2. Імперія папства.

Між ними точилася боротьба за владу.

До середини XI ст. німецькі імператори призначали пап або позбавляли їх влади.

Папа Григорій VII заборонив світській владі втручатися в У другій половині XI ст. католицька церква вирішила діяти самостійно. Німецький імператор Генріх IV був вимушений усі­лякими заходами протистояти владі Папи Римського призначення єпископів, Німецький імператор не погодився на це. Папа Римський відлучив його від церкви. Імператор поїхав у Північну Італію (у Каноссу) просити вибачення в Папи. Григорій VII зняв з імператора відлучення. Повернувшись до Німеччини, Генріх IV разом з відданими йому єпископами відлучив Григорія VII від церкви й обрав нового Папу Римського. Після смерті Генріха IV імператори пішли на поступки папам. Після підписання в 1122 р. у м. Вормсі угоди папи й імператори почали спільно призначати єпископів. Єпископи почали більше слухати Папу Римського, ніж імператора. Імператори втратили підтримку церкви.

Мовою документа

Із повідомлення Папи Григорія VII духовним і світським князям Німеччини про Кааоссу (1077 р.)

«Він (імператор Генріх IV) прибув, нарешті, добровільно, не виявляючи ні ворожості, ні зухвальства, з невеликою кількістю людей до стін Каносси, де ми перебували. І тут упродовж цілих трьох днів, біля воріт замка, відкинувши все царствене, у жалюгідному вигляді, босий і в сорочці, обливаючись безупинно сльозами, благав він про допомогу і втіху апостольського нашого милосердя, так що в усіх, хто тут був і до кого дійшли чутки про це, він викликав почуття жалю. Заступаючись за нього і проханнями, і сльозами, всі дивувалися незвичній жорстокості нашого характеру, а окремі навіть волали, що ми засвідчуємо не суворість грізного Апостола, а лютість тирана.

Нарешті, переможені силою його каяття і великим молінням усіх присутніх, ми, знявши з нього відлучення, повернули його в лоно святої матері нашої церкви...»

3. Німецький «наступ на Схід».

«Наступ на Схід» - це колонізаційний рух німецьких ри­царів, мета якого - завоювання земель в Полаб'ї, Прибалтиці та Помор'ї, Здійснювався під гаслом язичників у віру Христову.

• XII ст. -- походи проти слов'ян лютичів, словенів, чехів; на їхній території утворені Мекленбурзьке герцогство, маркграфство Бранденбурзьке, Східна марка (з XIII ст. - Австрійське герцогство);

• початок XII ст. - походи проти пруссів, латишів, литовців, естонців.

Наслідки походів;

понімечення та покатоличення місцевого населення; занепад торгівлі та ремесел.

У 1237 р. німецькі рицарі заснували Тевтонський орден. Ор­ден утворив велику державу, до якої увійшла майже вся Східна Прибалтика. У 1242 р. у битві на Чудському озері тевтонці зазнали від новгородців нищівної поразки. На початку XIV ст. Тевтонський орден захопив землі Східного Помор'я до Фінської затоки. Польща і Литва об'єдналися проти: тевтонців. У 1410 р. об'єднані польсько-литовські і руські війська розгромили рицарів у Грюнвальдській битві. Просування Тевтонського ордену на слов'янський Схід було зупинену,