Трудові мігранти за видами економічної діяльності, статтю та місцем проживання до виїзду за кордон, 2007-2008 рр.

	Всього	Жінки	Чоловіки	Міські поселення	Сільська місцевість
Кількість трудових мігрантів, всього, тис. осіб	1 264.3	424,0	840,3	681,5	582,8
у тому числі за видами
економічної діяльності, %
сільське господарство	8,5	8,5	8,4	7,9	9,1
промисловість	5,4	5,1	5,7	5,4	5,6
будівництво	51,6	19,8	67,6	44,6	59,8
оптова та роздрібна торгівля	8,1	14,6	4,8	12, 3	3,2
діяльність готелів та ресторанів	2,9	6,8	0,9	4,0	1,5
діяльність транспорту	2,9	0,9	3,9	3,8	1,8
інші види економічної діяльності	4,3	8,2	2,3	6,0	2,2
діяльність домашніх господарств	16,3	36,1	6.4	16,0	16,8

Потенційна величина ВВП, що могла бути вироблена емігрантами у 1996-2005рр.

1	2	3	4
Роки	Чисельність емігрантів, тис.осіб	Валовий внутрішній продукт в розрахунку на одну особу, грн	Величина ВВП, що могла бути вироблена емігрантами, грн. (гр.3*гр.2)
1996	11800	1595	18 821 000
1997	18700	1842	34 445 400
1998	24400	2040	49 776 000
1999	28200	2614	73 714 800
2000	53700	3436	184 513 200
2001	54100	4195	226 949 500
2002	42500	4685	199 112 500
2003	39500	5591	220 844 500
2004	38600	7273	280 737 800
2005	36200	8885	321 637 000
Усього	347700	-	1 610 551 700

Щорічно з України їде до шести тисяч учених Україна » Наука »

В останні роки українські вчені стали рідше виїжджати з країни. Якщо на початку 90-х Україна щорічно недолічувала 20-50 тисяч наукових працівників, то в останні кілька років - 2-6 тисяч (усього з 1991 року кількість вчених в Україні, за даними Держкомстату, скоротилася втричі - з 295 до 94 тис.) .

«За роки незалежності від нас виїхали десятки тисяч учених. Точно ніхто не рахував. Але зараз такого масового відтоку немає - у світі криза, роботу знайти важко, до того ж сьогодні можна і тут працювати за грантами », - говорить Ігор Марков, завідувач сектору етносоціальних досліджень Інституту народознавства НАНУ.

Вчені підтверджують, що в 90-і їхні колеги масово виїжджали в США, Німеччину або Францію. Тепер їдуть в основному аспіранти. Часто ті, у кого в Києві немає житла.

«Адже можна і тут, працюючи за грантом, отримувати додаткові $500 до зарплати і якось жити. Але якщо треба знімати житло і утримувати сім'ю, цих грошей мало», - говорить хімік Ірина.

Втім, проблема не тільки в зарплатах: «Наша спеціальність пов'язана з космічною фізикою, ніяких перспектив для себе в Україні ми з чоловіком не бачимо, тому і поїхали в аспірантуру в Карлів університет (Чехія). Хоча гроші теж важливі - чеські вчені заробляють по 800 євро», - говорить Марина, яка живе з чоловіком-вченим у Празі.

«Близько 80% розумних випускників вузів з таких предметів, як математика, фізика, хімія, намагаються виїхати за кордон. В Україні дуже слабка приладова база. Коли я писав диплом, півроку витратив на те, щоб зробити прилад - треба було відстежити, як світло впливає на мишей », - розповів нам аспірант-фізик Анатолій Стеценко. «Проби доводиться оплачувати з своєї кишені. Я займаюся дослідженнями в галузі штучного запліднення, реактиви дуже дорогі. Одне антитіло коштує 7 тис. грн. А без цього дисертацію не напишеш, тому я працюю на чотирьох роботах: викладаю в університеті, гімназії, гуртку і даю приватні уроки», - каже аспірант-біолог Ірина Винниченко.

Є й такі, хто їде просто заради інтересу. «Мені було цікаво повчитися за кордоном. Ми розробляємо нові речовини проти раку », - розповіла нам Анна Калайда, випускниця хімфаку університету ім. Шевченка, яка працює в Бонні (Німеччина). В Академії наук не бачать трагедії в тому, що вчені їдуть. «Там вони набираються знань, а потім часто повертаються. Але проблеми у нас є. З одного боку, Україна входить до числа 50 країн-лідерів за рівнем НДІ, якості освіти. При цьому наша наука вкрай погано фінансується: нам дають 0,3% ВВП, тоді як необхідно в п'ять разів більше, - каже Володимир Семиноженко, член президії НАНУ. - В Україні 20-30 провідних наукових центрів, на модернізацію кожного необхідно витратити $ 3-4 млн. Якщо почекати ще 5 років, то української науки просто не буде».

Доктор хімічних наук Марина Буланова вже більше 30 років працює в київському Інституті проблем матеріалознавства НАН. Вона - потомствений учений. «Мій батько створював матеріали, якими покривали тіло ракети, щоб вона не руйнувалася при польоті від впливу температур. Я досліджую, як склад матеріалу впливає на його властивості. Вже більше 10 років працюю з титановими сплавами. Ми знайшли склади, які можуть до 100 годин працювати при температурах до 800 градусів - це могло б стати в нагоді в авіапромисловості. Правда, чи використовувалися на практиці результати нашої роботи, не знаю. Головне - ми отримуємо наукові знання, які може використовувати будь-хто». За її словами, на Заході і наших учених, і наші дослідження цінують: «Мінімум раз на рік мене запрошують за кордон. Звичайно, лабораторії у них краще, оснащені сучасними приладами. Ми ж плавимо сплави в печі кінця 50-х років. Багато чого з обладнання робимо самі».

За словами вченого, в молодості вона думала виїхати за кордон, але тепер пізно: сім'я, діти. «До того ж тут можна отримувати гранти - до $ 500 на місяць. Багато моїх колег додатково викладають у вузах на півставки плюс вчені отримують надбавки. Живуть, звичайно, небагато. Але взагалі наука - це не спосіб заробітку, це, скоріше, діагноз».