- •Кірковий кінець анплілатора:
- •2.2. Нейрон і його функції. Синапси
- •2.4. Самоорганізація потоків нервових імпульсів
- •2.5. Деякі питання кодування інформації в нервовій системі
- •2.6. Сучасні питання організації функції
- •2.7. Функціональна асиметрія мозку
- •3.1.1. Основні принципи еволюції в будові мозку як органа психіки
- •3.1.2. Структурна і функціональна організація кори головного мозку
- •3.2.1. Безпосереднє подразнення кори мозку
- •3.2.2. Метод умовних рефлексів (непряма стимуляція кори)
- •3.2.3. Досліди і аналізом функцій окремих нейронів
- •3.4.1 Електроенцефалографія
- •Метод викликаних потенціалів
- •Магнітоенцефалографія
- •Електроокулографія
- •Електроміографія
- •3.4.6. Електрична активність шкіри
- •3.4.7. Дослідження вегетативного показника ритму серця
- •Нейровізуалізаційні методи дослідження
- •4.5. Афазії
- •5.3. Відчуття — джерело знань про навколишній світ
- •5.5. Відчуття, що не увійшли в класифікацію
- •5.6. Будова ока і можливості людського зору
- •Цілісність сприйняття
- •Структурність сприйняття
- •6.6. Константність сприймання
- •6.10.1. Класифікація сприйнять
- •Селективність уваги
- •Стійкість уваги
- •Переключення уваги
- •Розподіл уваги
- •Обсяг уваги
- •7.5. Нейрональні механізми уваги
- •8.10. Адаптивна компенсаторна функція емоцій і методи контролю емоційних станів
- •9.5.1. Голографічна модель пам'яті
- •9.5.2. Участь префронтальної кори в процесах пам'яті
- •9.5.3. Участь мозочка в процесах пам'яті
- •9.5.4. Участь мигдалини у процесах пам'яті
- •9.5.5. Участь гіпокампа в процесах пам'яті
- •9.5.6. Системи пам'яті і молекулярні механізми пам'яті
- •Навчання і його різновиди
- •Механізми навчання
- •9.7.3. Навчання — психофізіологічний процес
- •9.7.4. Навчання і системна психофізіологія
- •10.1.2. Периферійний апарат нервово-м'язової системи
- •10.1.3. Структури нервової системи, що беруть участь у здійсненні рухів
- •10.2. Програма рухового акту
- •10.2.2. Теорія функціональних систем
- •10.4. Роль підкіркових і стовбурних утворів мозку в здійсненні рухів
- •11.4.2. Інформаційний синтез
- •12.2.1. Наочно-дісве мислення
- •12.2.2. Наочно-образне мислення
- •12.2,3. Понятійне мислення
- •12.4.1. Мова і спілкування
- •12.4.2. Розвиток мови у людини
- •12.4.3. Основні функції мови
- •12.6. Структури мозку, причетні до розумових процесів
- •12.7. Мислення і функціональна асиметрія мозку
- •13.3. Повільний і швидкий сон
- •13.3.1. Стадії повільного сну
- •13.3.2. Стадія швидкого сну
- •13.4. Сон і неспання людини
- •13.5. Сон і психічна діяльність
- •13.6. Депривація сну
- •13.7. Функціональне значення сну для людини
- •13.8. Порушення сну і неспання
- •13.8.1. Класифікація
- •13.8.2. Інсомнія
- •13.8.3. Гіперсомнія
- •14.1. Психофізіологічні розлади в клініці і методи їх діагностики
- •14.2. Шизофренія
- •14.3. Депресія
9.7.3. Навчання — психофізіологічний процес
У психофізіології процес навчання розглядається ширше, ніж у нейрофізіології. З погляду психофізіологів навчання є процесом формування просторово-часової організації активності мозку (активність спільно активованих клітин у вигляді нейронних мереж чи ансамблів), що забезпечують використання набутого в процесі навчання нового досвіду і поведінки, внаслідок чого формується новий стан поведінки суб'єкта. У зв'язку з цим у психофізіології виділяють такі типи теорій навчання: інструктивні, інструктивно- селективні і селективні.
Л. В. Крушинський (1977) висловив припущення про наявність у мозку резерву нейронів, які забезпечують засвоєння нового досвіду і поведінки. Потім в експерименті було виявлено нейрони, що специфічно активувалися при пред'явленні конкретного обличчя чи його окремих рис. Далі було встановлено, що такі нейрони відповідають уявленню про гностичні нейрони і, на думку Ю. Конорскі (1970), окремим сприйняттям, а також фіксуючим елементам досвіду. НеіЬ еі аі. (1988) знайшли в експерименті у людини нейрони, що специфічно активувалися при пред'явленні окремих слів. Водночас виявлено нейрони, що специфічно активувалися в період окремих поведінкових актів (Капск, 1975) чи під час перебування тварини у певній частині експериментальної камери (О'Коеґе, 1979). Було встановлено, що активувалися нейрони, які раніше перебували в неактивному стані (А. Г. Горкин, 1987), тобто після навчання збільшувалася кількість активованих нейронів. Ці дані засвідчують, що в мозку є резерв клітин, які забезпечують засвоєння нового досвіду і поведінки. Крім того, ці дані підтверджують правомірність селективних теорій навчання.
Новий поведінковий акт і пов'язана з ним зміна всього психічного стану впливає на всю мозкову активність, а не на окремі ней- ронні ансамблі чи окремі мозкові структури.
Згідно з теорією функціональних систем П. К. Анохіна (1968), будь-яка дія, поведінка реалізується численними і багаторівневими структурами нервової системи, які координуються акцептором дії, що передбачає й організує майбутні співвідношення організму і середовища, тобто передбачає результати поведінкового акту. Побудова такої системи ґрунтується на наявному досвіді, що є наслідком навчання. При цьому така функціональна система реалізується за участю багатьох інших систем, що сформовані в онто- і філогенезі. Передбачення майбутнього поведінкового акта ґрунтується на суб'єктивному досвіді індивідуума.
Дослідженнями останніх років було встановлено, що на будь- який вплив подразника при наявній у певний момент потребі і попередньому досвіді будується функціональна система поведінкового акту. Ті функціональні системи, які виступають як підлеглі, називають прасистемами (В. Б. Швирков, 1995). Такими системами, наприклад, є автоматизовані системи акту дихання, серцевої діяльності та ін.
Далі в роботах В. Б. Швиркова (1995) було показано, що має місце спеціалізація нейронів відносно певних поведінкових актів, що дозволило йому дійти висновку про належність нейрона тільки до однієї функціональної системи.
Крім того, було встановлено, що кіркові нейрони спеціалізуються на окремих етапах навчання.
Згідно з основними положеннями системної психофізіології, основним елементом індивідуального досвіду є функціональна система поведінкового акту, що формується на тому чи іншому етапі навчання. Ці дані засвідчують, що в індивідуальному досвіді індивідуума відбита історія його набуття.
Вище нами зазначалося, що елементи однієї функціональної системи поведінкового акту знаходяться у різних структурних утворах головного мозку, а тому необхідний результат досягається за рахунок погодженої і координованої активності таких структур.
Незважаючи на те, що нейрони однієї спеціалізації виявляються у різних структурних утворах мозку, кількісна представленість таких нейронів у них сильно варіює. Найбільше нейронів однієї спеціалізації виявляється в лімбічній корі мозку. Крім того, встановлено, що в процесі навчання збільшується загальна кількість нейронів за рахунок активування інтактних нейронів. Водночас використовуються фз'-нкціональні системи, що існували.
