- •Тема 8. Міжнародні фінансово-кредитні установи та їх співробітництво з Україною
- •8.1. Суть, цілі та завдання співробітництва України з міжнародними фінансово-кредитними установами
- •8.2. Співробітництво з Міжнародним валютним фондом
- •8.3. Співробітництво з Групою Світового банку
- •8.3.1. Міжнародний банк реконструкції та розвитку
- •8.3.2. Міжнародна асоціація розвитку (мар)
- •8.3.3. Міжнародна фінансова корпорація
- •8.4. Регіональні міжнародні кредитно-фінансові інституції
- •8.4.1. Співробітництво з Північним інвестиційним банком
- •8.4.2. Співробітництво з Європейським інвестиційним банком
- •8.4.3. Співробітництво з Європейським банком реконструкції та розвитку
- •8.5. Банк міжнародних розрахунків
8.2. Співробітництво з Міжнародним валютним фондом
МВФ (International Monetary Fund, IMF) – міждержавна валютно-фінансова організація, яка має статус спеціалізованого закладу ООН.
МВФ створено у 1945 році, за станом на 2011 рік він керується 187 державами-членами. Штаб-квартира знаходиться у Вашингтоні, США.
Загальна сума квот становить 383 млрд.дол. США. Додаткові зобов’язання про надання ресурсів – 600 млрд.дол. США.
Україна є повноправним членом Міжнародного валютного фонду з 3 вересня 1992 року. МВФ підзвітний урядам держав-членів. Керівним органом є Рада керуючих, у якій кожна з держав-членів представлена одним керуючим та одним заступником керуючого. Рада керуючих обирається один раз на рік на Щорічних нарадах МВФ і Світового банку. Виконавчий комітет в кількості 24 осіб керує поточною діяльністю. Очолює Виконавчий комітет Директор-розпорядник який є його Головою МВФ та має 4-х заступників.
Представництво України в раді керуючих Міжнародного валютного фонду забезпечується так: керуючим від України – членом Ради керуючих Міжнародного валютного фонду є Голова Національного банку України, а заступником керуючого від України – членом Ради керуючих МВФ є Міністр фінансів України.
МВФ в межах співпраці з країнами-членами здійснює як фінансово-кредитну діяльність, так і проводить консультації в межах нагляду за станом національної економіки. Також МВФ надає технічну допомогу.
Кредити МВФ спрямовуються на підтримку курсу національної валюти, міжнародних резервів держави та активних позицій платіжного балансу та надаються як у валютах кошика СПЗ так і у національних валютах країн-членів.
Отримувачами кредитів МВФ є центральні банки країн, які зараховують їх у свої міжнародні резерви і використовують виключно для інтервенцій на валютному ринку для вказаних цілей.
Для кожної держави–члена МВФ встановлюється квота, в спеціальних правах запозичення (потенційні вимоги запозичення до валют країн-членів МВФ). Вартість СПЗ визначається в залежності від вартості 4 міжнародних валют (євро, єни, фунта стерлінгів та долара США). Процентна ставка за кредитами в СПЗ визначається щотижнево як середньозважена ставка по короткострокових боргових інструментах на грошових ринках валют що входять до даного кошика.
Держави-члени можуть обмінювати СПЗ на валюту між собою.
Фінансова допомога МВФ надається в межах угоди між країною-членом та МВФ. Країна розробляє економічну програму на основі консультацій з МВФ.
МВФ надає 4 види фінансової допомоги:
1) «чисті» резервні транші (за рахунок власних внесків, позика дорівнює квоті країни за мінусом частки виплаченої у власній валюті, як правило становить ¼ квоти)
2) кредитні лінії (надаються траншами)
МВФ відкриває 2 типи кредитних ліній:
1) гнучку кредитну лінію (для країн з позитивними економічними показниками)
Характеристика ГКЛ:
- строк ГКЛ – від 1 до 2 років
- строк ГКЛ може пролонговуватись вдвічі
- щорічний перегляд кваліфікаційних умов
- відсутня верхня межа квоти (раніше вона становила 1000% квоти)
- участь Виконавчого комітету МВФ у визначенні режиму доступу МВФ до впливу на економічну політику країни
2) превентивну кредитну лінію
Характеристика ПКЛ:
- оцінювання відповідності критеріям за 5 позиціями: 1) зовнішня позиція та доступ до ринку 2) фіскально-бюджетна політика 3) грошово-кредитна політика 4) надійність фінансового сектора і нагляд за ним 5) адекватність даних
- верхня межа квоти 500% на ранньому етапі кредитування з можливістю її збільшення до 1000% після 12 місяців кредитування.
3) спеціальні кредитні лінії (для країн-експортерів для фінансування непередбачених втрат від зовнішніх факторів, фінансуванню обслуговування зовнішнього боргу, строк надання коштів до 3 років, строк погашення від 4,5 до 10 років)
4) пільгові кредити (кредити структурної перебудови) країнам з низькими доходами в межах Трастового фонду на цілі скорочення бідності та сприяння економічному росту.
- пільгові кредити надаються через:
а) розширений кредитний механізм (для країн з тривалими труднощами з регулювання платіжного балансу, процентна ставка 0%, пільговий строк погашення 5,5 року, строк погашення кредиту 10 років),
б) кредитний механізм «стенд-бай» (для країн з короткостроковими труднощами з регулювання платіжного балансу, терміни надходження коштів 1-2 роки, процентна ставка 0%, пільговий строк погашення 4 роки, строк погашення кредиту 10 років)
в) механізм прискореного кредитування (для країн з терміновими труднощами з регулювання платіжного балансу, процентна ставка 0%, пільговий строк погашення 5,5 року, строк погашення кредиту 10 років)
МВФ розподіляє СПЗ (авуарами та зобов’язаннями) країнам-членам пропорційно їх квотам. Якщо авуари перевищують зобов’язання то країна отримує проценти, якщо навпаки – сплачує проценти.
Розмір квоти країн-членів визначається Радою керуючих на основі ролі держави у світовій економіці.
Внесок кожної держави-члена дорівнює її квоті та виплачується Фонду у повному розмірі через відповідну організацію – депозитарій (¼ у одній з валют кошика СПЗ чи у СПЗ, а ¾ у національній валюті). Від розміру квот залежить об’єм ресурсів Фонду.
Не рідше ніж раз на п’ять років Рада керуючих проводить загальний перегляд квот. Рада керуючих має право розглянути в будь-який інший час можливість зміни квоти будь-якої конкретної держави-члена за її вимогою.
