- •I . Борівська теорія атома
- •1.1. Закономірність в атомних спектрах
- •1.2. Модель атома Томсона
- •1.3. Досліди по розсіянню -частинок. Ядерна модель атома
- •1.4. Постулати Бора. Дослід Франка і Герца
- •1.5. Елементарна борівська теорія водневого атома
- •II. Елементи квантової механіки
- •2.1. Гіпотеза Луї де Бройля. Корпускулярно-хвильовий дуалізм
- •2.2. Співвідношення невизначеностей Гейзенберга
- •2.3. Рівняння Шредінгера
- •2.4. Фізичний зміст псі-функції
- •2.5. Квантування енергії
- •2.6. Рух вільної частинки
- •2.7. Частинка в нескінченно глибокій потенціальній ямі
- •2.8. Гармонічний осцилятор
- •2.9. Проходження частинки крізь потенціальний бар’єр
- •2.10. Квантування моменту імпульсу
- •III. Квантова теорія атомів і молекул
- •3.1. Квантова теорія атома водню
- •3.2. Багатоелектронні атоми
- •3.2.1. Спектри лужних металів
- •3.2.2. Нормальний ефект Зеємана
- •3.2.3 Мультиплетність спектрів і спін електрона
- •3.2.4 Механічний та магнітний моменти багатоелектонного атома
- •3.2.5. Розподіл електронів в атомі за станами. Періодична система елементів д.І. Менделєєва
- •3.2.6. Рентгенівські спектри
- •3.2.7. Енергія молекули
- •3.2.8. Молекулярні спектри
- •3. 2. 9 Комбінаційне розсіювання світла
- •3. 2.10. Вимушене випромінювання. Лазери
- •I. Борівська теорія атома………………………………………………………..…3
3.2.2. Нормальний ефект Зеємана
Якщо атоми, що випромінюють світло, розмістити в магнітному полі, то спектральні лінії, які випромінюються цими атомами, розщеплюються на кілька компонент. Це явище було виявлене в 1896 р. голландським фізиком П. Зеєманом (1865 – 1943) при спостережені за світінням пари натрію і носить його ім’я.
Оскільки
випромінювання спектральних ліній –
це наслідок квантових переходів атомів
між енергетичними рівнями, то логічним
є припущення, що розщеплення спектральних
ліній зумовлене розщепленням енергетичних
рівнів атомів під дією зовнішнього
магнітного поля. Причому таке розщеплення
не важко зрозуміти, якщо врахувати те,
що електрону в атомі притаманний момент
імпульсу (механічний момент)
і
зв’язаний з ним орбітальний (азимутальний)
магнітний момент
:
. (3.15)
Із
теорії електромагнетизму відомо, що у
зовнішньому магнітному полі з напруженістю
енергія будь–якого фізичного об’єкта
з магнітним моментом
змінюється на величину
. (3.16)
Згідно
з квантовою теорією модуль вектора
![]()
,
(3.17)
а його проекція на напрямок
.
(3.18)
На підставі співвідношень (3.15) – (3.18) знаходимо, що у зовнішньому магнітному полі атом отримує додаткову енергію:
. (3.19)
У
формулі (3.19): m0
- маса електрона в стані спокою, m
- магнітне квантове число, яке може
приймати значення
тобто
значень;
–
орбітальне квантове число, яке може
приймати значення: ,
![]()
(магнетон
Бора).
Отже,
енергетичний рівень
розщеплюється на еквівалентних
підрівнів, в зв’язку зчим розчеплюються
і спектральні лінії.
Н
Рис.
3.5
– переходу). У відсутності поля
спостерігається одна лінія з частотою
.
При
наявності поля окрім лінії з частотою
виникають
дві розташовані симетрично відносно
неї лінії з частотами
і
.
Рис.
3.6
– переходу. На перший погляд вбачалося
б, що початкова лінія повинна в цьому
випадку розщепитися на сім
компонентів. Однак насправді, як і в
попередньому випадку, виникає лише три
компоненти: лінія з частотою
і дві симетрично розташовані
відносно неї лінії з частотами
і
.
Це
пояснюється тим, що для магнітного
квантового числа m
також є правило відбору, згідно з яким
можливо лише такі переходи, за яких
квантове число m
або не змінюється, або змінюється на
одиницю:
Отримане у розглянутих випадках зміщення компонент називають нормальним або лоренцевим. Величина нормального зміщення, очевидно, дорівнює:
. ( 3.20)
Оцінка
величини розщеплення компонент
у полі з напруженістю Н~
А/м
для видимого світла дає величину (див.
[2], [8] ).
Нормальний
ефект Зеємана полягає в тому, що у
магнітному полі одна лінія розщеплюється
на три компоненти зі зміщенням . Однак,
як засвідчує досвід, таке розщеплення
відбувається лише для ліній, яким не
притаманна тонка структура. У ліній з
тонкою структурою число компонент буває
більше трьох,
а
величиною розщеплення являє собою
раціональний дріб від нормального
зміщення:
.
де r і q– невеликі цілі числа. Наприклад, розщеплення жовтого дублету натрію має вигляд, показаний на рис. 3.7. Таке розщеплення спектральних ліній називають аномальним (складним) ефектом Зеємана.
З
Рис.
3.7
посібниками [2], [7], [8].
