5.7 Формули

Формули розміщують безпосередньо після тексту, де вони згадуються вперше, з нового рядка симетрично до тексту.

Формули в пояснювальній записці нумерують у межах розділу. Номер формули складається з номера розділу і порядкового номера формули в розділі, між якими ставлять крапку. Номери формул пишуть біля правого берега аркуша на рівні відповідної формули в круглих дужках, наприклад: (3.1) перша формула третього розділу.

Пояснення значень символів і числових коефіцієнтів треба подавати безпосередньо після формули в тій послідовності, у якій вони подані у формулі. Значення кожного символу і числового коефіцієнта необхідно подавати з абзацу нового рядка через кому. Необхідно вказувати розмірність параметрів фізичних величин у системі СІ. Перший рядок пояснення починають зі слова “де” без двокрапки. Після формули перед словом «де» ставиться кома.

Якщо формула не вміщується в один рядок, її слід перенести після знака рівності (=) або після знаків плюс (+), мінус (-), множення (х) і ділення (:), повторюючи знак операції на початку наступного рядка.

Формули, не розділені текстом, відокремлюють комою.

Рівняння потрібно оформлювати за тими самими правилами, що і формули.

5.8 Додатки

До додатків включають таблиці, ілюстрації, схеми, графіки, розгорнуту карту технологічного процесу, інший додатковий матеріал.

Додатки оформлюють як продовження пояснювальної записки на наступних її сторінках. Розміщують додатки у порядку появи посилань у тексті пояснювальної записки.

Кожний додаток повинен починатися з нової сторінки. Додаток повинен мати заголовок, надрукований угорі малими літерами з першої великої симетрично до тексту сторінки. З правого боку рядка над заголовком малими літерами з першої великої друкується слово „Додаток _____” і велика літера, що позначає додаток.

Додатки слід позначати послідовно великими літерами української абетки, за винятком літер Г, Є, З, І, Ї, Й, О, Ч, Ь, наприклад: Додаток А, Додаток Б і т. д. Один додаток позначають - Додаток А.

Текст кожного додатка за необхідності може бути поділений на розділи й підрозділи, які нумерують у межах кожного додатка. У цьому разі перед кожним номером ставлять позначення додатка (літеру) і крапку, наприклад. А.2 - другий розділ додатка А; В.3.1 - підрозділ 3.1 додатка В.

Ілюстрації, таблиці та формули, які розміщені в додатках, нумерують у межах кожного додатка, наприклад: рис. Д. 1.2 - другий рисунок першого розділу додатка Д; формула (А.1) - перша формула додатка А.

Список літератури

1. Лахтин Ю.М., Леонтьева В.П. Матерыаловедение. – М.: Машиностроение, 1990. – 528 с.

2. Гуляев А.П. Металловедение. – М.: Металлургия, 1986. – 646 с.

3. Баскаев Х.К., Самохоцкий А.И. Металловедение и термическая обработка металлов. Учебно-методическое пособие по дипломному проектированию. – М.: Машиностроение, 1966. – 173 с.

4. Методичні вказівки щодо виконання практичних робіт. – Кременчук: КДПУ, 2008.

5. Гуляев А.Н. Термическая обработка стали. – М.: Металлургия, 1980. – 412 с.

6. Новиков И.И. Теория термической обработки металлов. – М.: Металлургия, 1978. – 392 с.

7. Самохоцкий А.И., Парфеновский Н.Г. Технология термической обработки металлов. – М.: Машиностроение, 1978. – 311 с.

8. Филинов С.А., Фиргер И.Д. Справочник термиста. – Л.: Машиностроение, 1975. – 351 с.

9. Шмыков А.А. Справочник термиста. – М.: Машгиз, 1956.

10. Методичні вказівки щодо виконання курсової роботи. – Кременчук: КДПУ, 2008.

11. Арзамасов Б.И. и др. Материаловедение. – М.: Машиностроение, 1986. – 383 с.

12. Кузін О.А., Яцюк Р.А. Металознавство та термічна обробка металів. – Львів: Афіна, 2002. – 300 с.

13. Термическая обработка в машиностроении. Справочник. Под ред. Лахтина Ю.М., Рахштадта А.Г. – М.: Иашиностроение, 1980. – 783 с.

Додаток А

Зразок титульної сторінки пояснювальної записки

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

КРЕМЕНЧУЦЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ПОЛІТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ МИХАЙЛА ОСТРОГРАДСЬКОГО

Кафедра “Інженерне матеріалознавство”