13 Питання

Дисертацію присвячено дослідженню теоретичних та практичних аспектів інноваційного розвитку економіки України в контексті глобалізації світового ринку технологій. В роботі визначено теоретичні засади інноваційної діяльності, еволюцію теорій, моделей і концепцій розвитку інноваційних процесів, запропоновано структуру інноваційного кластеру, а також удосконалено поняття інноваційно-інформаційної економіки, або неоекономіки. Проаналізовано особливості розвитку світового ринку технологій та головних його сегментів, а також надано оцінку сучасного стану розвитку національної економіки з точки зору рівня її інновативності. Було проведено економіко-математичний аналіз передумов побудови інноваційної економіки України в контексті глобалізації світового ринку технологій.

На основі проведеного дослідження та аналізу статистичних даних було визначено критерії, що характеризують рівень інноваційного розвитку національної економіки за різних умов фінансування інноваційної діяльності, запропоновано економіко-математичну модель інноваційного розвитку національної економіки в умовах глобалізації світового ринку технологій та на основі отриманої моделі окреслено інноваційну траєкторію розвитку економіки України і здійснено її прогноз. Запропоновано підходи щодо формування стратегії створення інноваційної економіки (неоекономіки) України.

У результаті проведеного дослідження автором було вирішено важливу наукову задачу удосконалення сучасних теоретичних та методологічних положень щодо особливостей процесу інноваційного розвитку економіки в умовах глобалізації світового господарства, розроблено науково-практичні заходи для побудови моделі інноваційного розвитку економіки України в контексті глобалізації світового ринку технологій і зроблено такі висновки:

1. Глобалізація дає комплексний ефект у сучасних умовах розвитку світового господарства, комбінуючи такі фактори, як іноземний капітал, нові технології, інтеграційні можливості і вихід на світові ринки з метою прискорення економічного зростання суб’єктів міжнародних відносин та підвищення їх конкурентоспроможності на всіх рівнях.

2. Головним джерелом економічного зростання є науково-технічний прогрес, виходячи з того, що автором запропоновано розглядати інновацію як кінцевий результат інноваційного процесу, що отримав втілення у вигляді нового або удосконаленого продукту, який виведено на ринок, нового або удосконаленого технологічного процесу, що використовується у практичній діяльності, або у новому підході до соціальних послуг та має економічний, соціальний, науково-технічний, екологічний або інші види ефекту.

3. Найбільш ефективною є інноваційна діяльність в умовах функціонування сучасних інноваційних структур: технопарків, технополісів, інкубаторів бізнесу, наукоградів тощо. Автором було запропоновано структуру інноваційного кластеру, який є об’єднанням різних суб’єктів економічної діяльності (промислових компаній, дослідницьких центрів, органів державного управління, громадських організацій), що дозволяє використати переваги двох способів координації економічної системи – внутрішньофірмової ієрархії та ринкового механізму і дає можливість більш швидко та ефективно використовувати нові знання, наукові відкриття і винаходи.

4. Економічне зростання країн великою мірою залежить від інноваційної активності підприємницьких структур, зокрема її інформаційної складової. Автором було удосконалено поняття “неоекономіка” та визначено його специфічні риси, підходи щодо визначення і реалізації державної політики, а також головні елементи, серед яких система генерації наукових знань та інновацій, система комерціалізації наукових знань та інновацій, а також система управління і регулювання інноваційного розвитку економіки.

5. Виявлено чинники забезпечення розбудови інноваційної економіки України, а саме через забезпечення макроекономічної стабільності, створення сприятливого для суб’єктів інноваційної діяльності податкового режиму, інфраструктури фінансового ринку, а також впровадження стимулів для безперешкодного руху знань і технологій з метою забезпечення економічної незалежності України в умовах глобалізації світового технологічного обміну.

6. Розроблено економіко-математичну модель інноваційного розвитку, на основі якої здійснено прогнозування ступеня впливу кожного з факторів на загальний макроекономічний показник – обсяг валового внутрішнього продукту. З урахуванням факторів інноваційного розвитку економіки на основі використання моделі можна стверджувати, що через період часу, який буде потрібний на збільшення ступеня впливу низки інноваційних факторів на інноваційну сферу за рахунок державного регулювання, можна збільшити обсяг ВВП.

7. Запропоновано підходи щодо формування активної державної інноваційної політики, яка полягає у визначенні інноваційного потенціалу України і необхідності використання державного управління, ресурсного менеджменту та адміністративних важелів в умовах впливу зовнішнього економічного середовища для забезпечення економічної незалежності держави.