Питання для самостійного опрацювання

1. Самостійна робота студентів.

2. Моделі навчання у зарубіжній та вітчизняній практиці.

Творче завдання

1. Скласти план-конспект нетрадиційного заняття, використовую­чи для цього його характеристики.

Семінарсько-практичне заняття 2

Принципи та методи навчання

1. Поняття «принцип навчання». Система принципів навчання та їх класифікація.

2. Характеристика принципів навчання та їх взаємозв'язок у про­цесі навчально-виховної роботи вищого навчального закладу.

1. Поняття «метод навчання». Характеристика методів навчання.

2. Розв'язання педагогічних ситуацій.

Семінарсько-практичне заняття з

Форми організації навчального процесу у вищому навчальному закладі

6. Вимоги до сучасної лекції.

7. Типи та структура сучасних лекцій.

8. Нестандартні лекції.

9. Інші форми організації навчального процесу у вищому навчаль­ному закладі.

10. Мікровикладання.

Запитання і завдання для самостійного контролю знань

1. Виникнення, еволюція та значення поняття “дидактика”.

2. Основні категорії дидактики: викладання, навчання, знання, вміння, навички, принципи навчання, методи навчання.

3. Актуальні проблеми дидактики на сучасному етапі. Аналіз розвит­ку деяких вітчизняних і зарубіжних дидактичних систем.

4. Загальне й особливе в різних методах навчання.

5. Зв'язок дидактики з конкретними методиками. Як реалізуються загальнодидактичні принципи в конкретних методиках навчання таких дисциплін, як: «Теорія прийняття рішень у складних системах», «Інтелектуальні технології розв'язування прикладних задач», «Забезпечення надійності функціонування комп'ютерних систем» тощо?

6. Структура процесу навчання: процес викладання, процес учіння.

7. Компоненти процесу навчання: цільовий, мотиваційно-стимулюючий, змістовий, операційно-дієвий, контрольно-регулювальний, оцінно-результуючий.

8. Функції навчання: освітня, виховна, розвивальна (формування ЗУН, розвиток особистості, формування світогляду і самостійності мислен­ня, креативність, розуміння необхідності неперервної освіти).

9. Залежність мети та завдань навчання від конкретно-історичних умов.

10. Об'єктивні та суб'єктивні закономірності процесу навчання.

11. Класифікації принципів навчання.

12. Характеристика принципів навчання. їх взаємозв'язок у процесі навчально-виховної роботи у вищому навчальному закладі.

13. Поняття «метод навчання». Характеристика методів навчання.

14. Поняття про форми організації навчання у вищому навчальному закладі. Лекційна система навчання. Альтернативні форми організації навчання у зарубіжній та вітчизняній освітній практиці.

Тести до модуля II

Тест 1. Навички — це:

а) неусвідомлені дії, що є елементом тієї чи іншої діяльності;

б) вдосконалені шляхом багаторазових вправ компоненти вмінь, що виявляються в автоматизованому виконанні дій;

в) автоматизовані, незалежні від умінь, способи виконання різних видів діяльності;

г) Ваш варіант.

Тест 2. Методи навчання — це:

а) різноманітні засоби, які використовує викладач для подання на­вчального матеріалу;

б) спільна діяльність викладача і студента, спрямована на виконан­ня навчально-виховних завдань;

в) способи реалізації певних цілей учителя;

г) Ваш варіант.

Тест 3. Використання методу роботи з підручником здійснюється за допомогою таких прийомів:

а) постановка мети, пояснення, визначення порядку роботи;

б) розповідь з заданням запитань, контроль за виконанням роботи;

в) система вправ, опорний конспект, додатковий матеріал;

г) Ваш варіант.

Тест 4. Головною формою організації навчальної роботи у вищому навчальному закладі є:

а) індивідуальне заняття;

б) лекція;

в) практичне заняття;

г) Ваш варіант.

Тест 5. Сутність управління навчально-пізнавальною-діяльністю студентів полягає:

а) у вимозі до студентів слухати пояснення викладача;

б) у контролі за виконанням завдань;

в) у викладанні навчального матеріалу в цікавій формі; і) Ваш варіант.

Тест 6. Поняття “дидактика” вживається у такому значенні:

а) дидактика — теорія навчання і освіти;

б) дидактика — теорія навчання;

в) дидактика — теорія навчання, освіти, виховання;

г) Ваш варіант.

Тест 7. Однією з умов використання бесіди у навчанні є:

а) відповідність дидактичній меті;

б) емоційність мови викладача;

в) наявність у студентів набутих раніше знань, що дають мож­ливість робити самостійні висновки;

г) Ваш варіант.

Тест 8. Вибір організаційних форм навчання залежить від:

а) кількості студентів на занятті;

б) тривалості курсу;

в) мети та завдання навчання;

г) Ваш варіант.

Тест 9. Вибір методів навчання залежить від:

а) рівня підготовленості студентів;

б) змісту предмета, який вивчається;

в) профілю майбутньої спеціальності студенті»:

г) Ваш варіант.

Тест 10. Основними категоріями дидактики с;:

а) зміст, принципи, форми, методи навчання;

б) процес, результат навчання; сутність навчання;

в) мета, завдання, прийоми навчання;

г) Ваш варіант.

Тест II. До сучасної системи принципів навчання входять:

а) ідейність, комплексність, систематичність;

б) обов'язковість свободи вибору мови навчання;

в) науковість, доступність, систематичність;

г) Ваш варіант.

Тест 12. Форми навчання — це:

а) сукупність засобів і способів навчання;

б) змістово-процесуальна основа навчального процесу;

в) засоби дій викладача, спрямовані на організацію навчального процесу;

г) Ваш варіант.

Тест 13. До засобів навчання слід віднести:

а) інформування, переконання, навіювання;

б) лекцію, робоче місце студента, домашнє завдання;

в) підручники, довідники, наочність;

г) Вант варіант.

Тест 14. До словесних методів навчання належать:

а) вправи, демонстрація, бесіда;

б) розповідь, пояснення, лекція, робота з книгою;

в) практичні заняття, дослід, диспут;

г) Ваш варіант.

Тест 15. За джерелом знань методи поділяються на;

а) теоретичні і практичні;

б) репродуктивні і проблемні;

в)словесні,наочні,практичні т) Ваш варіант.

Тлумачний словник педагогічних термінів

А

Агогіка — наука про вивчення проблеми запобігання відхиленням у поведінці дітей та підлітків.

Активний метод навчання — сукупність прийомів, спрямованих на збудження основних психічних процесів та станів, що сприяють інтенсифікації розумового процесу.

Андрагогіка — педагогіка дорослих'.

Б

Бесіда — метод навчання, при якому з допомогою запитань, що спи­раються на досвід і знання студентів, викладач спонукає їх до повторен­ня вже пройденого матеріалу або підводить до засвоєння нових знань.

В

Взаємодія — взаємний зв'язок, вплив, обумовленість, узгодженість дій предметів, явищ, якостей тощо.

Вибір професії — свідоме формування людиною власних про­фесійних інтересів з метою оптимальної реалізації фізичних і духов­них якостей і потреб у певній галузі діяльності.

Викладання — організований і керований викладачем процес пере­дачі системи знань, умінь, навичок.

Виховання — цілеспрямований та організований процес форму­вання особистості на основі передачі суспільно-історичного досвіду з метою її підготовки до суспільного життя і продуктивної прані.

Виша освіта — рівень освіти, який здобувається особою у вищому навчальному закладі в результаті послідовного, системного та цілес­прямованого процесу засвоєння змісту навчання, який грунтується на повній загальній середній освіті й завершується здобуттям певної кваліфікації за підсумками державної атестації.

Виший навчальний заклад — суб'єкт освітньої діяльності, який за­безпечує: фундаментальну, наукову, професійну та практичну підготовку, здобуття громадянами освітньо-кваліфікаційних рівнів відповідно до їх покликань, інтересів і здібностей; удосконалення наукової та професійної підготовки, перепідготовку та підвищення кваліфікації громадян.

Віктимологія — наука про різні категорії людей, які стали жертвами несприятливих умов соціальної організації та насильства.

Г

Герогіка — наука про соціально-педагогічні проблеми людей похи­лого віку

Гуманізм — ставлення до інших людей на основі висхідної віри в їхні позитивні можливості: розум, волю, устремління, їхні потенціали, які вимагають лише сприятливих умов аби розкритися на благо собі, іншим людям, суспільству.

Гуманітарна освіта — навчально-виховний процес, який грун­тується на викладанні-засвоєнні гуманітарних дисциплін, головними з яких є мовні, українознавчі, історичні, філософські, соціологічні, культурологічні, психолого-педагогічні, правознавчі дисципліни.

Гуманізація освіти — відображення в освітньому процесі тенденцій гуманізації сучасного суспільства, коли ставка робиться на духовність людини, відповідальність за свої вчинки. За українським педа­гогічним словником гуманізація освіти є центральною складовою но­вого педагогічного мислення, яка передбачає перегляд, переоцінку всіх компонентів педагогічного процесу у світлі їх людинотворної функції. Гуманізація освіти означає повагу до особистості, довіру до неї, прийняття її особистісних цілей, запитів і інтересів; створення максимально сприятливих умов для розкриття й розвитку її здібнос­тей і обдарувань, повноцінного життя і самовизначення. Гуманізація освіти основним смислом педагогічного процесу вважає розвиток особистості,

Гуманітаризація освіти — переорієнтація освіти з предметно-змістового принципу навчання основ наук на вивчення цілісної кар­тини світу й насамперед — світу культури, світу людини, на форму­вання в молоді гуманітарного й системного мислення; система заходів, спрямованих на пріоритетний розвиток загальнокультурних компонентів у змісті, формах і методах навчання й таким чином на формування особистісної зрілості учнів, розвиток їхніх творчих здібностей. Одним з найважливіших практичних напрямів гуманіта­ризації освіти є перегляд змісту навчання, відображення в ньому в до­ступній формі світової філософської й загальнокультурної спадщини, філософських і етичних концепцій, історії науки. Гуманітаризація освіти передбачає також підвищення в навчальному процесі статусу гуманітарних дисциплін при радикальному їх оновленні.

Д

Державний стандарт освіти — нормативні вимоги до змісту і рівня освітньої і фахової підготовки в Україні. Вони є основою оцінки освітнього та освітньо-кваліфікаційного рівня громадян незалежно від форми одержання освіти. Державні стандарти розробляються ок­ремо з кожного освітнього та освітньо-кваліфікаційного рівня і за­тверджуються Кабінетом Міністрів України. Підлягають перегляду не рідше як один раз на 10 років.

Дидактика — галузь наукового знання, яка досліджує проблеми освіти і навчання.

Дидактика вищої школи — галузь педагогіки вищої школи, яка роз­робляє теорію вищої освіти і навчання у вищому навчальному закладі.

Дискусія — метод навчання, який передбачає обговорення якого-небудь суперечливого питання, проблеми.

Дисципліна — 1) певний порядок поведінки людей; 2) навчальний предмет.

Діалог — почерговий обмін репліками двох людей.

Діяльність — форма прояву життя людини, її активного ставлення до оточуючої дійсності.

Дистанційне навчання — організація навчального процесу на основі спеціально розробленої програми, орієнтованої на самостійну на­вчальну діяльність студента.

Е

Еврістична бесіда — метод навчання, при якому викладач не дово­дить до студентів готові знання, а вправно поставленими запитання­ми змушує їх самих, на основі раніше набутих знань і власного досвіду, доходити до нових понять, правил, висновків

Екзамен — метод і форма рубіжної перевірки знань, умінь і нави­чок студентів

Ефективність діяльності — відповідність результатів суспільно-ко­рисної діяльності колективу чи окремої особи тим завданням, шо по­ставлені перед ними.

з

Загальна педагогіка — педагогічна наука, що вивчає загальні зако­номірності иихования людини, розробляє загальні основи навчально-виховного процесу у виховних закладах усіх типів.

Закон — 1) правило, створене державними установами для належ­ного регулювання відносин між людьми в суспільстві; 2) фактичне за­твердження того, що відбувається за певними обставинами, регуляр­но у системі (суспільстві, природі, економіці, освіті тощо).

Закономірності навчання — це упорядкованість педагогічних явищ, яка грунтується на повторюваності фактів, і відображує стійкі залеж­ності між елементами процесу навчання (метою, змістом, засобами навчання, навчальною діяльністю), а також його залежність від об'єктивних, стійких зовнішніх зв'язків.

Залік — вид перевірки та врахування знань учнів з великих розділів теоретичних та практичних навчальних курсів.

Засвоєння — форма пізнання, яка має три довільних або недовільних етапи: розуміння, запам'ятовування, можливість практич­ного використання.

Зміст освіти — науково обгрунтована система дидактично та мето­дично оформленого навчального матеріалу для різних освітніх і кваліфікаційних рівнів.

Зміст вищої освіти — спеціально дібрана і визнана суспільством си­стема наукових знань і практичних умінь та навичок, необхідних для забезпечення розвитку і формування особистості майбутнього спеціаліста вищої кваліфікації певної сфери.

Знання — узагальнений досвід людства у вигляді фактів, правил, висновків, закономірностей, ідей, теорій, якими володіє наука.

_І

Індивідуальність — неповторна своєрідність будь-якого явища, істоти, окремої людини.

Інструктування — короткі, лаконічні, чіткі вказівки (рекомендації) про виконання тієї чи іншої дії.

Інтеграція — процес взаємопроникнення структурних елементів різних галузей людської діяльності (наука, інформація, методологія тощо), окремих компонентів знання, який супроводжується зростан­ням рівня їх узагальненості та компактності.

Інтелект — відносно стійка структура розумових здібностей індивіда.

Інтелектуальна культура — сукупність професійної підготовки фахівця, гнучкості та адаптивності мислення, володіння необхідними методологічними та методичними технологіями, що забезпечує орієнтування в умовах існуючих систем науково-інформаційного по­шуку та управління.

Інформація — відомості, які є об'єктом зберігання, переробки і пе­редачі.

Історія педагогіки — галузь системи педагогічних наук, що вивчає розвиток виховання як суспільного явища, історію педагогічних вчень.

Індивідуалізація навчального процесу — найбільш повне врахування психологічних і психічних особливостей особистості, природних да­них, нахилів і наявних знань. Індивідуалізація навчання передбачає таку побудову нього процесу, при якій особистісні якості кожної лю­дини, яка навчається, розвивались у потрібному напрямі.

Інструктаж — лаконічні, чіткі вказівки щодо виконання завдань. Використовується перед самостійною роботою студентів, лаборатор­ними заняттями або в їх процесі з метою надання певних передписів алгоритмічного типу відносно їх виконання.

_к

Кваліфікаційна характеристика — основні вимоги до професійних якостей, знань і умінь фахівця, які необхідні для успішного виконан­ня професійних обов'язків.

Кваліфікація — ступінь професійної підготовленості працівника до певного виду діяльності.

Класифікація — система супідрядних понять (класів, об'єктів, явиш) у будь-якій групі знань, утворена на основі обліку загальних оз­нак об'єктів та закономірних зв'язків між ними; розподіл тих чи інших об'єктів за класами (розрядами, видами і т. ін.).

Конспект — короткий письмовий виклад змісту отриманої інфор­мації.

Критерій — ознака, покладена в основу класифікації , на основі якої здійснюється оцінка визначення якості явища або предмета.

л

Лабораторне заняття — форма навчального заняття, при якій сту­дент під керівництвом викладача особисто проводить натурні або імітаційні експерименти чи досліди з метою практичного підтверд­ження окремих теоретичних положень даної навчальної дисципліни, набула є практичних навичок роботи з лабораторним обладнанням, обчислювальною технікою, вимірювальною апаратурою, методикою експериментальних досліджень у конкретній предметній галузі.

Лекція — 1) основна форма проведення занять у вищому навчальному закладі; 2) метод навчання, який передбачає усний інформатив­но-доказовий виклад наукових знань.

м

Мета — один із елементів поведінки та свідомої діяльності люди­ни, що характеризує мислене передбачення результату діяльності та шляхи його реалізації за допомогою певних засобів.

Метод ігрових технологій — досить велика група методів і способів організації педагогічного процесу в формі різних педагогічних ігор.

Метод навчання — засіб спільної роботи викладача і студента, з до­помогою якого надаються знання, формуються вміння і навички.

_н

Навчання — цілеспрямований процес взаємодії викладача і студен­та, під час якого реалізуються суспільно зумовлені завдання освіти особистості.

Навчання у вищому навчальному закладі — цілеспрямований, зазда­легідь спланований процес взаємодії викладача і студента, під час яко­го реалізуються суспільно зумовлені завдання вищої освіти особис­тості. Внаслідок навчання у вищому навчальному закладі особа набуває певну спеціальність і кваліфікацію.

Навички — вміння, доведені до автоматизму.

Навчальний план — документ, який визначає добір і обсяг навчаль­них дисциплін, шо викладають у вищому закладі освіти, послідовність і порядок їх вивчення за роками, а також визначає структуру навчаль­ного року.

Навчальний посібник — книга, яка включає додаткові, найновіші довідкові відомості, таким чином розширює межі підручника.

Навчальна програма — документ, шо розкриває зміст і обсяг знань, умінь та навичок, які повинні отримати студенти в межах кожного на­вчального предмета, передбаченого навчальним планом.

О

Освіта — процес і результат засвоєння систематизованих знань; формування на їх основі світогляду; набуття умінь і навичок, не­обхідних людині для практичного застосування отриманих знань у суспільному житті та трудовій діяльності; розвиток пізнавальних мож­ливостей, творчих сил і здібностей.

Оцінка — встановлення відповідності кількісно-якісних характе­ристик якогось об'єкта щодо певних вимог.

Оптимізація процесу навчання — наближення процесу навчання до оптимального, тобто такого, при якому досягаються найкращі резуль­тати при оптимальних витратах зусиль і часу викладача і студента.

_п

Педагогіка — сукупність теоретичних і прикладних наук, ідо вив­чають процеси виховання, навчання і розвитку особистості.

Педагогіка вищої школи — як наука с сукупністю знань, опису, аналізу, організації, проектування та прогнозування шляхів удоскона­лення освітньою процесу у вищому навчальному закладі, а також по­шуку ефективних педагогічних систем для розвитку і підготовки лю­дини до здійснення трудової діяльності. Теорія вищої школи покликана поставити на наукову основу розв'язання проблеми вищої освіти для конкретних спеціальностей та засвоєння викладачами знань з управління педагогічним процесом.

Підручник — книга, що містить основи наукових знань з певної на­вчальної дисципліни відповідно до навчальної програми.

Принципи навчання — це система основних вимог, що спрямову­ють навчальний процес на досягнення поставлених педагогічних цілей на основі врахування закономірностей цього процесу.

Пояснення — виклад сутності наукових понять, питань науки і практики, теоретичних положень. Метод пояснення передбачає вели­ку кількість операційних розумових дій, спрямованих на доказ науко­во-теоретичних положень: розкриття взаємозв'язків між фактами та явищами; управління розумовими діями студентів.

Практика — предметно-чуттєва форма життєдіяльності людини, об'єктивна основа єдності всіх форм її світовідношення.

Практичне заняття — форма навчального заняття, коли викладач організує детальний розгляд студентами окремих теоретичних поло­жень навчальної дисципліни та формує вміння і навички їх практич­ного застосування шляхом індивідуального виконання студентом відповідно сформульованих завдань.

Професійна орієнтація — науково-практична система підготовки особистості до свідомого професійного самовизначення.

Професіоналізм — певний рівень успішності виконання про­фесійної діяльності.

р

Розвиток — об'єктивний процес внутрішньої послідовної якісної і кількісної позитивної зміни фізичних і духовних начал людини під впливом зовнішніх і внутрішніх, керованих і некерованих чинників, серед яких найважливішими є виховання і навчання.

Розповідь — усний нетривалий (10-12 хвилин) виклад навчального матеріалу з використанням яскравих образних прикладів, цитат тощо. Характерним є відсутність запитань у процесі розповіді. Отже, актив­на роль належить викладачеві. Є доцільною під час лекцій, практич­них, лабораторних занять.

Розуміння — розумовий процес, спрямований на виявлення істот­них рис, властивостей і зв'язків предметів, явищ, подій.

с

Самовиховання — здійснюване суб'єктом управління діяльністю, що спрямована на зміну власної особистості відповідно до свідомо поставлених цілей, ідеалів, переконань.

Самоконтроль — один із виявів усвідомлюваної регуляції людиною власної поведінки та діяльності з метою забезпечення відповідності їх результатів поставленим цілям, пред'явленим вимогам, нормам, пра­вилам, зразкам.

Саморозвиток — власна активність людини щодо позитивної зміни себе, збагачення своїх духовних потреб, розкриття свого творчого по­тенціалу в процесі фізичного, психічного, соціального розвитку.

Самоосвіта — самостійна цілеспрямована діяльність з оволодіння знаннями.

Самооцінка — оцінка особистістю самої себе, своїх можливостей, якостей та місця серед Інших людей.

Самостійна робота — сукупність прийомів і засобів, за допомогою яких учасники навчального процесу без безпосередньої участі викла­дача або за його консультативною допомогою закріплюють раніше на­буті знання, вміння та навички, а також оволодівають новими знання­ми, уміннями та навичками.

Система освіти — сукупність закладів освіти, наукових, науково-методичних і методичних установ, науково-виробничих підприємств, державних і місцевих органів управління освітою та самоврядуванням у галузі освіти.

Спеціаліст — освітньо-кваліфікаційний рівень фахівця, який на ос­нові кваліфікації бакалавра здобув спеціальні вміння та знання, має початковий досвід їх застосування для вирішення професійних за­вдань, передбачених для відповідних посад, у певній галузі народного господарства.

Суб'єкт — індивід або група людей як джерело пізнання та перетво­рення дійсності, носій активності.

т

Творчі здібності — здібності, які забезпечують успішну реалізацію процесу творчості, створення продуктів духовного або матеріального життя, що відрізняються новизною, оригінальністю, унікальністю.

Тестування — емпіричний метод педагогічного дослідження, ціле­спрямоване, однакове для всіх досліджуваних обстеження, яке прово­диться у контрольних умовах та дає можливість об'єктивно виміряти характеристики педагогічного процесу, що вивчається

Технічні засоби навчання — комплекс світлових, звукових та інших технічних пристроїв, які використовуються у сфері освіти і сприяють підвищенню ефективності навчального процесу шляхом впливу на почуття та інтелект його учасників.

Технологія навчання — напрям педагогічної науки, що займається конструюванням оптимальних навчальних систем, проектуванням навчальних процесів.

У

Уміння — здатність людини виконувати певні дії на основі за­своєних знань та життєвого досвіду.

Учіння — процес пізнавальної діяльності студента, спрямований на засвоєння змісту навчання через сприйняття, осмислення, перетво­рення і використання отриманої інформації, а також оволодіння практичними вміннями та навичками.

Університет — багатопрофільний вищий заклад освіти, який здійснює підготовку фахівців з вищою освітою з широкого спектра природничих, гуманітарних, технічних та інших напрямів науки, техніки і культури за освітньо- професійними програмами всіх рівнів.

Ф

Фізичне виховання — виховання, що здійснюється з метою укріплення здоров'я людини та досягнення нею доцільного фізичного розвитку.

Формування особистості — процес становлення людини як соціаль­ної істоти під впливом всіх без виключення факторів — екологічних, соціальних, економічних, ідеологічних, психологічних і т.п.

X

Характеристика — сукупність специфічних ознак, властивостей, позитивних рис чи недоліків предметів зовнішнього світу або людсь­ких індивідів.

Хрестоматія — книга, яка містить матеріали першоджерел, вивчен­ня яких сприяє засвоєнню знань, передбачуваних програмою.

Ц

Цілеспрямованість — позитивна вольова якість, яка характери­зується тим, що людина підпорядковує свою поведінку визначеній життєвій меті.

Ціннісні орієнтації — вибіркова відносно стійка система спрямова­ності інтересів і потреб особистості, націлена на певний аспект соціальних цінностей.