9.5.4. Участь мигдалини у процесах пам'яті

Мигдалина розміщена в глибині скроневої частки і має численні зв'язки з різними структурними утворами головного мозку. Біль­шість дослідників виділяють у ній дорсомедіальну і базолатеральну частини. При подразненні дорсомедіальної частини (наприклад, електричним струмом) у тварин виникає емоція страху й оборонні поведінкові реакції, різні вегетативні і рухові прояви страху. Мигда­лина зв'язана з центральною сірою речовиною і гіпоталамусом, що є інтегративним центром вегетативних, соматичних і гуморальних механізмів. Крім того встановлено, що гіпоталамус має відношення до реакцій страху, агресії, втечі, задоволення, харчових, статевих, теплореіуляційних й інших реакцій. Латеральний гіпоталамус має еферентні зв'язки з вегетативними ядрами і ядрами соматичної нер­вової системи стовбура мозку, а також спинного мозку. При цьому латеральний гіпоталамус регулює гуморальні процеси через медіа­льний гіпоталамус, що містить високодиференційовані вегетативні ядерні структури. Латеральний і медіальний гіпоталамуси мають між собою двосторонні зв'язки. Уся вегетативно-ендокринна регуляція н організмі людини і вищих тварин відбувається за рахунок ядер­них структур медіального гіпоталамуса.

Встановлено, що мигдалина бере участь у формуванні не тільки умовної, а й безумовно-рефлекторної реакції страху. Ця структура головною мозку має зв'язок з усіма аферентними системами мозку, сигнали від яких надходять у латеральне ядро. Потім ці сигнали передаються в центральне (дорсомедіальне) ядро, що і запускає ве­гетативні і моторні механізми реакції страху.

Мигдалина бере участь у формуванні процедурної і деклара­тивної пам'яті. Дослідження на нейрональному рівні показали, що и мигдалині, так само як у нижньоскроневій корі, є нейрони, які реагують на певні обличчя і на лицьові прояви емоцій. Численні .ш'язки зі скроневими частками головного мозку, що сприймають сенсорні сигнали, а також з гіпоталамусом сприяють формуванню декларативної емоційної пам'яті. При цьому такі сліди є стабіль­ними і довго зберігаються.

9.5.5. Участь гіпокампа в процесах пам'яті

Численними дослідженнями встановлено, що гіпокамп, будучи підкірковим вегетативним центром, тісно пов'язаний зі скроневими частками мозку, які значно більше впливають на регуляцію вегета­тивних функцій в організмі, ніж інші ділянки мозку. Крім того, гі­покамп має двосторонні зв'язки з прозорою перегородкою. У гіпо­камп йдуть шляхи від вентральної кори, що сприймає сигнали від нейронів-детекторів і гностичних одиниць. При цьому енторіальна кора гальмівно впливає на гіпокамп. На нейронах гіпокампа за­кінчується також багато шляхів від поясної звивини, що є однією із структур лімбіко-ретикулярного комплексу.

Установлено, що гіпокамп бере участь у процесах пам'яті, зок­рема у розрізненні комплексних подразників. Експерименти на тваринах (видалення гіпокампа) і клінічні спостереження над хво­рими з ураженням гіпокампа показали, що цей структурний утвір мозку ускладнює розрізнення самих комплексів і не дає змоги відо­кремити складові таких комплексів. Гіпокамп сприяє пожвавленню всіх слідів довгострокової пам'яті та ініціації орієнтовних рефлек­сів, у зв'язку з чим пам'ять стає гнучкішою. При видаленні гіпока­мпа у тварин їхні реакції стають однотипними.

Участь гіпокампа в орієнтованих реакціях підтверджується на­явністю в ньому так званих «нейронів новизни», одні з яких зумов­люють збудження, а інші — гальмування. Нові подразники сприя­ють формуванню гіпокампального тета-ритму. Ці реакції здійсню­ються через прозору перегородку. Через латеральну частину прозо­рої перегородки гіпокамп сприяє активації ретикулярної формації мозку, яка стимулює медіальну частину прозорої перегородки, що бере участь у формуванні тета-ритму за рахунок активації нейронів новизни. Повторні подразнення приводять до звикання внаслідок залучення в процес гальмівних стимулів зубчастої фасції. Питання активації енграми довгострокової пам'яті, наприклад, під впливом зовнішніх подразників пов'язують з виникненням орієнтованого рефлексу, завдяки якому гіпокамп актуалізує сліди пам'яті і вико­ристовує їх у поведінці.