10.2.4. Соціальна політика Європейського Союзу

Соціальна політика Європейського Союзу має на меті сприян­ня зайнятості, поліпшення життя та праці трудівників країн-членів. Вона спрямована на забезпечення соціального захисту населення, встановлення партнерських відносин між управлінцями й працівни­ками, боротьбу з безпідставними звільненнями робітників.

Серед цілей соціальної політики одне з чільних місць посідає поліпшення умов праці, захист здоров'я та безпека працівників. Ста­виться завдання забезпечити рівність чоловіків і жінок щодо можли­востей на ринку праці та ставлення до них на роботі. Передбачається захист робітників по закінченні строку дії їхнього контракту.

Європейська комісія координує співпрацю держав-членів у таких напрямах:

• зайнятість;

• трудове законодавство та умови праці;

• соціальний захист;

• запобігання нещасним випадкам під час роботи та професій­ним хворобам;

• гігієна праці;

• права на асоціації та колективні договори між управлінцями та працівниками.

• заходи щодо цих напрямків Комісія узгоджує з економічним і соціальним комітетом (ЕКОСОК).

Для сприяння ефективному вирішенню соціальних проблем утво­рено Європейський соціальний фонд — ЄСФ (European Social Fund — ЕSF). Фонд фінансує заходи щодо працевлаштування робітників, підвищення їхнього професійного рівня, полегшення їхньої адаптації до змін у системах виробництва. Фондом управляє Комісія. В цій справі Комісії допомагає Комітет, що складається з представників урядів, профспілок та організацій працедавців.

ЄСФ був заснований у 1960 р. Його мета — підвищення рівня кваліфікації та навичок трудових ресурсів як засобів попередження втрат робочих місць внаслідок структурних змін в економіці. Спочатку його кошти використовувалися для. фінансування заходів, пов'язаних з переселенням мігрантів та їх адаптацією на новому місці. ЄСФ повинен був спрямовувати фінансування головним чином ; на боротьбу з довгостроковим безробіттям, прискорення інтеграції молоді та адаптацію робітників до процесів індустріальної модернізації. Починаючи з 80-х років, найбільша частка фінансових коштів і витрачається на допомогу молоді в її пошуках роботи та отриманні І кваліфікації.

Європейський соціальний фонд є основним фінансовим інструментом, за допомогою якого ЄС реалізує політику розвитку зайнятості. Розроблено Європейську стратегію зайнятості (ЄСЗ). На реалізацію ЄСЗ на 2001-2006 рр. було профінансовано 40 млрд. євро, понад 60% цих коштів спрямовано на забезпечення умов відтворення робочої сили.

Кожна країна—член ЄС розробляє щорічний національний план дій у сфері зайнятості. Європейська комісія та Європейська рада спільно перевіряють плани кожної країни і представляють на розгляд Ради ЄС загальний звіт про зайнятість у Європейському Союзі. і Основною метою Європейської стратегії зайнятості є розроблення нових механізмів реалізації державної політики щодо зменшення безробіття та створення нових робочих місць. Стратегія виокремлює чотири основних напрями діяльності у сфері зайнятості:

забезпечення процесу відтворення робочої сили;

розвиток підприємництва;

адаптація трудових ресурсів до нових умов, пов'язаних з про­цесами глобалізації, швидкими технологічними змінами у ви­робничому процесі; забезпечення рівних умов зайнятості (в тому числі забезпе­чення рівності жінок з чоловіками).

Складовою частиною соціальної політики ЄС є розвиток якості освіти. ЄС націлює держави-члени на тісну співпрацю в цьому на­прямі. Поширюється реформування системи вищої освіти в рамках Болонського процесу. Політика галузі освіти, зокрема, передбачає викладання та широке розповсюдження мов держав-членів, мобіль­ність студентів та викладачів, визнання дипломів навчальних закла­дів усіх країн-членів, обмін інформацією та досвідом з питань освіти. Особливого значення надається розвиткові молодіжних обмінів між країнами. Доцільним вважається розвиток заочного навчання.

Важливим елементом соціальної політики є професійна підго­товка. Вона розцінюється як ефективний засіб адаптації до змін у виробництві, а також як засіб полегшення інтеграції у ринок праці. Стимулюється співпраця між освітніми та професійними установами і фірмами.

Однією з важливих соціальних цілей є розквіт культур держав-членів. Політика ЄС полягає в тому, щоб, поважаючи національну та регіональну різноманітність, в той же час віддавати пріоритет спіль­ній культурній спадщині [11, с. 128]. Основними напрямами політи­ки в галузі культури є: поширення знань про культуру та історію єв­ропейських народів; забезпечення та охорона культурного надбання європейського значення; некомерційні культурні обміни; розвиток художньої та літературної творчості.

Соціальна політика включає заходи щодо охорони здоров'я. Дії ЄС спрямовані на поліпшення системи громадської охорони здоров'я. Такі дії включають вивчення причин виникнення загроз здоров'ю, поширення методів їх відвернення. Спеціальна увага приділяється боротьбі з вживанням наркотиків.

Значним соціальним і політичним надбанням стало впроваджен­ня єдиного європейського громадянства; житель кожної країни-члена є водночас і громадянином ЄС. Це ще більше полегшує адапта­цію мігрантів усередині ЄС, сприяє мобільності робочої сили.

У цілому соціальна політика ЄС виявилася ефективною. Проте не всі проблеми ще вирішено. Хоча рівень соціальної забезпеченості в усіх країнах-членах зріс, розбіжності між окремими країнами все ще відчутні. Так за даними статистичної служби ЄС «Євростат», у

середньому в 27 країнах Європейського Союзу виділяється по 6350 євро на душу населення на рік на соціальний захист населення. Але розходження, хоча й трохи скоротилися з 2ОО8 р., залишаються дуже істотними. Так, у Люксембурзі, країні з найвищою соціальною захи­щеністю, витрати надушу населення становлять майже 13,5 тис. євро за рік, тоді як у Болгарії й Румунії — всього по 12ОО євро. Щоб до­сягти більш гармонійного розвитку держав у межах ЄС, розробляють заходи, спрямовані на зміцнення економічного та соціального згру­пування. Рада утворила спеціальний Фонд згуртування, який фінан­сує реалізацію деяких соціальних проектів, зокрема у сфері охорони навколишнього середовища.