Тема №11. Концепція широкого праворозуміння

Можливий план

Вступ

1. Загальнотеоретичні підходи щодо праворозуміння та причини його неоднозначності.

2. Погляди на право з позицій концепції широкого праворозуміння в юридичній літературі.

3. Позитивні та негативні сторони щодо концепції широкого праворозуміння.

Висновки

Методичні вказівки

1. В першому питанні необхідно звернути увагу на те, що в науці на сьогоднішній день не сформувалось єдиного поняття права.

Однак, чітке розуміння права необхідно як практикам, так і теоретикам. В зв’язку з цим з'явився такий напрямок правової думки, як концепція широкого праворозуміння (інтегративна школа права), яка побудована на синтезі (об'єднанні) „класичних” концепцій. Доцільно звернути увагу на багатогранність підходів щодо праворозуміння та висвітлити їх основні сутнісні характеристики.

2. Розкриття основних положень щодо концепції широкого праворозуміння слід розпочати з аналізу теоретичних положень та висновків, що містяться в роботах таких вчених як С.С. Алексєєв, В.К. Бабаєв, А.Б. Венгерок, Д.А. Керімов, М.І. Козюбра, В.Н. Кудрявцев, Є.А. Лукашкова, А.В. Малько, В.С. Нерсесянц.

Концепція широкого праворозуміння виникла в Росії в кінці ХІХ ст. як засіб примирення існуючих класичних концепцій, а саме позитивізму і природно-правової доктрини.

Студентам та курсантам необхідно звернути увагу на те, що термін „інтегративна юриспруденція” був введений в науковий обіг американським професором Дж. Холлом. В цьому аспекті слід розкрити основні підходи щодо розуміння права зазначеним автором.

3. В третьому питанні розкрити дискусійні аспекти щодо концепції широкого праворозуміння, відзначивши, що позитивним моментом є те, що її прихильники розглядають право в першу чергу в якості важливої соціальної, культурної і морально-гуманістичної цінності. Вони чітко розмежовують право і закон, відійшовши від формули, що „право – це узаконена воля пануючого класу”, підвищивши роль прав людини, вказавши на необхідність відповідності національного права міжнародним стандартам.

До негативних моментів зазначеної концепції слід відносити те, що вона не приділяє належної уваги інструментальній функції права, його практичній спрямованості, недооцінює призначення права як ефективного регулятора суспільних відносин, нормативної основи законності.

Література

1.Алексеев С.С. Филисифия права. М., Норма, 1997.

2.Костенко О.Б. Про деякі парадокси права як феномена. // Науковий вісник Чернівецького університету. Випуск Ю. Правознавство. Збірник наукових праць. Чернівці, 1999, с.9-10.

3.Козловський А.А. Право як пізнання: Вступ до гносеології права. Чернівці. Рута, 1999.

4.Нерсесянц В.С. Право и закон. – М., 1983.

5.Теорыя Ганса Кельзена як одна з складових інтегративної юриспруденції // Держава і право. Збірник наукових праць // Юридичні і політичні науки. – Вип. 13. – К., 1999. – с.9-16.

6.Толстик В.А. От плюрализма правопонимания к борьбе за содержание права // Государство и право, 2004, №9, с.14-15.

7.Методологическая роль правопонимания в исследовании закономерностей правовой жизни // Правовая политика и правовая жизнь. 2003. №3.

8.Графский В.Г. Интегральная (синтезированная) юриспруденция: актуальный и все еще не завершенный проект // Правоведение. 2003. №3

9.Романов Р.А., Гриб В.В. Критерии соотношения основных типов правопонимания // Юрист. 2003. №4.

10.Мальцев Г.В. Понимание права: подходы и проблемы. М., 1999.

11.Румянцева В.Г., Мартынов В.Ф. Основы системного подхода к правопониманию// История государства и права.- 2007.-№15.- С.33-35

12.Самофалов Л.П., Старостюк А.В., Кононець Т.Л., Шилінгов В.С., Чернецька О.В. /Навчальний посібник/ За заг. ред.. В.С. Шилінгова.- К: КНТ, 2008.- 228с.