
- •Кірковий кінець анплілатора:
- •2.2. Нейрон і його функції. Синапси
- •2.4. Самоорганізація потоків нервових імпульсів
- •2.5. Деякі питання кодування інформації в нервовій системі
- •2.6. Сучасні питання організації функції
- •2.7. Функціональна асиметрія мозку
- •3.1.1. Основні принципи еволюції в будові мозку як органа психіки
- •3.1.2. Структурна і функціональна організація кори головного мозку
- •3.2.1. Безпосереднє подразнення кори мозку
- •3.2.2. Метод умовних рефлексів (непряма стимуляція кори)
- •3.2.3. Досліди і аналізом функцій окремих нейронів
- •3.4.1 Електроенцефалографія
- •Метод викликаних потенціалів
- •Магнітоенцефалографія
- •Електроокулографія
- •Електроміографія
- •3.4.6. Електрична активність шкіри
- •3.4.7. Дослідження вегетативного показника ритму серця
- •Нейровізуалізаційні методи дослідження
- •4.5. Афазії
- •5.3. Відчуття — джерело знань про навколишній світ
- •5.5. Відчуття, що не увійшли в класифікацію
- •5.6. Будова ока і можливості людського зору
- •Цілісність сприйняття
- •Структурність сприйняття
- •6.6. Константність сприймання
- •6.10.1. Класифікація сприйнять
- •Селективність уваги
- •Стійкість уваги
- •Переключення уваги
- •Розподіл уваги
- •Обсяг уваги
- •7.5. Нейрональні механізми уваги
- •8.10. Адаптивна компенсаторна функція емоцій і методи контролю емоційних станів
- •9.5.1. Голографічна модель пам'яті
- •9.5.2. Участь префронтальної кори в процесах пам'яті
- •9.5.3. Участь мозочка в процесах пам'яті
- •9.5.4. Участь мигдалини у процесах пам'яті
- •9.5.5. Участь гіпокампа в процесах пам'яті
- •9.5.6. Системи пам'яті і молекулярні механізми пам'яті
- •Навчання і його різновиди
- •Механізми навчання
- •9.7.3. Навчання — психофізіологічний процес
- •9.7.4. Навчання і системна психофізіологія
- •10.1.2. Периферійний апарат нервово-м'язової системи
- •10.1.3. Структури нервової системи, що беруть участь у здійсненні рухів
- •10.2. Програма рухового акту
- •10.2.2. Теорія функціональних систем
- •10.4. Роль підкіркових і стовбурних утворів мозку в здійсненні рухів
- •11.4.2. Інформаційний синтез
- •12.2.1. Наочно-дісве мислення
- •12.2.2. Наочно-образне мислення
- •12.2,3. Понятійне мислення
- •12.4.1. Мова і спілкування
- •12.4.2. Розвиток мови у людини
- •12.4.3. Основні функції мови
- •12.6. Структури мозку, причетні до розумових процесів
- •12.7. Мислення і функціональна асиметрія мозку
- •13.3. Повільний і швидкий сон
- •13.3.1. Стадії повільного сну
- •13.3.2. Стадія швидкого сну
- •13.4. Сон і неспання людини
- •13.5. Сон і психічна діяльність
- •13.6. Депривація сну
- •13.7. Функціональне значення сну для людини
- •13.8. Порушення сну і неспання
- •13.8.1. Класифікація
- •13.8.2. Інсомнія
- •13.8.3. Гіперсомнія
- •14.1. Психофізіологічні розлади в клініці і методи їх діагностики
- •14.2. Шизофренія
- •14.3. Депресія
9.5.3. Участь мозочка в процесах пам'яті
Останні дослідження показали, що в процесах пам'яті важливу роль відіграє мозочок. Мозочок контролює і забезпечує своєчасну роботу багатьох м'язових груп, збереження рівноваги, підтримання певної пози, регуляцію і перерозподіл м'язового тонусу (м'язів си- нергістів і антагоністів), виконання і координацію всіх довільних рухів. При порушенні функції мозочка виникає статична і динамічна атаксія (порушення порядку руху, а також координації рухів). Мозочок пов'язаний із сенсорними системами, а також багатьма підкірковими утворами (оливою, екстрапірамідною системою, вестибулярним ядром, червоним ядром та ін.), із фронтальною і тім'яно-потиличною частками мозку. Аферентна інформація надходить у мозочок до зернистих клітин, від яких ідуть паралельні волокна до дендритів кожної клітини Пуркіньє, і утворює на них безліч синапсів. Крім того, зернисті клітини посилають імпульси і до корзиночних клітин, що закінчуються гальмівним синапсом на клітинах Пуркіньє.
Усього на дендритах кожної клітини Пуркіньє закінчується два потоки нервових імпульсів: від різних видів чуттів (паралельні волокна) і від ядерних утворів нижньої оливи через одне лазяче волокно. При цьому імпульсація від нижньої оливи на клітини Пуркіньє фактично формується від безумовного рефлексу, а умовних подразників — збудженими паралельними волокнами на тій же клітині Пуркіньє. Така сама конвергенція подразників спостеріга- і ться і на клітинах чотирьох парних ядер мозочка. Слід зазначити, що кожна клітина Пуркіньє з ядер мозочка має збудливі синаптич- іп контакти тільки з одним лазячим волокном і безліччю синапсів, що йдуть від паралельних волокон. Це вказує на численні зв'язки мозочка з аферентними системами й іншими структурами мозку.
Як приклад наводимо механізми і структури мозку, що беруть участь у формуванні кліпального рефлексу. Подразнення ваткою роговиці ока приводить до збудження рецепторів трійчастого нерва, ЯКІ проводяться до ядра трійчастого нерва, а потім — до ядра лицьового нерва, мотонейрони якого посилають еферентні імпульси до колового м'яза ока і виникає реакція. Поряд з цим існує додатні та імпульсація від ядра трійчастого нерва, яка проходить через ретикулярну формацію стовбура мозку, досягаючи ядра лицьового нерва. Крім того, імпульсація від ядра трійчастого нерва через нижню оливу йде до мозочка (до клітин Пуркіньє). Від мозочка еферентні імпульси йдуть до червоного ядра і ядер заднього поздовжнього пучка, а від цих ядер — до лицьового нерва, забезпечуючи координовані і синхронні рухи колових м'язів очей.
Установлено, що клітини Пуркіньє мають спонтанну активність, збільшення якої посилює гальмівні впливи на нейрони ядер мозочка і червоне ядро, а зменшення такої активності сприяє активації моторної активності. При виробленні умовних рефлексів у нервових клітинах мозочка виникає вибіркове гальмування в окремих клітинах Пуркіньє, а це, відповідно, сприяє вивільненню безумовних рефлексів.
Дані клінічних спостережень засвідчують, що при патології мозочка одночасно виникають і розлади когнітивних функцій: порушуються послідовність і узгодженість когнітивних операцій, через що порушується генерування ідей, формування гіпотез, тобто виникає так звана когнітивна дисметрія.
Дані позитронно-емісійної томографії показують, що мозочок функціонує разом із фронтальною корою і таламусом. Програма, яка задається префронтальною корою, доповнюється функціональною активністю мозочка, що полягає у контролі точного її виконання в часі, насамперед чіткого виконання тих чи інших рухових актів.