1.2. Традиційна та логістичні концепції управління виробництвом. Поняття сервісної індустрії

Ключові питання для самостійного вивчення:

Ознаки традиційної концепції управління виробництвом.

Ознаки логістичної концепції управління виробництвом.

Відмінності традиційної і логістичної концепцій управління виробництвом.

Література: [4, 17].

Анотація.

1. На зміст концепції організації виробництва насамперед впливає характеристика існуючих ринкових відносин. Розуміння ринку того чи іншого товару надзвичайно важливо для підприємства, яке намагається мати стабільне положення на ньому.

2. Для “ринку продавця”, де попит перевищує пропозицію, існує тісний взаємозв'язок між гарантованістю збуту готової продукції і умовами функціонування витратного виробництва. Практично будь-який товар, будь-які послуги знаходять на ринкові негайний збут, навіть якщо вони повною мірою не відповідають тим вимогам, які пред’являє до них споживач: головне – їх наявність. Кількість відіграє провідну роль, якість – другорядну. За цих умов більше уваги приділяється максимальному завантаженню виробничих потужностей і зниженню собівартості випущеної продукції за рахунок збільшення продуктивності обладнання. Допродажний, а тим більше післяпродажний сервіс посідає другорядне місце. Перша зустріч виробника чи продавця товару з його покупцем може розглядатися як остання. Конкурентне середовище не турбує виробника.

3. За умов формування “ринку споживача” споживач порівнює між собою різні сорти товару, випущеного підприємствами, оцінює відповідність їх споживчих властивостей своїм очікуванням, співвідношенням цих властивостей і ціною. Виникає реальна конкурентна ситуація, коли боротьба за споживача диктує пошук методів ефективної реалізації готової продукції. Для умов “ринку продавця” найбільш прийнятною є традиційна концепція організації виробництва, в той же час логістична концепція – для умов “ринку покупця”.

4. Підприємство повинно постійно знаходитися в стані пошуку найбільш ефективного співвідношення між попитом на продукцію і максимальним використанням всіх своїх виробничих ресурсів. Процес пошуку замовлень та їх надходження визначаються динамізмом і невизначеністю. Це вимагає від підприємства організації технологічно гнучких виробничих потоків, здатних оперативно реагувати на зміни споживчих смаків удосконаленням чи принциповою заміною продукції, що виробляється. Формується резерв запасу виробничої потужності за рахунок якісної і кількісної гнучкості виробничої системи.

1.3. Суб’єктна структура народного господарства і логістичні процеси

Ключові питання для самостійного вивчення:

Проявлення впливу держави на ринок.

Визначення того, яким чином ріст кількості суб’єктів ринку відбивається на логістичних процесах.

Переваги, які надає розвиток суб’єктної структури народного господарства на логістичні процеси.

Література: [16].

Анотація.

1. Держава впливає на ринок шляхом формування суб’єктної структури народного господарства. Збільшення різноманітності секторів економіки і виникнення нових господарюючих суб’єктів підвищують конкурентоспроможність на ринку, полегшують процеси обміну, позитивно впливають на якість товарів і послуг.

2. Ріст кількості суб’єктів ринку також відбивається і на логістичних процесах. У народному господарстві збільшується кількість ланок, де підтримуються запаси, більш довшими стають шляхи просування цінностей від виробника до споживача, розширюється сфера транспортних і маніпуляцій них процесів.

3. Розвиток суб’єктної структури народного господарства, незважаючи на можливий ріст деяких компонентів витрат, приносить суттєві вигоди завдяки наближенню джерел закупок, збільшує можливості вибору постачальників і доступу до споживачів, що сприяє росту об’ємів продаж. Збільшення кількості господарюючих суб’єктів серйозно змінює транспортні, складські і маніпуляцій ні процеси. Відбуваються значні зміни у структурі вантажоперевезень. На раціоналізацію перевезень також вплинуло наближення джерел закупок і розширення можливостей вибору постачальників.

4. Формування й розвиток логістики супроводжується такими явищами, що обумовлені суб’єктною структурою народного господарства:

збільшення значення транспортних процесів у просуванні продуктів між підприємствами, а також змінюється структура самої транспортної галузі;

розширюються можливості вибору постачальників і джерел закупок продуктів і послуг;

збільшується кількість місць, де можуть підтримуватися запаси;

важливе значення набувають процеси інформаційного і телекомунікаційного обміну між підприємствами, що призводить до інтенсифікації використання сучасних інформаційних засобів.