9.7.3. Навчання — психофізіологічний процес

У психофізіології процес навчання розглядається ширше, ніж у нейрофізіології. З погляду психофізіологів навчання є процесом формування просторово-часової організації активності мозку (актив­ність спільно активованих клітин у вигляді нейронних мереж чи ансамблів), що забезпечують використання набутого в процесі на­вчання нового досвіду і поведінки, внаслідок чого формується но­вий стан поведінки суб'єкта. У зв'язку з цим у психофізіології виді­ляють такі типи теорій навчання: інструктивні, інструктивно- селективні і селективні.

Л. В. Крушинський (1977) висловив припущення про наявність у мозку резерву нейронів, які забезпечують засвоєння нового досві­ду і поведінки. Потім в експерименті було виявлено нейрони, що специфічно активувалися при пред'явленні конкретного обличчя чи його окремих рис. Далі було встановлено, що такі нейрони від­повідають уявленню про гностичні нейрони і, на думку Ю. Конорскі (1970), окремим сприйняттям, а також фіксуючим елементам досві­ду. НеіЬ еі аі. (1988) знайшли в експерименті у людини нейрони, що специфічно активувалися при пред'явленні окремих слів. Водночас виявлено нейрони, що специфічно активувалися в період окремих поведінкових актів (Капск, 1975) чи під час перебування тварини у певній частині експериментальної камери (О'Коеґе, 1979). Було встановлено, що активувалися нейрони, які раніше перебували в неактивному стані (А. Г. Горкин, 1987), тобто після навчання збі­льшувалася кількість активованих нейронів. Ці дані засвідчують, що в мозку є резерв клітин, які забезпечують засвоєння нового до­свіду і поведінки. Крім того, ці дані підтверджують правомірність селективних теорій навчання.

Новий поведінковий акт і пов'язана з ним зміна всього психічно­го стану впливає на всю мозкову активність, а не на окремі ней- ронні ансамблі чи окремі мозкові структури.

Згідно з теорією функціональних систем П. К. Анохіна (1968), будь-яка дія, поведінка реалізується численними і багаторівневими структурами нервової системи, які координуються акцептором дії, що передбачає й організує майбутні співвідношення організму і середовища, тобто передбачає результати поведінкового акту. По­будова такої системи ґрунтується на наявному досвіді, що є наслід­ком навчання. При цьому така функціональна система реалізуєть­ся за участю багатьох інших систем, що сформовані в онто- і філо­генезі. Передбачення майбутнього поведінкового акта ґрунтується на суб'єктивному досвіді індивідуума.

Дослідженнями останніх років було встановлено, що на будь- який вплив подразника при наявній у певний момент потребі і по­передньому досвіді будується функціональна система поведінкового акту. Ті функціональні системи, які виступають як підлеглі, нази­вають прасистемами (В. Б. Швирков, 1995). Такими системами, на­приклад, є автоматизовані системи акту дихання, серцевої діяльно­сті та ін.

Далі в роботах В. Б. Швиркова (1995) було показано, що має міс­це спеціалізація нейронів відносно певних поведінкових актів, що дозволило йому дійти висновку про належність нейрона тільки до однієї функціональної системи.

Крім того, було встановлено, що кіркові нейрони спеціалізують­ся на окремих етапах навчання.

Згідно з основними положеннями системної психофізіології, ос­новним елементом індивідуального досвіду є функціональна систе­ма поведінкового акту, що формується на тому чи іншому етапі на­вчання. Ці дані засвідчують, що в індивідуальному досвіді індиві­дуума відбита історія його набуття.

Вище нами зазначалося, що елементи однієї функціональної си­стеми поведінкового акту знаходяться у різних структурних утворах головного мозку, а тому необхідний результат досягається за раху­нок погодженої і координованої активності таких структур.

Незважаючи на те, що нейрони однієї спеціалізації виявляються у різних структурних утворах мозку, кількісна представленість та­ких нейронів у них сильно варіює. Найбільше нейронів однієї спе­ціалізації виявляється в лімбічній корі мозку. Крім того, встанов­лено, що в процесі навчання збільшується загальна кількість нейронів за рахунок активування інтактних нейронів. Водночас вико­ристовуються фз'-нкціональні системи, що існували.