- •1. Трикутник, його елементи
- •1.1. Медіани трикутника. Центроїд
- •Висоти трикутника. Ортоцентр
- •Бісектриси трикутника. Інцентр.
- •2. Бісектральні трикутники
- •3. Ортоцентричні трикутники
- •4. Особливі точки трикутника
- •4.1. Точки Ейлера
- •. Точки Брокара
- •4.3. Точка Лемуана
- •Структура зв’язків основних елементів точок трикутника
- •Трикутник
План
Вступ…………………………………………………………………………..3
-
Трикутник, його елементи……………………………………………………5
-
Медіани трикутника. Центроїд……………………………………..5
-
Висоти трикутника. Ортоцентр…………………………………….8
-
Бісектриси трикутника. Інцентр…………………………………..10
-
-
Бісектральні трикутники…………………………………………………….13
-
Ортоцентричні трикутники…………………………………………………15
-
Особливі точки трикутника ………………………………………………...19
-
Точки Ейлера……………………………………………….............19
-
Точки Брокара………………………………………………………20
-
Точка Лемуана……………………………………………………...22
-
Структура зв’язків основних елементів точок трикутника………………..24
Висновки……………………………………………………………………...25
Список використаних джерел……………………………………………….26
ВСТУП
Актуальність дослідження. Властивості трикутника були предметом вивчення ще стародавніх греків. У четвертій книзі «Начал» Евклід розв’язує задачу: «Вписати круг у даний трикутник». З розв’язку випливає, що три бісектриси внутрішніх кутів трикутника перетинаються в одній точці – центрі вписаного кола. З розв’язку іншої задачі Евкліда випливає, що перпендикуляри, проведені до сторін трикутника в їх серединах, теж перетинаються в одній точці – центрі описаного кола. В «Началах» не йдеться про те, що і три висоти трикутника перетинаються в одній точці, яка називається ортоцентром (грецьке слово «ортос» означає «прямий», «правильний»). Ця властивість була відома Архімеду, Паппу, Проклу. Архімед довів, що точка перетину медіан є центром тяжіння (барицентром) трикутника.
На вищеназвані чотири точки була звернута особлива увага, і, починаючи з XVIII століття, вони були названі «чудовими» або «особливими» точками трикутника. Дослідження властивостей трикутника, пов'язаних з цими і іншими точками, послужило початком для створення нової гілки елементарної математики – «геометрії трикутника» або «нової геометрії трикутника», одним з родоначальників якої став Леонард Ейлер.
В 1765 році Ейлер довів, що в будь-якому трикутнику ортоцентр, барицентр і центр описаного кола лежать на одній прямій, названій пізніше «прямою Ейлера».
В двадцятих роках XIX століття французькі математики Ж. Понселе, Ш. Бріаншон та інші встановили незалежно один від одного наступну теорему: основи медіан, основи висот і середини відрізків висот, які сполучають ортоцентр з вершинами трикутника, лежать на одному і тому ж колі. Це коло називається «колом дев'яти точок», або «колом Фейєрбаха», або «колом Ейлера». К. Фейербах встановив, що центр цього кола лежить на прямій Ейлера.
Великий внесок в розвиток геометрії трикутника внесли математики XIX – XX століть Лемуан, Брокар, Тебо і інші. Проте не всі «таємниці» трикутника розкрито. Трикутник як геометрична фігура продовжує цікавити математиків. Розглядаються окремі види трикутників, досліджуються їх властивості і т.д.
Об’єктом дослідження є трикутник як геометрична фігура та його властивості.
Предметом дослідження є окремі елементи трикутника, його особливі точки, деякі види трикутників.
Метою дослідження є виділення особливих точок трикутника, дослідження їх властивостей та встановлення особливостей окремих видів трикутників.
Завдання дослідження:
-
Виділення окремих елементів трикутника (медіани, бісектриси, висоти) та дослідження їх властивостей.
-
Розгляд властивостей точок перетину медіан, бісектрис, висот (центроїд, інцентр, ортоцентр).
-
Виокремлення та дослідження деяких видів трикутників (бісектральних, ортоцентричних).
-
Виділення особливих точок трикутника (Ейлера, Брокара, Лемуана), встановлення їх властивостей.
Теоретичне значення роботи полягає у систематизації матеріалу з обраної теми, його узагальненню та ілюстрації основних теоретичних положень у процесі розв’язування геометричних задач.
Практичне значення дослідження полягає в тому, що матеріал, зібраний в роботі, може бути використаний при поглибленому вивченні матеріалу на уроках геометрії, під час розробки та проведення факультативних занять з математики, у процесі підготовки учнів до математичних олімпіад, при вивченні матеріалу відповідної тематики у вищих навчальних закладах.
1. Трикутник, його елементи
Трикутником називається фігура, яка складається з трьох точок, що не лежать на одній прямій, і трьох відрізків, які попарно сполучають ці точки. Точки називаються вершинами трикутника, а відрізки – його сторонами.
Кутом трикутника АВС при вершині А називається кут, утворений півпрямими АВ і АС, так само означаються кути трикутника при вершинах В і С.

Рис. 1
На рисунку 1 зображений трикутник з вершинами А, В, С; сторонами АВ, ВС, АС та кутами А, В і С.
Нерівність трикутника: Сума довжин будь-яких двох сторін трикутника більша за довжину третьої сторони.
1.1. Медіани трикутника. Центроїд
Медіаною трикутника називається відрізок, що з’єднує вершину трикутника із серединою протилежної сторони.
В
ластивість
медіани.
Три медіани трикутника перетинаються
в одній точці і поділяються нею у
відношенні 2 : 1, починаючи від
вершини трикутника.
Доведення
Нехай К – середина відрізка АМ, В1 – точка перетину прямої ВМ зі стороною АС (рис. 2). Доведемо, що АВ1=В1С, тобто ВВ1 – Рис. 2
медіана, що проходить через точку М, яка ділить медіану АА1 у відношенні АМ:МА1=2:1.
Проведемо через точки К і А1 паралельно прямій ВВ1 відрізки KL і А1N. Оскільки АК=КМ=МА1 і СА1=А1В, то за теоремою Фалеса, одержимо: АL=LВ1= В1N=NС.
Отже, АВ1=В1С, тобто, ВВ1 – медіана, проведена із вершини ∆АВС до сторони АС [11].
Точка перетину медіан трикутника називається центроїдом.
Теорема. У середині трикутника АВС (рис. 3) дану деяку точку М – таку, що площі трикутників АМС, ВМС, АМВ рівні між собою. Довести, що М – центроїд трикутника.
Доведення
Н
ехай
площа трикутника АВС
дорівнює S.
Тоді площі рівновеликих трикутників
АВМ,
ВМС, АМС
дорівнюють
кожна. Розглянемо трикутники АВС
і ВМС.
АН1
і МТ1
– висоти цих трикутників.
Рис.
3
Тоді
=![]()
і
=![]()
,
звідки
=2.
Аналогічно
=2,
М1
і
М2
– точки перетину продовжень АМ
і ВМ
із сторонами ВС
і АС.
Отже, АМ1
і ВМ2
– медіани, тобто М
– центроїд.
З
адача.
У
трикутнику АВС
ma2=
.
Рис. 4
Доведення
У трикутнику АВС (рис. 4) продовжимо медіану АМ1 і відкладемо на ній відрізок М1D=АМ1. Тоді чотирикутник АВСD – паралелограм, а отже, 2(АВ2+АС2)=АD2+ВС2,
тобто 4ma2+а2=2(b2+c2).
Звідси
дістанемо формулу
ma2=
.
Задача (теорема Лейбніца). Довести, що алгебраїчні суми квадратів відстаней від будь-якої точки Х площини від вершини трикутника АВС і від його центроїда М пов’язані співвідношенням:
ХА2+ХВ2+ХС2=АМ2+ВМ2+СМ2+3ХМ2.
Доведення
П
означимо
через Y
проекцію точки Х
на медіану (рис. 5). Нехай для визначеності
ХМА≤900.
З трикутників ХАМ і ХММ1:
ХА2=ХМ2+АМ2-
,
ХМ12=
ХМ2+ММ12+
.
Помножимо другу рівність на 2 і додамо до першої, враховуючи, що 2ММ1=АМ. Дістанемо:
ХА2+2ХМ12=3ХМ2+АМ2+2ММ12. Рис. 5
Але
ХМ1
– медіана
трикутника
ВХС, а
ММ1
– медіана
трикутника
ВМС. За
формулою
ma2=
.
ХМ12=
,
ММ12=
.
Отже,
ХА2+ХВ2+ХС2-
ВС2=3ХМ2+МА2+МВ2+МС2-
ВС2.
Тобто ХА2+ХВ2+ХС2=АМ2+ВМ2+СМ2+3ХМ2 [5].
