11. Об’єктами оподаткування збору за спеціальне використання води є:

а) фактичний обсяг води, який використовують водокористувачі;

б) фактичний обсяг води, який використовують водокористувачі, з урахуванням втрат в системах водопостачання;

в) норматив обсягу води, який можуть використовувати за цільовим призначенням водокористувачі, з урахуванням коефіцієнтів.

12. Для сплати збору за спеціальне використання води встановлено базовий звітний податковий період, який дорівнює:

а) календарному року;

б) календарному кварталу;

в) календарному місцю.

Ключові терміни та поняття

Плата за ресурси; плата за послуги; збір, оподаткування, платник збору – збір за першу реєстрацію транспортного засобу; новий транспортний засіб; транспортні засоби, що використовувалися; перша реєстрація транспортного засобу; податок, платник податку, оподаткування, ставка податку – екологічний податок; рентна плата, оподаткування рентною платою, платник рентної плати – рентна плата за транспортування нафти і нафтопродуктів магістральними нафтопроводами та нафтопродуктопроводами, транзитне транспортування трубопроводами природного газу та аміаку територією України; рентна плата, оподаткування рентною платою, платник рентної плати – рентна плата за нафту, природний газ і газовий конденсат, що видобуваються в Україні; плата за користування надрами; плата за користування надрами для видобування корисних копалин; плата за користування надрами в цілях, не пов’язаних з видобуванням корисних копалин; податок, платник податку, оподаткування, ставка податку – земельний податок; плата за землю; власники земельних ділянок (земельних часток (паїв)); землекористувачі; сільськогосподарський товаровиробник; земельна ділянка; земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні; земельні частки (паї), які перебувають у власності; земельне поліпшення; землі сільськогосподарського призначення; сільськогосподарські угіддя; землі житлової та громадської забудови; несільськогосподарські угіддя; нормативна грошова оцінка земельних ділянок; дані державного земельного кадастру; орендна плата; орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності; індексація нормативної грошової оцінки земель; збір, оподаткування, платник збору – збір за користування радіочастотним ресурсом України; збір, оподаткування, платник збору – збір за спеціальне використання води; ліміти використання води; збір, оподаткування, платник збору – збір за спеціальне використання лісових ресурсів.

Бібліографічний список до практичного заняття

2, 11 – 25

Практичне заняття № 15.

Тема 15. Інші податкові та неподаткові платежі в бюджет

Мета заняття:

закріпити теоретичні знання та придбати практичні навички щодо: складу місцевих податків і зборів та порядку їх встановлення; сутності, видів державного мита, порядку його сплати та перерахування до бюджету.

План заняття

1. Місцеві податки і збори. Склад місцевих податків і зборів і порядок їх встановлення.

2. Державне мито, його сутність і види. Порядок сплати державного мита і його перерахування в бюджет.

Обладнання:

1. Законодавчий та інструктивний матеріал. 2. Бланковий матеріал. 3. Електронно-обчислювальні машини.

Методичні рекомендації

Для виконання ситуаційних завдань практичного заняття необхідно знати порядок й методику обчислення місцевих податків і зборів та державного мита, а також строки їх сплати до бюджету. Для цього необхідно керуватися окремими положеннями Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI, Бюджетного кодексу України від 08 липня 2010 року № 2456-VI, Наказу Міністерства фінансів України від 14.01. 2011 року № 11 «Про бюджетну класифікацію», Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” №7-93 від 21.01.1993 р. (із змінами і доповненнями, внесеними 07.08. 2011 р.).

При цьому потребують спеціального розгляду і відповіді такі питання: що являють собою місцеві податки і збори та державне мито; хто є їх платником; що є їх об’єктом обкладання; за якими ставками вони справляються; який перелік пільг передбачений з цих платежів та який порядок стягнення і перерахування їх до бюджету.

Місцеві податки і збори є важливою структурною ланкою податкової системи і необхідним елементом податкових відносин, які виникають у суспільстві між державою (органами місцевого самоврядування) та їх платниками.

Згідно із ст. 10 Податкового кодексу України до місцевих податків належать: податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; єдиний податок. До місцевих зборів належать: збір за провадження деяких видів підприємницької діяльності; збір за місця для паркування транспортних засобів; туристичний збір.

Місцеві ради обов’язково установлюють податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, єдиний податок та збір за провадження деяких видів підприємницької діяльності.

Місцеві ради в межах повноважень, визначених Кодексом, вирішують питання щодо встановлення збору за місця для паркування транспортних засобів, туристичного збору.

Установлення місцевих податків та зборів, не передбачених цим Кодексом, забороняється.

Зарахування місцевих податків та зборів до відповідних місцевих бюджетів здійснюється відповідно до Бюджетного кодексу України.

Що стосується елементів, порядку й методики обчислення місцевих податків і зборів, то вони визначені у розділі ХІІ ст. 265 – 268 Кодексу, які слід взяти до уваги при вирішенні ситуаційних завдань першого питання практичного заняття.

При виконанні ситуаційних завдань другого питання цього ж практичного заняття, яке стосується державного мита та аналогічних платежів, що відносяться до переліку неподаткових платежів, необхідно керуватися вище вказаним Наказом Міністерства фінансів України №11. У цьому нормативному документі значаться такі його види:

• державне мито, що сплачується за місцем розгляду та оформлення документів, у тому числі за оформлення документів на спадщину і дарування;

• державне мито, не віднесене до інших категорій;  

• державне мито за дії, пов'язані з одержанням патентів на об'єкти права інтелектуальної власності, підтриманням їх чинності та передаванням прав їхніми власниками;  

• державне мито, пов'язане з видачею та оформленням закордонних паспортів (посвідок) та паспортів громадян України;  

• надходження сум реструктурованої заборгованості зі сплати державного мита.  

Окрім того, також слід взяти до уваги і положення чинного Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” № 7-93.

Згідно із Декретом, державне мито сплачується за місцем розгляду та оформлення документів. При цьому об’єктом оподаткування є:

• позовні заяви;

• нотаріальні дії нотаріальних контор і виконавчих комітетів сільських, селищних, міських Рад народних депутатів, а також видача дублікатів нотаріально засвідчених документів;

• реєстрація актів громадянського стану;

• видача документів.

Для обчислення суми державного мита необхідно визначити його ставку (ст. 3 Декрету), яка встановлюється:

• у відсотках, якщо об’єкт має грошовий вираз;

• у гривнях, якщо дія, за яку справляється мито, грошового виразу не має.

У ст. 4 Декрету вказані пільги, які потрібно враховувати при визначенні платника державного мита.

Сплачується державне мито:

• готівкою (у гривнях або в іноземній валюті);

• митними марками та через кредитні установи;

• шляхом перерахування із рахунку платника.