2.2.9.Інгібітори процесу.

Ряд речовин, які можуть потрапити в метантенк з сировиною, можуть пригнічувати діяльність мікроорганізмів, що істотно впливає на вихід біогазу.Дія таких речовин проявляється при розчиненні їх в субстраті, так як розчинена речовина може проникати через оболонки клітин мікроорганізмів. При перетворенні в нерозчинний стан токсична дія цих речовин припиняється, тому що в цьому випадку дані речовини не можуть проходити через стінки мікроорганізмів. До речовин, які при певних умовах перешкоджають життєдіяльності мікроорганізмів, відносять тяжкі метали та їх солі, лужні метали, лужноземельні метали, аміак, нітрати, сульфіди, органічні розчинники, антибіотики. При поступовому збільшенні концентрації токсичної речовини біологічні організми можуть в деяких межах мобілізувати свої ресурси для блокування дії токсичних речовин.

При погіршенні процесу шумування, пов’язаного з наявністю розчинених сполук тяжких металів і зменшення газовиділення, в метантенк вводять деяку кількість сульфатів або сульфітів, при цьому утворюються нерозчинні сполуки металів. Завдяки цьому, коректування процесу досягається за декілька днів.

В табл.2.9 наведено значення допустимих концентрацій деяких шкідливих сполук, що надходять в метантенк, встановлені СН 173-61.

Слід зауважити, що використання в тваринництві дезинфікуючих речовин для знезараження приміщень може також негативно впливати на процес шумування.

Таблиця 2.9. Значення ГДК деяких інгібіторів.

Інгібітори	Гранично допустимі концентрації мг/л
Амоній сірчанокислий	5
Мідь	10
Нікель	500
Свинець	50
Хром тривалентний	25
Хром шестивалентний	3
Ацетон	800
Ціанисті з’єднання	30
Бензол	200
Спирт	100
Спирт метиловий	5000
Толуол	200
Калій	8000
Натрій	8000
Нітрати	50

2.3. Властивості та хімічний склад продуктів метанового шумування.

2.3.1.Склад газу.

До головних компонентів біогазу відносять СН₄ та СО₂, співвідношення яких залежить від вихідного субстрату і умов процесу зшумовування (температури, часу перебування маси в реакторі, завантаження робочого простору). Окрім цих важливих компонентів, біогаз містить незначну кількість Н₂, Н₂S, N₂, (табл.2.10).

Таблиця2.10.Склад і характеристика біогазу.

Характеристика	Компоненти бiогазу				Біогазова суміш (60%СН4+40%СО2)
	CН4	СО2	Н2	Н2S
Об’ємна частка,%	55…70	27…44	<1	<3	100
Об’ємна теплота згоряння,МДж/м3	35,8	-	10,8	22,8	21,5
Межа спалаху (вміст у повітрі,%)	5..15	--	4…80	4…45	6…12
Температура спалаху,0С	65…750	-	585	-	650…750
Критичний тиск,МПа	4,7	7,5	1,3	8,9	7,5…8,9
Критична температура,0С	-82,5	31,0	-	100,0	-2,5
Нормальна густина,г/л	0,72	1,93	0,09	1,51	1,2
Критична густина ,г/л	102	468	31	349	320
Густина відносно повітря	0,55	2,5	0,07	1,2	0,83

Об'ємна теплота згоряння визначається, в цілому, вмістом СН₄, так як незначні кількості Н₂ та Н₂S на цей показник практично не впливають. Відповідно, температура спалаху також залежить від вмісту СН_4. При зрідженні газової суміші необхідно враховувати критичні значення тиску і температури окремих компонентів. Ці значення показують, що зрідження біогазу практично недоцільне. При використанні біогазу слід враховувати різницю в густині окремих його компонентів. В прохідних невентильованих приміщеннях це може призвести до накопичення СО₂ та Н₂S у нижніх шарах повітря. Окрім цього, накопичення СН₄ пов’язане з небезпекою вибуху.