1. Поняття про радіаційну обстановку та її оцінку

1.1. Загальні положення

Обов'язковим елементом роботи керівного складу формувань і органів управління ЦО є оцінка обстановки, яка виникає при НС, з метою визначення заходів захисту населення, прийняття обґрунтованих рішень по режиму роботи ОГД.

Для визначення впливу РЗ місцевості на життєдіяльність населення, діяльність сил ЦО, роботу ОГД виявляють і оцінюють РО.

Радіаційна обстановка - це сукупність умов, що виникають в результаті застосування ядерної зброї (аварії на РНО), які характеризуються масштабами і ступенем РЗ місцевості, акваторії, об'єктів, які впливають на життєдіяльність населення , територію, роботу ОГД.

Виявлення РО заключається у визначенні розмірів зон зараження і відображення найбільш вірогідного положення цих зон на карті (схемі).

Під оцінкою РО розуміють рішення основних задач, за допомогою яких визначають ступінь можливого впливу РЗ на життєдіяльність населення, роботу ОГД, дії формувань ЦО і обґрунтування оптимальних режимів їх діяльності.

Оцінка РО включає:

- визначення масштабів і характеру РЗ, тобто просторових меж, рівнів радіації;

- аналіз можливого впливу РЗ на діяльність формувань ЦО, населення, роботу ОГД;

- вибір найбільш доцільних варіантів дій, які виключали б радіаційне ураження.

Оцінка РО може здійснюватися методом прогнозування і за даними розвідки. Перший метод - приблизний, неточний, але дозволяє швидко

оцінювати обстановку, другий - більш точний, але потребує більше часу і відносно більшої кількості сил і засобів.

Оскільки процес формування сліду радіоактивної хмари відносно довгий, то попередньо обстановка оцінюється методом прогнозування, що дозволяє завчасно, до підходу хмари прийняти захисні заходи. За допомогою довідкових таблиць, розрахункової лінійки ЦО чи радіаційної лінійки (РЛ) визначаються орієнтовні розміри зон РЗ.

При оцінці РО другим методом - за даними розвідки, визначаються фактичні розміри зон за рівнями радіації, які вимірялись в певних точках місцевості.

Знаючи своє місце в зоні РЗ, можна проаналізувати можливі наслідки опромінення і вибрати найбільш доцільні варіанти дій, які забезпечать захист населення, персоналу ОГД.

1.2. Оцінка ро при аваріях на радіаційно-небезпечних об’єктах

До РНО відносяться об’єкти, пристрої та споруди, що містять чи можуть вміщувати ядерні матеріали або джерела іонізуючого випромінювання (дослідні та експериментальні реактори, пристрої, установки, електростанції, технологічні комплекси), які пов’язані з розробкою, виробництвом, дослідженням, випробуванням, транспортуванням та збереженням РР.

1.2.1Характеристика радіаційних аварій

У відповідності з прийнятими у НРБУ-97 визначеннями, незапланована подія на будь-якому об'єкті з радіаційною чи радіаційно-ядерною технологією кваліфікується як радіаційна аварія, якщо при виникненні цієї події виконуються дві необхідні і достатні умови:

а) втрата регулюючого контролю над джерелом;

б) реальне (або потенційне) опромінення людей, пов'язане з втратою регулюючого контролю над джерелом.

Під визначення радіаційної аварії підпадає широкий спектр таких подій, як крадіжки чи втрати поодиноких закритих джерел гамма - випромінювань, неконтрольовані розгерметизації джерел, що містять гамма, бета і альфа-випромінювачі, включаючи радіонуклідні нейтронні джерела.

У випадку, якщо радіаційна аварія виникла з одночасною втратою контролю над ланцюговою ядерною реакцією і виникненням реальної чи потенційної загрози самочинної ланцюгової реакції, то подія кваліфікується, як аварія радіаційно-ядерна.

Усі радіаційні аварії поділяються на дві групи:

а) аварії, які не супроводжуються радіоактивним забрудненням виробничих приміщень, проммайданчика об'єкту та навколишнього середовища.;

б) аварії, внаслідок яких відбувається радіоактивне забруднення виробничих приміщень, проммайданчика об'єкту та навколишнього середовища.

В результаті аварії першої групи втрата регулюючого контролю над джерелом може супроводжуватися додатковим зовнішнім рентгенівським, гамма -, бета - і нейтронним опроміненням людей.

До аварії другої групи належать:

а) аварії на об'єктах, де проводяться роботи з радіоактивними речовинами у відкритому виді, які супроводжуються радіоактивним забрудненням об'єктів виробничого середовища;

б) аварії, пов'язані з радіоактивним забрудненням виробничого та навколишнього середовища, викликані проникненням у них радіоактивних речовин внаслідок розгерметизації закритих джерел гамма, - бета - і альфа-випромінювання;

в) радіаційні аварії на об'єктах ядерно-енергетичного циклу, експериментальних ядерних реакторах і критичних збірках, а також на складах РР і на пунктах поховання радіоактивних відходів, де можливі аварійні газо-аерозольні викиди та рідинні скиди радіонуклідів в навколишнє середовище.

Масштаб радіаційної аварії визначається розміром територій, а також чисельністю персоналу і населення, які втягнені до неї. За своїм масштабом радіаційні аварії поділяються на два великих класи:

- промислові;

- комунальні.

До класу промислових відносяться такі радіаційні аварії, наслідки яких не поширюються за межі територій виробничих приміщень і проммайданчика об'єкту, а аварійного опромінення може зазнавати лише персонал.

До класу комунальних відносяться радіаційні аварії, наслідки яких не обмежуються приміщеннями об'єкту і його проммайданчиком, а поширюються на оточуючі території, де проживає населення.

За масштабом комунальні радіаційні аварії більш детально поділяються на:

а) локальні, якщо в зоні аварії проживає населення загальною чисельністю до 10000 чоловік.

б) регіональні, при яких в зоні аварії опиняються території декількох НП, один чи декілька адміністративних районів і навіть областей, а загальна чисельність втягненого в аварію населення перевищує 10000 чол.

в) глобальні - це комунальні радіаційні аварії, в наслідки яких втягується значна частина (чи вся) території країни і її населення.

Фази аварії.

У розвитку комунальних радіаційних аварій виділяють три основних часових фази:

а) рання (гостра) фаза - фаза проникнення РР у навколишнє середовище, яка завершується формуванням радіоактивно - забруднених приміщень і територій (від кількох годин до 1-2 місяців);

б) середня фаза - період стабілізації радіоактивного забруднення (від 1-2 місяців до 1-2 років після її початку);

в) пізня фаза - період від 1-2 років до часу, коли рівень РЗ досягне “фонового” .