Документ Microsoft Word

Завдання 1

Залежно від причин виникнення, фізичної сутності та впливу на навколишнє середовище надзвичайні ситуації бувають природного і техногенного походження. До надзвичайних ситуацій природного походження відносяться всі йди стихійних лих. Стихійне лихо — це явище природи, яке створює катастрофічну обстановку, порушує нормальну діяльність населення, псує будівлі, споруди, загрожує життю і призводить до загибелі людей, призводить до знищення матеріальних і культурних цінностей. Стихійне лихо має дуже тяжкі наслідки внаслідок його раптового виникнення. Воно наносить значні збитки народному господарству і часто призводить до загибелі людей. До надзвичайних ситуацій техногенного походження відносяться аварії та катастрофи.

Аварії — вихід з ладу технічних споруд, промислових об'єктів, технологічних установок, вибухи, зіткнення поїздів, кораблів, отруєння і т. ін. Аварії, які призвели до значних людських жертв, називаютьатастрофами.

Завдання 2

У мирний час можуть виникати НС усіх видів, навіть такі, що є характерними, переважно, для воєнного часу. Наприклад, ядерні вибухи, хімічне та бактеріологічне зараження, що в ньому випадку будуть наслідками аварій на відповідних об'єктах або терористичної діяльності. Одне з основних місць у переліку НС,що є найбільш представничими в мирний час, посідають стихійні лиха. Крім стихійних лих, виокремлюють небезпечні природні явища - процеси, що можуть призвести до негативних наслідків на незначній території, стати причиною виникнення НС природного чи техногенного характеру.

Завдання 3

Радіаційна, хімічна та бактеріологічна небезпека може настати в результаті аварій на об'єктах народного господарства (атомні електростанції, хімічні та нафтопереробні заводи, фармакологічні фабрики, науково-дослідні установи та ін . ), а також в результаті військових дій із застосуванням ядерної, хімічної та бактеріологічної зброї . Під час військових дій застосовується велика кількість зброї, яку поділяють на звичайну та зброю масового знищення. До останньої відносять ядерну, хімічну, бактеріологічну та психологічну зброю.

Для вимірювання активності (міра кількості радіоактивної речовини, виражена числом радіоактивних розпадів за одиницю часу) застосовується одиниця беккерель (Бк), яка чисельно дорівнює одному ядерному перетворення в секунду (розпад/с) Позасистемною одиницею зміни активності є Кюрі (Кі), що відповідає активності 1 г радію, або 3,7-1010 розпадів за секунду. В дозиметрії використовується питома Ат (Бк/кг), об'ємна Ат (Бк/м ), молярна Амол (Бк/моль) і поверхнева Л8 (Бк/м2) активності джерел. Розміри району радіоактивного забруднення залежать від потужності і виду аварії (вибуху), швидкості вітру, метеорологічних умов і характеристик місцевості. Район зараження в залежності від доз радіації поділяють на три зони:

• Зона А помірного зараження, на зовнішній границі якої доза радіації до повного розпаду складає Д = 40 Р.

• Зона Б сильного зараження (Д = 400 Р).

• Зона В небезпечного зараження (Д = 1200 Р).

Доза визначається за формулою Д = 5ро t 8, де ро - рівень радіації, виміряний після вибуху, t8 - час виміру рівня радіації.

Електромагнітний імпульс - це електричні та магнітні поля, що поширюються в просторі . Час його дії складає декілька десятків мілісекунд . Електромагнітний імпульс порушує роботу електричних та електронних приладів.

Осередком ядерного враження називається територія, на якій під дією факторів ядерної аварії виникають руйнування будівель, пожежі, радіоактивне зараження місцевості, враження населення. Розміри осередку ядерного враження залежать від потужності боєприпасу, виду вибуху, характеру забудови, рельєфу місцевості, погодних умов. Осередок ядерного враження умовно ділиться на 4 зони в залежності від тиску на фронті ударної хвилі: зона повних руйнувань(50 кПа і більше), зона сильних руйнувань (50-3О кПа), зона середніх руйнувань (30-20 кПа), зона слабких руйнувань (20-10 кПа) . За площу осередку ядерного враження можна прийняти площу кола і вирахувати за формулою S = та ωR2, де R- радіус враження з надмірним тиском 10 кПа, який визначається по таблиці чи вираховується

Завдання 4

Для проведення рятувальних та невідкладних аварійних робіт необхідно:

• завчасно спланувати дії формувань цивільної оборони як при загрозі нападу так і під час проведення рятувальних та невідкладних аварійних робіт;

• перевірити та уточнити плани цивільної оборони на навчаннях, що проводяться на об'єктах;

• організувати з робітників та службовців, студентів формування цивільної оборони та підготувати їх для роботи в осередках ураження;

• оснастити формування цивільної оборони індивідуальними засобами захисту, приладами, майном, технікою;

• вивести в найкоротші строки формування цивільної оборони, створені в містах, в заміську зону, розмістити їх в завчасно намічених районах й привести в готовність до проведення рятувальних робіт;

Завдання 5

Люди, які опинилися в зоні катастрофи або стихійного лиха, тобто в екстремальних умовах, підлягають впливу різноманітних психотравмуючих факторів, що обумовлені загрозою для життя Вони відчувають значні емоційні перевантаження, що можуть призводити до розвитку у них різноманітних захворювань. Людина опиняється в екстремальних ситуаціях з різних причин, але частіше за все це відбувається з власної вини - як результат відсутності досвіду безпечної поведінки в природному та соціальному середовищі або зневага до норм, правил безпеки, непередбачливості або легковажності Деякі люди не знають, як діяти в тій чи іншій життєвій ситуації В результаті, опинившись у незвичному становищі, коли потрібні рішучі дії, люди виявляються зовсім безпомічними. Для того щоб зменшити ймовірність опинитися в екстремальній ситуації й збільшити шанси на збереження здоров'я і власного життя, необхідно знати і враховувати фактори ризику, які супроводжують наше життя.

По-перше, виробити уміння передбачати можливості виникнення небезпечних для життя ситуацій і зі знанням справи їх уникати. По-друге, опинившись в екстремальній ситуації, швидко оцінити її і власні можливості, прийняти грамотне рішення та діяти.

Завдання 6

В умовах надзвичайних ситуацій при наданні першої невідкладної медичної допомоги на долікарняному етапі необхідно дотримуватися певних, послідовно визначених, правил, щоб врятувати життя потерпілим в осередку катастрофи. Принципи надання першої медичної допомоги при надзвичайних ситуаціях:

• Огляд місця події.

• Первинний огляд потерпілого та надання першої медичної допомоги при станах, які загрожують життю людини.

• Виклик “швидкої медичної допомоги”.

Ця послідовність дій в осередку аварій забезпечує безпеку рятівникам, потерпілим та оточуючим, збільшуючи шанси постраждалих на збереження життя та зменшення виникнення можливих ускладнень травми.

• Огляд місця події

• На місці виникнення надзвичайної ситуації слід визначити наступне:

• чи безпечне місце події;

• що сталося;

• скільки є потерпілих.

Під час огляду місця події звертають увагу на відсутність небезпеки для вас і оточуючих на місці аварії (небезпека вибуху, обвалу, дії електричного струму, пожежа, шкідливі випаровування та ін.). Якщо вам загрожує небезпека, не слід наближатись до потерпілого, бо станете наступним постраждалим. У цих випадках необхідно негайно викликати швидку медичну допомогу, міліцію, а також фахівців, які мають відповідне спорядження та підготовку – належну аварійну службу. Надалі необхідно визначити, що саме сталося, причини отримання травм, їх механізм. Рятівнику слід також визначити число потерпілих, уважно оглянути місце аварії, так як можна своєчасно не помітити непритомних, а також маленьких дітей.

Перша медична допомога– це комплекс найпростіших медичних заходів, що виконуються на місці отримання травми, здебільшого у порядку само- і взаємодопомоги, а також учасниками рятувальних робіт, які прибули до осередку аварії.

Основна мета першої медичної допомоги – врятування життя потерпілого, усунення впливу уражаючих чинників, які можуть продовжувати діяти, швидка евакуація із небезпечної зони до лікувальної установи. Оптимальний термін для надання першої медичної допомоги становить 30 хв. після отримання травми, але в деяких випадках він може скорочуватися до 5-7 хв. (артеріальна кровотеча, асфіксія). Перша медична допомогапередбачає виконання таких основних заходів:

• витягування потерпілих з пошкодженого транспорту, з-під завалів;

• гасіння одягу;

• усунення асфіксії шляхом відновлення прохідності верхніх дихальних шляхів;

• тимчасова зупинка зовнішньої кровотечі;

• іммобілізація ушкодженої кінцівки підручними засобами;

• накладання оклюзійної пов’язки у разі відкритого пневмотораксу;

• введення знеболювальних препаратів при наявності їх у рятівників;

• накладання асептичної пов’язки на рани та обпечені поверхні.

Первинний огляд потерпілих (авс)

Первинний огляд– це, насамперед, визначеннястану, який загрожує життю пацієнта,та проведення невідкладних заходів для відновлення життєво важливих функцій організму. Первинний огляд починається з визначення рівня свідомості у потерпілого і передбачає наступні елементи серцево-легеневої реанімації, абревіатура яких прийнята у більшості країн світу – АВС .

• Життєво важливі функції визначаються за такими ознаками:

• наявність свідомості;

• наявність дихальних функцій;

• визначення стану кровообігу.

Завдання 7

У виробничому середовищі людина вступає в контактні виробничі відносини через засоби і предмети праці між якими існує прямий і зворотній зв'язок.

Засоби праці через управління ними людиною впливають на предмет праці, який якісно змінюється або ж змінює своє положення в просторі. Наприклад, машиніст розробляє екскаватором ґрунт, вантажить його на машини чим змінює його положення у просторі. Однак і засоби праці одночасно впливають на людину, так машиніст при розробці слабких ґрунтів може отримати травму через перекидання екскаватора і т. ін. Отже у виробничій сфері в процесі взаємодії виробничих елементів на організм людини діють, як засоби так і предмети праці, а від так організаційні і технічні чинники, а також чинники особистого характеру, що стосуються дотримання технологічної та трудової дисципліни. Дослідженням причин виробничого травматизму і професійних захворювань встановлено таку їх класифікацію:

• Організаційні причини

• Технічні причини

• Психофізіологічні причини

До організаційних причин належить: неправильна організація праці або робочого місця, відсутність інструктажів або неякісне їх проведення, порушення технологічного режиму або трудової дисципліни, відсутність інструкцій з безпеки праці на робочих місцях, неузгодженість у діях, відсутність ПВР (проектів виробництва робіт), а також нагляду й контролю за виробничою діяльністю, відсутність засобів захисту, спецодягу і т. ін.. До технічних причин належить: проектні і конструктивні недоліки, невідповідність обладнання, транспортних та енергетичних пристроїв вимогам безпеки, недосконалість конструкцій машин, блокувальних систем, сигналізації, неправильний режим технологічного процесу, недосконале його виконання, відсутність інженерних розрахунків… До психофізіологічних причин належить: невідповідність умов праці анатомо-фізіологічним і психологічним характеристикам організму людини, незадовільний психологічний клімат в колективі, хворобливі стани, високий ступінь ризику, вживання алкоголю, втома і т. ін..

Завдання 8

Електробезпека. Широке застосування електрики на транспорті створює потенціальну загрозу ураження електричним струмом у разі безпосереднього стикання з оголеним проводом замкненого електричного кола. Ураження можливе також через грунт, на якому лежать оголені проводи, й на відстані — через провідники високої напруги за механізмом вольтової дуги. Може бути уражена й та особа, яка надає допомогу, якщо торкатиметься потерпілого незахищеними руками. Електричний струм уражує всі відділи організму, спричинюючи механічні ушкодження, опіки, іонізацію тканин та інші патологічні зміни. Потерпілий, як правило, не може відірватися від проводу через сильне скорочення м'язів кінцівок. При цьому можливі додаткові травми (забите місце, опік тощо). Щоб запобігти ураженню електричним струмом, використовують засоби колективного й індивідуального захисту, а також засоби додаткового захисту. До засобів колективного захисту належать:

• захисне вимикання аварійної мережі в цілому або її ділянки;

• захисне заземлення, замулення електрообладнання;

• застережні, заборонні, наказові, вказівні переносні щити;

• ізолювальні прокладки, тимчасові переносні заземлення;

• спеціальні знаки безпеки, сигналізація, блокування.

До спеціальних засобів індивідуального захисту належать:

• діелектричні рукавички, боти, калоші, килимки, ізолювальні підставки;

• переносні безпечні світильники напругою 12...48 В, знижувальні трансформатори напругою 220/12 або 220/42 В, захисне заземлення.

Крім того, на працюючих накопичуються заряди статичної електрики, особливо в разі користування одягом із штучного волокна, вовни, взуттям із підошвами, що не проводять електричного струму, а також під час виконання ручних робіт із речовинами діелектриками й шліфувальною шкуркою. Найпростіший і найнадійніший спосіб захисту від статичної електрики ~ заземлення технологічного обладнання, трубопроводів тощо. Необхідно передбачати також струмопровідні підлоги, антистатичні рукавички. У приміщеннях без підвищеної й особливої небезпеки використовуються світильники напругою 42 В. У приміщеннях з особливою й підвищеною небезпекою, в тісноті, в незручному положенні працюючого застосовуються переносні світильники місцевого освітлення напругою 12 В.

Пожежна безпека. Пожежі на авто підприємствах можуть виникнути з таких причин:

• порушення правил використання відкритого вогню, електричної енергії;

• виконання зварювальних робіт у приміщеннях і на територіях, захаращених пальними матеріалами;

• використання непідготовленої техніки в пожежонебезпечних місцях;

• експлуатація несправних систем опалення, електродвигунів, електронагрівальних приладів;

• порушення норм зберігання пожежонебезпечних несумісних матеріалів, вибухонебезпечних речовин.

Кожне автопідприемство повинне мати первинні засоби пожежегасіння, до яких належать:

• внутрішні крани з пожежними рукавами й стволами;

• вогнегасники пінні, вуглекислотні, порошкові;

• ящики й бочки з піском, водою;

• покривала азбестові, повстяно-азбестові, брезентові;

• ручний пожежний інструмент (гаки, ломи, сокири, пожежні відра тощо).

Завдання 9

Механічні коливання (вібрація, шум, інфразвук, ультразвук)

Вібрація - це механічні коливання пружних тіл, які характеризуються амплітудою, швидкістю та прискоренням. Вібрації відносять до факторів, яким притаманна велика біологічна активність. За характером дії вібрацію поділяють на загальну (передається на все тіло людини) та локальну (передається окремим частинам тіла). Вібрація сприймається людиною як природне навантаження, подібне до важкої праці. Вібрації частотою понад 200 Гц перевантажують її нервову систему, потребують підвищеної психічної напруги. Низькочастотна вібрація позначається на обмінних процесах, змінює біохімічні показники крові, що призводить до різних порушень функцій організму.

Основні напрями боротьби з вібрацією:

• боротьба в місці її виникнення (конструювання машин і технологічних процесів із максимально зниженою ударною взаємодією деталей);

• уникнення резонансу (зниження характеристик системи, зміна маси або жорсткості);

• віброгасіння (за рахунок введення до системи додаткових реактивних опорів (масивний фундамент, установка віброгасників);

• віброізоляція (зниження вібрації введенням пружного зв’язку, що перешкоджає переданню вібрації).

Шум - це механічні коливання, що розповсюджуються в твердому, рідкому газовому середовищах.

Вухо людини сприймає звукові коливання в межах 16-20000 Гц. Нижче 16 і вище 20000 Гц розташовані області нечутних для людини відповідно інфра– та ультразвуків.

Шум на виробництві несприятливо діє на організм людини, підвищуючи витрати енергії при однаковому фізичному навантаженні, послаблює увагу, уповільнює швидкість психічних реакцій. Дію шуму на людину прийнято поділяти на специфічну (на органи слуху) та неспецифічну (на нервову систему). Під час дії шуму людина витрачає на 10-30% більше енергії, ніж в нормальних умовах. Шум з рівнем звукового тиску до 30 – 35дБ є звичним для людини і не тривожить її. Підвищення звукового тиску до 70дБ створює значне навантаження на нервову систему, погіршує самопочуття, а за тривалого впливу може стати причиною деяких хвороб. За рівня звуку 100 – 110дБ шум має гнітючу дію. За рівня звуку 110дБ неможливе мовне спілкування. Больовою межею рівня звуку є 120 – 130дБ, значення понад 140дБ спричиняє розрив барабанних перетинок, вище 160дБ - смерть.

Інфразвук - є нечуткою для людини ділянкою коливань. Виникає інфразвук у атмосфері, лісі, морі. Джерелом інфразвуку є грім, землетрус і т.д.

Під час штормів або сильних вітрів генеруються потужні інфразвукові коливання з частотою приблизно 6Гц; для людини смертельною є частота 7Гц. З медичної практики відомо, що під час штормів або сильних вітрів спостерігається збільшення кількості дорожніх пригод, погіршується стан здоров’я хворих навіть спостерігаються ефекти схожі на безумство. Така біологічна впливовість інфразвуку пояснюється збігом частот інфразвуку з біоритмами головного мозку. Захист від інфразвуку становить серйозну проблему.

Для захисту від ультразвуку використовується обладнання у звукоізолюючому виконанні (кожух), встановлюються захисні екрани, розміщуються ультразвукові прилади в спеціальних приміщеннях або кабінах.

Завдання 10

Ультрафіолетове випромінювання — невидиме оком людини електромагнітне випромінювання, що посідає спектральну область між видимим і рентгенівським випромінюваннями в межах довжин хвиль 400-10 нм. Біологічні ефекти ультрафіолетового випромінення у трьох спектральних ділянках, суттєво різні, тому біологи іноді виділяють, як найважливіші в їх роботі, такі діапазони:

• Близький ультрафіолет, УФ-A промені (UVA, 315–400 нм)

• УФ-B промені (UVB, 280–315 нм)

• Далекий ультрафіолет, УФ-C промені (UVC, 100–280 нм)

Практично весь UVC і приблизно 90% UVB поглинаються озоном, а також водяною парою, киснем і вуглекислим газом під час проходження сонячного світла крізь земну атмосферу. Випромінення з діапазону UVA досить слабко поглинається атмосферою. Отже, радіація, що досягає поверхні Землі, переважно, містить ближній ультрафіолет UVA, і, у невеликій частці — UVB.

У ХХ столітті було вперше показано, як УФ-випромінення, благотворно впливає на людину. Фізіологічну дію УФ-променів, було досліджено в середині минулого. Було переконливо доведено у сотнях дослідів, що опромінення УФ області спектру (290–400 нм), підвищує тонус симпатико-адреналінової системи, активує захисні механізми, підвищує рівень неспецифічного імунітету, а також збільшує секрецію низки гормонів. Під впливом УФ-випромінення (УФВ), утворюються гістамін й подібні йому речовини, які мають судинорозширювальну дію, підвищують проникність шкірних судин. Змінюється вуглеводний і білковий обмін речовин в організмі.

Дія оптичного випромінення, змінює легеневу вентиляцію — частоту і ритм дихання, підвищує газообмін, споживання кисню, заохочує діяльність ендокринної системи. Особливо значна роль УФ-випромінення, це утворення в організмі вітаміну Д, що зміцнює опорно-рухову систему та має антирахітну дію. Особливо слід відзначити, що тривала недостатність УФ-опромінення, може мати несприятливі наслідки для людського організму, які отримали назву «світлового голодування». Найчастішим проявом цього захворювання, є порушення мінерального обміну речовин, зниження імунітету, швидка стомлюваність тощо.

Дія ультрафіолетового опромінення на шкіру, що перевищує природну захисну здатність шкіри (засмага), призводить до опіків. Тривала дія ультрафіолету, сприяє розвитку меланоми, різних видів раку шкіри, прискорює старіння і появу зморшок. За контрольованої дії на шкіру ультрафіолетових променів, одним з основних позитивних впливів, вважається утворення у шкірі вітаміну D, за умови, що на ній зберігається природна жирова плівка. Жир шкірного сала, що знаходиться на поверхні шкіри, піддається дії ультрафіолету й відтак знову вбирається у шкіру. Але, якщо змити шкірний жир перед тим, як вийти на сонячне світло, вітамін D не зможе утворитися. Якщо прийняти ванну відразу-ж після перебування на сонці і змити жир, то вітамін D може не встигнути вбратися до шкіри.

Ультрафіолетове випромінення невідчутне для зору людини, оскільки поглинається рогівкою та кришталиком, але у разі інтенсивного опромінення, викликає типове радіаційне ураження (опік сітківки). Ультрафіолетова межа видимого людиною світла змінюється з віком: молоді люди бачать фіолетове світло з довжиною хвилі від 300 нм, у старшому віці ця межа сягає 400 нм і більше.

Усе ж, ультрафіолет, надзвичайно потрібен для очей людини, що зазначають більшість офтальмологів. Сонячне світло розслаблює приочні м'язи, стимулює райдужну оболонку і нерви очей, збільшує рух крові. Постійним зміцненням, за допомогою сонячних ванн нервів сітківки, можна позбутися від болісних відчуттів в очах, що виникають за занадто яскравого сонячного світла.

Завдання 11

Ви́диме сві́тло — область спектру електромагнітних хвиль, що безпосередньо сприймається людським оком. Характеризується довжинами хвиль від 380 (фіолетовий колір) до 750 (червоний колір) нм. Спектр видимого світла не варто плутати з основними кольорами. Видимий діапазон відповідає енергії фотонів від 1,7 еВ (червоне світло) до 3 еВ (фіолетове світло). Хвилі з довжиною меншою за 380 нм називають ультрафіолетовими, більшою за 750 нм. — інфрачервоними.

Чутливість людського ока до хвиль різної частоти у видимому діапазоні різна. Вона має максимум у середині діапазону (зелений колір) і зменшується в напрямках границь. Це значить, що серед джерел світла однакової інтенсивності, зелене джерело здаватиметься яскравішим, ніж червоне, або блакитне.

Кванти видимого випромінювання володіють високою частотою і великою енергією. Це дає їм можливість переводити атоми в збуджений стан і підвищувати їх здатність до біохімічних взаємодій. Біологічна дія випромінювання залежить від глибини його проникнення у тканини. Воно проникає в шкіру на глибину до одного сантиметра і поглинається поверхнею шкіри. При цьому виділяється тепло, яке змінює місцеві обмінні процеси і викликає сегментарні реакції. Внаслідок цього поліпшується мікроциркуляція, харчування тканин, активується імуногенез і викид в кров біологічно активних речовин. Важливий вплив на людину метод надає через сітківку ока, так як сприймається через орган зору, надаючи рефлекторну і опосередкований вплив на центральну нервову систему, і як наслідок, на психічні процеси в організмі.

Терапевтичні ефекти видимого опромінення:

• Поліпшення кровопостачання і трофіки тканин.

• Стабілізація функціонування опромінюваних органів.

• Метаболічний ефект. Фотодеструкція.

• Нормалізація функціонування нервової системи і психоемоційного стану пацієнта.

Завдання 12

Все живе на планеті знаходиться під впливом різноманітних видів полів – магнітного, електричного, електромагнітного, гравітаційного.

Магнітні поля впливають і на мікроорганізми. Результат впливу будь-якого поля визначається його фізичними характеристиками – напруженістю, тривалістю впливу та особливостями біологічного об’єкта. Часто поля впливають на фізіологічні зміни в стані організму, що може негативно впливати на людину. Це так звані метеорологічно чутливі особи, самопочуття яких залежить від медичного типу погоди. Відомо чотири медичні типи погоди:

• Перший – надзвичайно сприятливий, коли фізичні характеристики погоди (напруженість полів, атмосферний тиск, освітленість, напрямок та сила вітру, температура) майже не змінюються протягом тривалого часу, що буває досить рідко.

• Другий – сприятливий, який є перехідним, бо починають зміню- ватися погодні характеристики, які формують третій тип погоди – не- сприятливий. Ці два типи погоди проявляються найчастіше.

• Третій тип погоди небезпечний для людей зі слабим здоров’ям, бо відбуваються досить різкі зміни кров’яного тиску, стану крово- носних судин – виникають інфаркти, інсульти.

• Четвертий тип погоди – надзвичайно несприятливий. Це характерно для урагану, шторму.

Гравітаційне поле

Воно недостатньо вивчено, але постійно впливає на людину, тому що вона еволюційно розвивалася в ньому. Вважають, що цей вид поля в нормальних умовах для людини безпечний. Але гравіта- ційне поле значної інтенсивності виникає при русі тіла з прискорен- ням, наприклад при старті космонатів, крутих віражах літаків.

Відповідно до теорії відносності А. Ейнштейна і теорії електро- динаміки Максвелла гравітаційне поле – різновид електромагнітно- го. Воно, як і електромагнітне поле, виникає з-за прискорення еле- ментарних часток. Напруженість гравітаційного поля посилюється там, де існують великі маси, наприклад у надрах планети, де зосе- реджені щільні, важкі рудні родовища.

Магнітне поле

Воно дуже важливе, бо в ньому людина знаходиться постійно і не відчуває його впливу. На ембріони і організми, що розвиваються, воно діє активніше, ніж на дорослі особини, викликаючи генетичні ефекти. Доведено, що магнітне поле має біологічну дію, але залиша- ється неясним механізм його дії, як він залежить від інтенсивності і тривалості впливу поля, від функціонального і вікового стану тва- рини, людини або рослини. Встановлено, що в умовах випробува- них великих напруженостей магнітних полів, виникають патологіч- ні зміни в ряді внутрішніх органів та їхніх систем.

Джерела магнітного поля – природні (Земля, Сонце) та штучні – різноманітні промислові об’єкти. Магнітне поле землі (ГМП – геомаг- нітне поле Землі) є природним компонентом електромагнітного поля (ЕМП), в оточенні якого відбувався і відбувається розвиток людини, як біологічного виду. Воно формується за рахунок рухів електропро- відного металевого, твердого ядра планети.