§4. Античне мистецтво
Давньогрецьке мистецтво було складним синтезом крито-микенської культури, пов'язаної з фінікійськими та єгипетськими впливами, й культури дорійських завойовників, що на межі 2 — 1 тис. до н. є. освоїли матернкову Грецію та острови Егейського моря. Початком давньогрецького мистецтва вважають поеми Гомера «Іліада» й «Одісея» — геніальне поєднання міфології з героїчним епосом. На той самий час припадає і творчість Гесіода, який звів воєдино грецьку міфологію в «Теогонії», а також залишив по собі величну поему «Роботи і дні», відобразивши н ній життя сучасного йому грецького суспільства. Брали сюжети з міфології і творці грецької трагедії" Есхіл, Софокл та Евріпід. Саме завдяки їм античний театр набув довершеності і став невід'ємною частиною життя античного суспільства, вдихаючи в нього цілюще повітря філософських ідей і демократизм}'. За доби еллінізму це своєрідне і суто грецьке культурне явище стало феноменом світової культури, зумовило розвиток літератури загалом, їпачним досягненням грецького мистецтва було містобудування, особливо спорудження акрополів. Знамениті комплекси, до яких входили храм, театр, скульптура бога — покровителя міста, уособлювали суспільну форму життя полісу. Слід зауважити, що архітектура завжди розглядалася греками у співвіднесенні з людиною, так само як і зображення божества було зорієнтовано на природні пропорції людини. Афінський акрополь, розбудований після греко-перських війн, є геніальною пам'яткою грецького мистецтва. У ній втілено не тільки досягнення техніки і ремесла, а й художній геній народу. Орієнтація на потреби афінського громадянина та демократичної спільності міста-поліса вирізняє його з-поміж храмів, палаців і пірамід давньосхідних культур. Римське мистецтво розвивалося передусім під впливом давньогрецького, а потім східного мистецтва. На той час, коли в римському суспільстві виникли зацікавлення, а отже, й потреба у власному мистецтві, тут уже добре знали про досягнення давньогрецького та східного мистецтва. Разом із пам'ятками мистецтва, які римляни привозили з далеких походів, до Риму потрапляли майстри, художники, поети, які починали творити на римському ґрунті. Тому не можна вважати римське мистецтво еклектичним запозиченням. Воно має власне, своєрідне художнє обличчя. Римська література починалася з анналів, життєписів видатних громадян Риму, а згодом, під впливом греків, з'явились і свій героїчний епос («Енеїда» Вергілія), і римська драма «тогата», яку започаткували Енній, Пакувій та Акцій. Осібно в римській літературі того часу стоїть велика поема Тіта Лукреція Кара «Про природу речей» — художньо довершений філософський твір, якому немає аналога навіть у грецькій літературі. Більшого значення, ніж у Давній Греції, тут набула громадянська поезія (вірші Квінта Горація Флакка). У римській ліриці вершиною стала творчість Публія Овідія Назона. І водночас із запозиченням досвіду грецької архітектури римляни створили самобутні архітектурні типи — такі, зокрема, як тріумфальна арка, двоповерхова колонада, яка вперше знайшла своє втілення у будівлі театру Марцелла. Великого поширення набули в Римі купольні споруди, що було продовженням італійських та етруських традицій. У зв'язку з практикою будівництва на завойованих територіях міст, а також шляхів сполучення між ними майстерність римлян у цій справі сягнула вершин. Стародавні шляхи, акведуки і мости нерідко служать людям і понині.
Римляни запозичили у греків традицію зображення богів у вигляді пре красних жінок і чоловіків. Вони пішли у цій справі далі — створили скульптурний портрет. Про розвиток фрескового живопису, яким прикрашалися не тільки громадські споруди, а й житлові будівлі, свідчать розкопки Помпеї.
Серед багатьох мистецтв Стародавнього Риму особливе місце посідало ораторське, що культивувалося завдяки активному громадському жит тю. Філософія, логіка, поетика, історія були важливими складовими ораторського мистецтва й розвивалися разом із ним. Видатні громадські діячі, особливо республіканського періоду, ставали й талановитими риторами. Імена Марка Тулія Цицерона, Марка Порція Катоші, братів Гракхів пов'язані з найважливішими подіями давньоримської історії.
Мистецтво Стародавнього світу сягнуло високого рівня. Найбільші успіхи спостерігаємо в царині будівництва, що увібрало в себе всі досягнення наукової, технічної та художньої думки того часу. Багато витворів архітектури й понині вважаються неперевершеними зразками. Значною мірою це стосується й монументальної скульптури.
Твори великих зодчих і скульпторів високо цінували і їхні сучасники. Ще в III ст. до н. є. в античних авторів знаходимо згадки про «сім див сні ту». До «семи див» давні автори відносять єгипетські піраміди, висячі сади у Вавилоні (Сади Семіраміди), храм Артеміди в Ефесі, статую Зевса в Олімпії, мавзолей в Галікарнасі, Колос на о. Родос, маяк в Александрії.
З наших часів збереглися лите піраміди. Всі інші споруди були зруйновані. Неймовірної праці доклали вчені різних країн, щоб відновити зовнішній вигляд цих пам'яток і техніку їх створення.