Розрахунок формування фінансових результатів діяльності підприємства у році, тис. Грн

Затверджена форма фінансового плану є розрахунковим доку­ментом, де визначено основні показники, що підлягають контролю в процесі управління підприємством. До таких показників належать:

• прибутковість діяльності підприємства;

• спрямування коштів на його виробничий розвиток;

• зростання власного капіталу;

• обсяг надходжень податків та обов'язкових платежів;

• погашення заборгованості минулих періодів перед бюджетом. За виконання цих показників відповідає керівник підприємст­ва відповідно до укладеного з ним контракту.

Розробка фінансового плану державного підприємства ґрунтується на інформації з управлінського обліку, яка міститься в таких таблицях: ставки податків; інвестиційний план; обсяг і умови про­дажу; загальні витрати; план персоналу; прямі витрати (матеріали і комплектувальні деталі); прямі витрати (відрядна заробітна плата).

Показники фінансового плану формуються на основі фінансо­вої звітності за алгоритмом табл. 10.4.

Таблиця 10.4

МЕТОДИКА РОЗРАХУНКУ ПОКАЗНИКІВ ФІНАНСОВОГО ПЛАНУ ДЕРЖАВНОГО ПІДПРИЄМСТВА, тис. грн.

10.4. Зміст і значення оперативного фінансового плану

Оперативне фінансове планування необхідне підпри­ємству для контролю за фактичним надходженням грошових ко­штів на поточний рахунок, витрачанням коштів у процесі госпо­дарської діяльності та виконання поточного фінансового плану. Це пояснюється тим, що фінансове забезпечення операційної та інвестиційної діяльності відбувається за рахунок власних та за­лучених коштів і потребує повсякденного ефективного контролю за формуванням і використанням фінансових ресурсів.

Річний фінансовий план (план доходів та витрат) характеризує обсяг фінансових ресурсів, необхідних для фінансово-госпо­дарської діяльності за рік. Він є орієнтиром для фінансової робо­ти підприємств у плановому році.

Виконання фінансового плану здійснюється безпосередньо в процесі фінансово-господарської діяльності, забезпечуючи стабі­льну платоспроможність підприємства через оперативне фінан­сове планування. З цією метою доцільно складати оперативний фінансовий план (табл. 10.5).

Баланс надходжень коштів показує, коли в підприємства ви­никають тимчасово вільні кошти, а коли воно має додаткову по­требу в них. Це дає фінансовому менеджеру можливість тимча­сово вільні фінансові кошти вкласти на депозитні рахунки комерційних банків або інвестувати в цінні папери для одержан­ня доходів, а в періоди, коли виникає додаткова потреба, — за­безпечити залучення коштів. Більшість підприємств складають оперативні фінансові плани як окремі складові системи оперативного фінансового плануван­ня, зокрема платіжний, податковий календар та касовий план.

Платіжний календар складають на квартал із розбивкою за мі­сяцями або на місяць із розбивкою за декадами.

За допомогою платіжного календаря підприємство:

• узгоджує свої грошові надходження і майбутні витрати;

• формує інформацію про рух грошових потоків і витрат;

• здійснює аналіз платежів (за сумами і джерелами надходження);

• визначає потребу в короткостроковому кредиті за тимчасо­вого «не збігання» грошових надходжень і зобов'язань;

• розраховує (за сумами і строками) тимчасово вільні грошові кошти підприємства та визначає найефективніші напрями їх використання;

У платіжному календарі відображається весь грошовий оборот підприємства, позиковий та інші рахунки підприємства в банку, тобто фіксується рух грошових коштів за джерелами їх надхо­дження та напрямами використання (табл. 10.6).

У розділі календаря «надходження коштів» фіксуються всі ви­ди грошових платежів та надходжень підприємств незалежно від їхніх джерел та напрямів використання, тобто показано увесь грошовий оборот за певний проміжок планового періоду.

Платіжний календар дає можливість фінансовим службам під­приємства забезпечити оперативне фінансування, виконання роз­рахункових та платіжних зобов'язань, фіксувати поточні зміни платоспроможності підприємства. Він уможливлює спостере­ження за станом оборотних коштів і не тільки вказує на необхід­ність використання позикових та залучених коштів у плановому періоді, а й дає змогу з'ясувати причини такого становища, своє­часно вжити необхідних заходів для запобігання фінансовим уск­ладненням.

Інформаційною базою для складання платіжного календаря служать: план реалізації продукції; кошторис витрат на виробни­цтво; план капітальних інвестицій; виписки з рахунків підприємства і додатки до них; договори; внутрішні накази; графік випла­ти заробітної плати; рахунки-фактури.

Перевищення запланованих витрат над очікуваними надхо­дженнями означає недостатність власних можливостей для їх по­криття і може бути ознакою погіршання фінансового стану.

Основними заходами підприємства із забезпечення синхронно­сті грошових надходжень і платежів можуть бути такі:

• перенесення частини першочергових витрат на наступний календарний період;

• прискорення відвантаження і реалізації продукції;

* погашення дебіторської заборгованості;

» залучення додаткових джерел.

Надлишок грошових коштів переважно свідчить про фінансо­ву стійкість і платоспроможність підприємства. Для отримання додаткового прибутку ці кошти можуть бути інвестовані в корот­кострокові цінні папери.

Підприємства поряд з платіжним календарем складають по­датковий календар, де вказують перелік податків і дати їх спла­ти. Деякі підприємства розробляють платіжні календарі за окре­мими видами руху грошових коштів (платіжний календар з розрахунків із постачальниками, платіжний календар з обслуго­вування боргів тощо).

Крім платіжного і податкового календарів підприємство скла­дає касовий план — план обороту готівки, що відображає надхо­дження і виплати готівки через касу. Касовий план необхідний для контролю за надходженнями і витратами готівки. Особливе зна­чення має касовий план для підприємств торгівлі і громадського харчування, де значну частку надходжень становить саме готівка.

Касовий план усі підприємства мають подати за 45 днів до по­чатку відповідного кварталу до банку, що з ним підприємство уклало договір про розрахунково-касове обслуговування. Крім цього, касовий план необхідний підприємству ще й для того, щоб якомога точніше уявляти обсяг зобов'язань перед працівниками підприємства щодо виплати заробітної плати та інших виплат. Банку, котрий обслуговує підприємство, також необхідний його касовий план для складання власного зведеного касового плану з обслуговування своїх клієнтів.

Використання розглянутих систем і методів фінансового пла­нування забезпечує цілеспрямованість фінансової діяльності під­приємства і підвищує її ефективність.

Важливе місце в оперативній фінансовій роботі підприємства належить своєчасному погашенню кредиторської і стягненню де­біторської заборгованості.

На підприємстві має бути організований повсякденний оператив­ний контроль за платежами та надходженням матеріальних цінностей, виконанням фінансових зобов'язань перед бюджетом, державними цільовими фондами, банками. Необхідно періодично переві­ряти дебіторську заборгованість за даними бухгалтерського обліку та звітності, інвентаризації, виявляти сумнівну заборгованість.

Дебіторська заборгованість, що відповідає узгодженому сто­ронами строку оплати, є нормальним явищем у фінансово-госпо­дарській діяльності. Дебіторська заборгованість, яка перевищує погоджені строки платежів, знижує платоспроможність підпри­ємств. Саме тому необхідно ретельно аналізувати стан заборгова­ності кожного суб'єкта господарювання за такими статтями: роз­рахунки з покупцями, з підзвітними особами, з іншими дебіто­рами; векселі одержані; аванси видані; бюджетні платежі, платежі із соціального страхування, з оплати праці. Підприємство, урахо­вуючи реальні умови, має постійно визначати та аналізувати:

* загальну суму дебіторської заборгованості, строки її виникнення, питому вагу простроченої заборгованості, імовірність її погашення;

» відсоток неповернення дебіторської заборгованості, що при­падає на одного або кількох головних боржників;

* питому вагу векселів у загальному обсязі дебіторської заборгованості (тимчасово розрахунки векселями призупинено).

У складі залучених коштів суттєве місце займає кредиторська Заборгованість. Якщо кредиторська заборгованість підприємства виникає в процесі господарських зв'язків з іншими господарсь­кими суб'єктами в межах нормального документообороту та від­повідних форм розрахунків, то вона не суперечить чинному зако­нодавству і не може справити негативного впливу на фінансовий стан інших суб'єктів господарювання. Якщо ж кредиторська за­боргованість виникла внаслідок порушення правил розрахунків та кредитування, вона призводить до фінансових ускладнень в інших підприємств.

Прострочення платежів постачальникам найчастіше буває тоді, коли на підприємстві не налагоджено чіткої фінансової роботи: оборотні кошти заморожені в дебіторській заборгованості або в наднормативних, не прокредитованих банком товарно-матеріаль­них цінностях; розмір власних оборотних коштів недостатній та не покриває необхідної мінімальної потреби підприємства в них для забезпечення поточної діяльності.

Отже, постійний оперативний контроль, який здійснюється з допомогою платіжного календаря, є надзвичайно важливим засо­бом виконання поточного фінансового плану — плану доходів і витрат підприємства. Однак він не забезпечує реалізації завдань оперативного фінансового планування повною мірою. Тому під­приємства все більше використовують у фінансовому плануванні принципи так званого бюджетування.