III. Вивчення нового матеріалу

1. Утворення Священної Римської імперії.

Фронтальна бесіда.

1. Чому після смерті Карла Великого його держава розпалася?

2. Коли було укладено Верденський договір?

3. Які держави утворилися на території держави Карла Вели­кого?

4. Що означає поняття феодальна роздробленість?

Розповідь учителя .

Початок формування Священної Римської імперії датується 800 р., коли Карл Великий був проголошений римським імператором. Це підкреслювало універсальний характер його імперії. Нормування ж німецької державності, як правило, пов'язують із Верденським договором 843 р., коли було створене Східно-Франкьке королівство. За угодою його одержав Людовік II Німецький, королівство відрізнялося від Західно-Франкської держави тим, що, по-перше, складалося з п'яти відносно самостійних племен них герцогств (Саксонія, Тюрінгія, Баварія, Франконія, Швабія), по-друге, майже не мало римських держави правових статутів. Таким чином, єдиною силою, що сприяла об'єднання держави, була влада королів з династії Каролінґів. У 911 р. лінів східних Каролінґів закінчилася зі смертю короля Людовіка ІУІ До влади прийшов франконський герцог Конрад І. Його семиліт­нє правління характеризувалося поглибленням кризи в країні та посиленням впливу племінних герцогств. У 918р., після смерті Конрада, королем був обраний Генріх І, відомий також як Птахолов. Генріх був герцогом Саксонії, тому династія, яку він започаткував, носить ім'я Саксонської. Його воцаріння вважається] часом припинення існування Східно-франкської держави й по­чатку Німецького королівства.

Після коронації Генріх швидко здолав опір непокірних герцо­гів усередині держави. При цьому він не став позбавляти повстан­ців влади, не витрачав сили на марну боротьбу. Генріх остаточно підкорив і приєднав герцогство Лотарингія, предмет постійної боротьби між Німеччиною і Францією. Активні бойові дії Генріх вів також проти угорців і слов'ян. Ним були завойовані землі полабських слов'ян.

Після смерті Генріха у 936 р. герцогом Саксонії й королем Ні­меччини став його син, Оттон І. Його коронація відбулася в Аахені, столиці Карла Великого. Таким чином, Оттон проголошував себе спадкоємцем і наступником франкської династії Каролінґів. Перші роки правління короля були відмічені повстаннями в Ба­варії і Франкові, пізніше до повстанців приєдналися герцог Ло­тарингії і навіть брат Оттона, Генріх. Королю вдалося придушити повстання; брата він пробачив і навіть віддав йому герцогство Баварське.

У 950 р. в Оттона з'явився привід приєднати Італію до своїх во­лодінь: помер італійський король Лотар, а владу в країні узурпу­вав маркграф Івреї Беренгар II. Удова Лотаря, Адельхейда, звернулася за допомогою до Оттона. Король вдерся в Італію, розбив Беренгара й одружився а Адельхейдою. Народження у них сина призвело до повстання старшого сина Оттона, Луїтдольфа, який побоювався, що спадок перейде до немовляти. До повстання при єдналися герцог Лотарингії Конрад і архієпископ Майнцський. На допомогу вони покликали угорців, однак ті були розбиті Оттоном у 955 р. в битві при Лехфельді. Повстання було придушене. У 961 р. Оттон здійснив другий похід до Італії, де знову повстав Беренгар. У 962р. Оттон вступив до Риму й був коронований як

імператор Священної Римської імперії. Оттон І та його нащадки, тон П, Оттон III, Генріх II, намагалися укріпити й централізувати ржаву. Після припинення Саксонської династії до влади прийшов щічний дім, першим представником якого став Конрад II. . Проте, найбільше феодальна роздробленість виявилася саме Німеччині, і цьому значною мірою сприяло проголошення в Х ст.. короля Оттона римським імператором, а Німеччини Священною Римською імперією. Політика завоювань в Італії й Східнослов'янських землях, боротьба за світове панування, витрачання сил у безплідних військових походах відвертали імператора, його армію, адміністрацію і фінанси від суто німецьких прав, посилювали розпад країни.

«Священна Римська імперія» виникла в 962 р. за сприяння Папи Римського. Німецький король Оттон І (936 - 973 рр.) мріяв стати володарем Римської імперії. Він завоював Ломбардію (Північна Італія) і проголосив себе її королем; допоміг Папі Римському перемогти італійську знать (заволодів Римом, по­садив Іоанна XII на папський трон). У 962 р. Папа Римський коронував Оттона І імператорською короною в со­борі Святого Петра. Німецьку імпе­рію, до складу якої, крім Німеччини та Північної Італії, увійшла також Ба­варія, назвали згодом «Священною Рим­ською імперією». Вважалось обов'яз­ковим для кожного нового німецького

короля - відправлятися в похід за Альпи до Рима, щоб отримати там імператорську корону.