2. Порядок виконання роботи

1. На початку заняття налити воду в резервуар термометру, обгорнутого марлею.

2. Зачекати хвилин 20-25, доки покази вологого термометру перестануть змінюватись. Знайти покази за „ сухим ” та „ вологим ” термометрами.

3. Визначити різницю температур за „сухим ” та „вологим ” термометрами.

4. Визначити відносну вологість повітря за психометричною таблицею. Відносна вологість, яку шукаємо, буде на перетині строк температури за „сухим ” термометром і різниці температур за „ сухим ” і „ вологим ” термометрами.

5. Значення температури за „ сухим ” термометром округляйте до найближчого табличного значення за правилами арифметики.

6. Результати вимірювань занести до таблиці 5.1.

Таблиця 5.1.

Покази термометрів		Різниця показів термометрів ,°С
, °С	, °С

2. Контрольні питання

1. Розкажіть принцип будови і роботи психрометру. Чому показання вологого термометра менше показання сухого термометра. При якій умові різність показань термометрів найбільша?

2. Сухий та вологий термометр психрометру показують одну й ту саму температуру. Яка відносна вологість повітря?

3. Що уявляє собою точка «роси»?

4. Які методи вимірювання вологості вам відомі? . Які прилади використовують для визначення вологості? Поясніть будову і принцип роботи волосяного і конденсаційного гігрометрів та психрометра.

5. Яке значення має вологість для життя на Землі?

6. Знайдіть всі правильні відповіді на питання:

• За якою формулою можна визначити відносну вологість повітря?

_{А) Б) В)}

• Яка відносна вологість повітря в кімнаті, якщо покази обох термометрів психрометра однакові?

_{А) 0% Б) 100% В) 50%}

2. ЗВІТ ПОВИНЕН МІСТИТИ

1. Номер і тему лабораторної роботи.

2. Мету лабораторної роботи.

3. Результати вимірів і розрахунків.

4. Висновок.

2. ЛІТЕРАТУРА

9.1. Физика : 10 кл.: учеб. для общеобразоват. учебн. заведений : уровень стандарта :пер. с укр./ Е.В.Коршак и др.. – К.: Генеза, 2010.-192с.: ил.

9.2. Фізика. 10 кл. : підруч. для загальноосвіт. навч. закладів : рівень стандарту / Л.Е.Генденштейн, І.Ю. Ненашев.- Х. : Гімназія, 2010.- 272 с. : іл.

http://sp.bdpu.org/files/images/lab10-11/45.png/image_view_fullscreen

2. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

1. Л 9.2;§ 23.

2. Влажность воздуха. Точка росы.[Л 9.1;§ 48 ].

Лабораторна робота №6 визначення поверхневого натягу рідини методом відриву крапель

1. МЕТА

Навчитися визначити коефіцієнт поверхневого натягу рідини методом відриву крапель.

2. ЗАВДАННЯ

1. Виконати дослід.

2. Результати досліду та розрахунків занести до таблиці 1.

3. Порівняти отримане значення коефіцієнту поверхневого натягу води з табличним значенням.

2. ОБЛАДНАННЯ

1. Бюретка з краном.

2. Мензурка.

3. Склянка з водою.

4. Склянка для збирання крапель.

5. Мікрометр, голка.

2. ВКАЗІВКИ НА ТЕОРЕТИЧНИЙ МАТЕРІАЛ

1. Стани речовин. Рідини. [Л1;§ 22 ]

2. Поверхневий натяг [Л2;§ 49]

2. ТЕОРЕТИЧНІ ПОЛОЖЕННЯ

Молекули поверхневого шару рідини мають надлишок потенційної енергії у порівняння із енергією молекул, які знаходяться у середині рідини.

Як будь-яка механічна система, поверхневий шар рідини намагається зменшити потенційну енергію, скорочується. При цьому здійснюється робота: А=, де σ-коефіцієнт пропорційності (Дж/м²), який називається поверхневим натягом

або

де F - сила поверхневого натягу, - довжина межі поверхневого шару рідини.

Поверхневий натяг можна визначити методом відриву крапель.

Дослід здійснюють із бюреткою, в якій знаходиться досліджувана рідина - вода. Відкривають кран бюретки так, щоб із бюретки повільно витікали краплі. Перед моментом відриву краплі сила тяжіння її: дорівнює силі поверхневого натягу , межа вільної поверхні - коло шийки краплі. Виходить, що

дослід показує, що де діаметр вузького каналу бюретки.

Роль поверхневих явищу природі різноманітна. Наприклад, поверхнева плівка води для багатьох організмів є опорою при русі. Така опора руху зустрічається у дрібних комах, павукоподібних. Найбільш відомі водоміри, які опираються на воду тільки кінцівками широко розставлених лапок.

Лапка, покрита воскоподібним нальотом, не змочується водою, поверхневий шар води прогинається під тиском лапки, утворюючи невелику заглибину. Подібним чином рухаються берегові павуки деяких видів, але їх лапки розміщуються не паралельно до поверхні води, а під прямим кутом до неї.

Деякі тварини, що живуть у воді, але не мають зябра, підвішуються знизу до поверхневої плівки води за допомогою не змочуваних щетинок, які оточують їх органи дихання. Таким способом «користуються» личинки комарів ( у тому числі і малярійних).

Пір’я і пух водоплаваючих птахів завжди щільно змазане жиром, що виділяється особливими залозами, що пояснює їх незмочуваність. Товстий шар повітря, що знаходиться між пір’ям у таких птахів, не тільки захищає їх від втрати тепла, але й суттєво збільшує запас плавучості, подібно до рятувального жилета.

Воскоподібний наліт на листках перешкоджає попаданню вологи в мікро канали, які виконують роль дихальних шляхів рослин. Таку ж водонепроникну функцію виконує воскоподібний наліт у солом’яної покрівлі, копиці сіна.

Капілярні явища у рослинному світі.

Більшість рослинних і тваринних тканин пронизано великою кількістю капілярів. Саме в капілярах відбуваються основні процеси, пов’язані з диханням і живленням організму, уся складна хімія життя тісно пов’язана з дифузними явищами. Стовбури дерев, гілки та стебла рослин пронизані величезною кількістю капілярних трубочок, по яких поживні речовини піднімаються до найвищих листочків. Коренева система рослин закінчується найтоншими капілярами-ниточками. І сам ґрунт, джерело живлення для кореня, можна уявити як сукупність капілярних трубочок, по яких в залежності від структури і обробки швидше або повільніше піднімається до поверхні вода з розчиненими в ній речовинами. Висота підйому рідини в капілярах тим більша, чим більший його діаметр. Звідси робимо висновок, що для збереження вологи ґрунт треба перекопувати, а для осушення – трамбувати.

Кровоносні судини. Усе тіло людини пронизують кровоносні судини. За будовою вони не однакові. Артерії це судини, по яким рухається кров від серця. Вони мають пружні еластичні стінки, до складу яких входять гладкі м’язи.

Скорочуючись, серце викидає в артерію кров під великим тиском. Завдяки щільності і пружності стінки артерії витримують цей тиск і розтягуються.

Чим більша відстань від серця, тим діаметр артерій зменшується. Маленькі артерії розпадаються на капіляри. Їх стінки утворені одним шаром плоских клітин. Крізь стінки капілярів речовини, розчинені в плазмі крові, проходять в тканинну рідину, а з неї попадають в клітини. Продукти життєдіяльності клітин проникають крізь стінки капілярів з тканинної рідини у кров. В організмі людини приблизно 150 млрд. капілярів. Якщо усі капіляри розмістити в одну лінію, тонею можна охопити земну кулю два з половиною рази. Кров з капілярів збирається у венах – судин, по яких кров рухається до серця. Тиск у венах невеликий, стінки тонші за стінки артерій.