4.4 Прогнозування хімічної обстановки при аваріях з викидом сдяр

Прогнозування хімічної обстановки включає вирішення таких завдань:

• визначення напрямку осі сліду хмари викиду хімічних речовин, що виникло внаслідок аварії, за певними метеоумовами;

• визначення глибини зони зараження;

• визначення площі зони зараження і нанесення на план місцевості;

• визначення часу підходу зараженого повітря до об’єкта;

• визначення тривалості уражуючої дії СДЯР;

• визначення можливих втрат людей.

Первинна хмара – хмара СДЯР, яка утворюється в результаті миттєвого (1–3 хв.) переходу в атмосферу частини вмісту ємності зі СДЯР при її руйнуванні.

Вторинна хмара – хмара СДЯР, яка утворюється в результаті випаровування розлитої речовини з поверхні.

Еквівалентна кількість СДЯР – це така кількість хлору, масштаби зараження якої (при інверсії) еквівалентні масштабам зараження кількістю СДЯР, що перейшло в первинну (вторинну) хмару.

Загальними вихідними даними для довгострокового прогнозування є:

• вид СДЯР та його загальна кількість;

• середня щільність населення для даної місцевості (кількість людей);

• тип розливу СДЯР;

• метеоумови;

• відстань від джерела зараження до заданого об’єкта.

Порядок розрахунків при оцінці хімічної обстановки здійснюється так:

1. Визначення глибини зони зараження СДЯР:

- еквівалентна кількість речовини у первинній хмарі, т,

(4.4)

де – коефіцієнт, який залежить від умов зберігання СДЯР (табл. В.14, для стиснутих газів =1);

– коефіцієнт, що дорівнює відношенню граничної токсичної токсодози хлору до граничної токсодози іншої СДЯР (табл. В.14);

– коефіцієнт, який враховує категорію стійкості атмосфери (для інверсії – 1, для ізотермії – 0,23; для конвекції – 0,008);

– коефіцієнт, який враховує вплив температури повітря (табл. В.14, для стиснутих газів =1);

– кількість викинутої (розлитої) при аварії СДЯР, т;

- еквівалентна кількість речовини у вторинній хмарі, т,

(4.5)

де – коефіцієнт, який залежить від фізико-хімічних властивостей СДЯР (табл. В.14);

– коефіцієнт, який враховує швидкість повітря (табл. В.15);

– коефіцієнт, який залежить від часу N, що пройшов після початку аварії

(4.6)

або

(4.7)

де Т – тривалість випарювання.

(4.8)

де – товщина шару розливу СДЯР, м (при вільному розливі =0,05 м);

– щільність СДЯР, т/м (табл. В.14);

- глибина зони зараження первинною і вторинною хмарами СДЯР в залежності від еквівалентної кількості речовин і швидкості повітря визначається за табл. В.16;

- повна глибина зони зараження

, (4.9)

де – найбільший, км;

– найменший з розмірів , км;

- гранично можлива глибина переносу повітряних мас

(4.10)

де – швидкість переносу переднього фронту зараженої хмари (табл.В.17);

- остаточна глибина зараження є найменшим з двох значень .

2. Визначення площі зони зараження і нанесення на план місцевості:

- площа зони можливого зараження

, (4.11)

де – площа зони зараження СДЯР, ;

– кутовий розмір зони можливого зараження, в залежності від швидкості повітря, град. (табл. В.18);

- площа зони найімовірнішого зараження

(4.12)

де – коефіцієнт, що залежить від категорії стійкості атмосфери (при інверсії – 0,081, при ізотермії – 0,133; при конвекції – 0,295).

- нанесення зони зараження на план місцевості виконується у вигляді сектора, обмеженого кутом і радіусом .

3. Визначення часу підходу зараженого повітря до об’єкта

, (4.13)

де – час підходу хмари, год;

– відстань від джерела зараження до заданого об’єкта, км.

4. Визначення тривалості уражуючої дії СДЯР.

Тривалість уражуючої дії в атмосфері дорівнює тривалості випаровування

. (4.14)

5. Визначення можливих втрат людей.

У грубому наближенні можливі втрати людей можна визначити за статистичними даними, наведеними у табл. В.19 в залежності від забезпеченості протигазами.

В додатку Д наведений приклад вирішення цієї задачі.