням більш високої процентної ставки. До відстрочених кредитів відносяться пролонговані кредити [5].

На сьогодні пролонговані кредити банки враховують при класифікації кредитів у групи ризику з метою розрахунку резерву під кредитні ризики як якість обслуговування боргу. За результатами класифікації кредитного портфеля визначається категорія кожної кредитної операції: “стандартна”, “під контролем”, “субстандартна”, “сумнівна” чи “безнадійна”.

Проте, зазначена класифікація кредитів знаходить відображення не у фінансовій, а статистичній формі звітності № 604 “Звіт про формування резерву на відшкодування можливих втрат за кредитними операціями”, яка доступна лише Національному банку. Всі ж клієнти, потенційні контрагенти банку не мають доступу до цієї інформації і відповідно не володіють інформацією про наявні його ризики [7].

Основною особливістю сьогоднішньої кризи у банківській системі є суттєвий вплив недостатньої ліквідності, яка є в свою чергу наслідком розривів між термінами повернення пасивів(депозити фізичних та юридичних осіб)) та термінами отримання платежів навіть за строковими кредитами (прострочені і сумнівні до повернення недоцільно враховувати, оскільки вони в момент виникнення вже впливають на стан ліквідності). Тому на порядок денний різко постає актуальне питання – правильність, об’єктивність та повнота обліку строкових кредитів, які скрито впливали і впливають на ліквідність банку та можливість її оцінки різними юридичними і фізичними особами [6].

Найсуттєвішою проблемою ми бачимо те, що питома вага пролонгованих кредитів суттєво фактично за економічним змістом операцій зростає, а в бухгалтерському обліку такий стан активів не знаходить відображення, оскільки операції з продовження строку дії (пролонгації) кредитних договорів відображаються у бухгалтерському обліку за такими ж відповідними рахунками з обліку короткострокової або довгострокової заборгованості Плану рахунків банків України залежно від строку, що визначається від дати пролонгації договору до дати їх погашення. Тобто у обліку пролонговані кредити відображаються як строкові, тим самим збільшений потенційний ризик неповернення кредитів скритий від користувачів, які бажають проаналізувати звітність банку і отримати інформацію про його кредитний ризик [1].

Пролонгація кредиту проводиться в випадках. Якщо у позичальника виникли труднощі з реалізацією продукції, товарів, наданню послуг, знизилися обсяги реалізації та з інших об'єктивних причин, а також вжиті заходи по своєчасному погашенню позички виявились безрезультатними за письмовими клопотанням позичальника банком може бути розглянуто питання про надання відстрочки погашення основного боргу або процентів за діючим у банку порядком. При цьому необхідно враховувати, що надання відстрочки на тривалий час збільшує ступінь ризику, в зв'язку з чим виникає необхідність додатково формувати резерви на можливі втрати.

Якщо конкретні строки часткових платежів за позичкою визначалися кредитним договором, то внесення таких змін до графіку оформлюється додатковою угодою до кредитного договору. При цьому повинні враховуватися можливості позичальника мобілізувати кошти для повернення боргу в нові строки. Одночасно з клопотанням позичальник подає до банку заходи щодо погашення позички із зазначенням конкретних сум та термінів погашення позички та сплати процентів, розрахунки грошового потоку коштів на час пролонгації, уточнений бізнес-план (техніко-економічне обґрунтування) та всі підтвердження надходження коштів по проекту, фінансові та бухгалтерські звіти на останню звітну дату та додатки до них. Терміни погашення пролонгованої позички встановлюються відповідно до уточненого бізнес-плану. Клопотання та документи повинні бути подані на розгляд як найменше за 15 днів до терміну погашення позички по договору [11].

Кредитний фахівець, протягом 3-х днів аналізує надані позичальником документи та ви­значає реальність заходів щодо погашення боргів, тенденцій у фінансовому стані позичальника. Крім того, надає дані щодо пролонгації позичок та доручення:

а) службі безпеки банку для проведення останньою перевірки документів та достовірності інформації позичальника, виявлення фактів відкриття додаткових рахунків, залучення додаткових кредитних коштів, можливих змін у складі засновників, акціонерів тощо;

б) юридичній службі для проведення експертизи;

в) підрозділам, які займаються оцінкою та супроводженням застави про проведення перевірки наявності, стану збереження майна та у разі необхідності, переоцінки майна, що знаходиться у банку в забезпеченні та проведення з позичальником переговорів щодо надання додаткової застави або заміни існуючої на більш ліквідну.

Вказані вище служби протягом 5 днів проводять відповідні заходи та подають свої висновки та пропозиції щодо кредитування до кредитного підрозділу для узагальнення.

Після опрацювання наданих підрозділами банку висновків, кредитний фахівець, який займається обслуговуванням кредиту, готує висновки та пропозиції щодо можливості та умов пролонгації заборгованості по кредиту та рівня процентних ставок. При підготовці висновків проводиться розрахунок процентів за користування кредитом з урахуванням умов кредитного договору, необхідності - пролонгації кредитних ресурсів, переходу заборгованості по кредиту до іншої групи, згідно з класифікацією НБУ, та необхідністю створення резервів на можливі втрати банку тощо.

Пролонгація позичок здійснюється лише з дозволу Головного банку. Установи банку мають право самостійно приймати рішення про пролонгацію кредитних договорів лише у випадках, якщо сума заборгованості по кредиту не перевищує встановлені їм граничні розміри на право прийняття самостійного рішення та термін пролонгації не перевищує одного місяця; зміни графіку погашення позички, процентів без зміни остаточних термінів погашення позички.

Комерційний банк надсилає не пізніше, ніж за 5 днів до настання строку погашення позички, інформацію щодо стану виконання позичальником умов кредитного договору, стану заставленого майна, розрахунок процентів за пролонгованою позички тощо.

Кредитним комітетом (комісією) на підставі наданих висновків та пропозицій приймається рішення про пролонгацію позички (процентів) або про необхідність розпочати претензійно-позовну роботу. У разі прийняття рішення про відмову у пролонгації позички, кредитний фахівець повідомляє позичальника протягом 3-х днів шляхом надсилання претензійного листа. Після отримання позитивного рішення стосовно пролонгації, укладається додаткова угода до кредитного договору та додаткова угода до договору застави, поруки, у випадках заміни майна на більш ліквідне або прийняття в забезпечення додаткового майна договори переоформлюються. Пролонгація (переоформлення) договорів по забезпеченню позички повинні бути проведені у встановленому порядку одночасно з підписанням додаткової угоди про відстрочку погашення позички.

Пролонгація кредиту може відбуватися як з ініціативи позичальника, так і кредитора за таких умов:

- позичальник зазнає тимчасових фінансових труднощів, що будуть у подальшому ліквідовані, та не має можливості погасити заборгованість за кредитом в строк;

- позичальник своєчасно сплачує проценти, фінансовий стан стабільний, але у даний час економічно недоцільно відволікати кошти з обігу.

При цьому вартості забезпечення за актом переоцінки достатньо для погашення всіх зобов'язань позичальника перед Банком.

Якщо позичальник не має можливості погасити заборгованість в строк, передбачений кредитним договором, він має право до настання строку повернення кредиту звернутися до банку з листом-клопотанням про пролонгацію, де має вказати: причини, через які він не в змозі повернути заборгованість за кредитом в строк; термін, необхідний для повернення кредиту, та розробити економічне обґрунтування пролонгації з зазначенням джерел погашення в майбутньому.

При пролонгації може встановлюватися графік погашення основної суми заборгованості та процентів за користування кредитом.

Для прийняття рішення Банком про пролонгацію строку дії кредитного договору, відповідні служби банку (кредитна, підрозділ з оцінки забезпечення, у випадку необхідності — служба безпеки) повинні здійснити перевірку стану заставленого майна та переглянути його вартість.

У випадку зменшення ліквідності або недостатності заставленого майна для покриття можливих ризиків банку, пролонгація кредиту здійснюється за умови його заміни або надання додаткової ліквідної застави чи іншого ліквідного забезпечення. За бланковими кредитами — бажано при пролонгації кредитних договорів оформити відповідне забезпечення.

Умови пролонгації строку дії кредитного договору повинні бути погоджені з третіми особами, що гарантують погашення заборгованості (заставодавці — майнові поручителі, поручителі, гаранти).

За договорами застави, поруки, страхування гарантійними листами Банком переглядаються умови їх дій та, у разі необхідності, вносяться зміни шляхом підписання додаткових угод . Для вирішення питання щодо пролонгації, працівник кредитної служби готує службову записку на розгляд Кредитного комітету, в якій відображаються результати проведеного комплексного аналізу, я також чіткий висновок про доцільність або недоцільність пролонгації даного кредиту. При необхідності кредитна справа може бути передана на розгляд до юридичної служби та служби безпеки, які надають свої висновки та рекомендації відносно подальшої роботи з позичальником [9].

Рішення про пролонгацію кредитів, наданих відділеннями в межах "лімітів повноважень приймаються відділеннями самостійно, у випадку, якщо загальний строк пролонгації не перевищує 30 днів, а їх кількість — трьох (копія рішення кредитного комітету надсилається засобами факсимільного зв'язку і Управління кредитування корпоративних клієнтів).

Пролонгація кредиту оформлюється додатковою угодою до кредитного договору Пролонгація можлива або на початкових умовах надання кредиту, або зі змінами до них (в тому числі щодо надання додаткового забезпечення, підписання графіку погашення заборгованості, зміни відсоткової ставки, тощо). До позичальників можуть застосовуватись фінансові санкції у вигляді підвищення відсоткової ставки.

Після прийняття рішення про пролонгацію та при наявності відповідно оформленого протоколу Кредитного комітету, з позичальником підписується додаткова угода.

У разі, якщо позичальник не має можливості погасити заборгованість в строк, передбачений кредитним договором, та своєчасно, до настання строку погашення кредиту, не вирішив питання відносно його пролонгації (в т.ч. у випадку відмови кредитного комітету у пролонгації кредиту), заборгованість з кредитом виноситься бек-офісом на рахунки простроченої заборгованості Порядок обліку простроченої заборгованості регламентується нормативними актами Н БУ та Банку.

Після винесення кредиту на рахунок прострочених кредитів, відповідальний працівник кредитами служби банку спільно з усіма відповідними службами банку проводить роботу з забезпечення належного погашення позичальником (гарантом або поручителем) заборгованості за кредитним договором (втому числі шляхом ведення претензійно-позовної роботи та реалізації заставленого майна).

Для виявлення причин винесення кредиту на рахунки простроченої заборгованості та з метою виправлення недоліків у роботі банку кредитною службою проводиться кредитне розслідування причин виникнення проблемної заборгованості. У випадку виявлення порушень та недоліків у кредитній роботі працівників банку вносяться відповідні пропозиції керівництву установи банку.

У разі несвоєчасного повернення кредиту та сплати процентів за його користування Кредитор має право застосувати до позичальника штрафні санкції у розмірах, передбачених кредитним договором.

Уразі несвоєчасного погашення кредиту або процентів за його користування банк має право видати наказ про примусову оплату боргового зобов'язання, якщо це передбачено кредитним договором.

Заборгованість за кредитом може бути визнана сумнівною до повернення якщо після проведення оцінки фінансового стану клієнту виявлено значне погіршення основних показників діяльності: зниження оборотів по рахунках, наявність (збільшення) збитків, зниження ліквідності заставленого майна, та інше, позичальник не виконує основних вимог кредитного договору, кредитним працівником готується службова записка на Кредитний комітет Банку про визнання заборгованості за кредитом сумнівною.

Після визнання заборгованості за кредитом сумнівною, заборгованість за кредитом та процентами переноситься на відповідні балансові рахунки для обліку сумнівної заборгованості.